2. Союз Дорошенка з Туреччиною та його наслідки

Турецький протекторат 1669 року

Попавши у складну ситуацію, Дорошенко вирішує встановити більш міцний союз з Туреччиною.

Восени 1669 року Дорошенко уклав союзний договір із Османською імперією про прийняття турецького протекторату. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні.

За договором султан обіцяв, що територія майбутньої васальної України буде від Перемишля до Путивля, православна церква матиме автономію, українське населення не сплачуватиме податки у турецьку казну, а турки і татари не матимуть права на ясир в Україні. Сам гетьман отримає довічне правління. Дорошенко отримав від турецького султана Магомета ІV титул бея українського санджаку(тобто залежної території).

Однак підписання союзного договору з Туреччиною викликало незадоволення козаків і селян, ненависть простого люду до гетьмана. Були чутки, що Дорошенко продав християнську віру, особисто прийняв мусульманство, одягається по – турецькому, віддає дівчат у гареми, а слов’янських хлопчиків – в яничари. Сам гетьман, разом з сердюками, люто карав своїх супротивників і кривдників.

Війна з Річчю Посполитою 1670-1672 рр. та її наслідки

Польський уряд, дізнавшись про союз гетьмана з ворогом – турками, відмовився визнавати Дорошенка і поставив керувати Правобережною Україною нового гетьмана – уманського полковника Михайла Ханенка.

На бік Дорошенка перейшов полковник Остап Гоголь, який зі своїми людьми розпочав бій з загонами Ханенка. Сам Дорошенко з відданими військами приєднується до турецької армії. Султан Магомет ІV об’явив війну Польщі.

Навесні 1672 року розпочалися широкомасштабні воєнні дії. Ханенка було розбито. 8 серпня 1672 року об'єднана турецько-татарсько-українська армія, яку очолювали турецький султан, кримський хан та гетьман Дорошенко обложили фортецю Кам'янець ( Кам'янець-Подільський). Козаки Дорошенка спустошили околиці. 170 тисяч яничар пішли на штурм. Кам’янець боронила 9-тисячна польська армія лицаря пана Єжи Володиєвського й народне ополчення. Під час боїв за фортецю, пан Володиєвський, блискучий фехтувальник, у поєдинку вбиває турецького «майстра шаблі». Турки і татари довго не могли захопити фортецю. Але їм вдалося підірвати міські ворота і частину фортечної стіни. 27 серпня 1672 року фортецю вдалося захопити. Турки зруйнували храми, побудували мечеті, забрали в яничари 800 хлопчиків і більше тисячі дівчат у гареми.

На початку вересня 1672 року українсько-турецько-татарські війська обложили Львів.

Кадри з польського фільму «Пан Володиєвський»(режисер Є.Гофман)

Не маючи коштів і сил для продовження війни, польський уряд 5 жовтня 1672 року уклав Бучацький мирний договір з османами. За ним Правобережжя відходило під турецьку юрисдикцію, Дорошенко його залишається правителем.

Політика Дорошенка мала жахливі наслідки. Роки виснажливої війни перетворили українські міста і села на правому березі Дніпра на суцільну руїну. Поля не оброблялися. Турецькі загони, закріпившись у стратегічно важливих містах, вимагали сплати данини султанові, руйнували церкви або перетворювали їх на мечеті, грабували і захоплювали в полон місцеве населення. Жителі цілих сіл були змушені тікати на лівий берег Дніпра, сподіваючись знайти на Лівобережній Україні та в Росії безпечні умови для життя. Авторитет Петра Дорошенка впав серед місцевого населення. За вимогою султана він зруйнував усі фортеці, збирав данину султанові. Грабіжництво, смерті, стогін і плач – ось що панувало на колись багатій українській землі… Дорошенко став «гетьманом пустелі».

Капітуляція Дорошенка

Московська держава не залишала надії визволити Правобережжя і об’єднати Україну під своєю владою. У лютому 1674 року на допомогу Правобережній Україні, яка стогнала під турецьким гнітом, прийшла російська армія під командуванням воєводи Григорія Ромодановського і козацькі полки на чолі з новим лівобережним гетьманом Іваном Самойловичем.

Вони були вражені тим, що «Украйна стала суцільною пусткою». Завдавши туркам удару, російсько-українські війська взяли в облогу гетьманську столицю — Чигирин, в якій засів Дорошенко зі своїми людьми.

На допомогу Дорошенку прискакала турецько-татарська армія, яка змусила росіян і лівобережних козаків відступити. Але Дорошенко був розчарований політикою Туреччини. У нього визріла думка покаятися перед Москвою і здатися.

Восени 1676 року 30-тисячна московська армія і полки Самойловича знову обложили Чигирин. Після кількагодинного запеклого бою Дорошенко, розуміючи всю безвихідь становища, капітулював перед військом Ромодановського.

Москва прихильно зустріла покаянного гетьмана. Він служив воєводою у В’ятці, отримав власне село Ярополче під Москвою з великими землями і селянами. З бояринею Агафією Єропкіною створив нову сім’ю. Мав трьох синів і доньку.

Помер 19 листопада 1698 року. Похований на сільському кладовищі. У краєзнавчому музеї навпроти могили зберігається мармурове погруддя гетьмана роботи невідомого скульптора XVIII сторіччя. Правнука гетьмана(дочка від його сина Олександра) красуня Наталя Ґончарова стала дружиною класика російської літератури, поета Олександра Пушкіна, який шкодував, що каплиці на могилі гетьмана на той час вже не існувало і за клопотанням якого була відновлена після поетової смерті.

князь Г.Ромодановський Наталія Гончарова поет Олександр Пушкін

Додаток. Два зречення Петра Дорошенка

Ще восени 1675 року на козацькій раді в Чигирині Петро Дорошенко склав гетьманські клейноди, а отаман Іван Сірко прийняв від нього присягу на вірність російському цареві. Але переходити на бік Росії Дорошенко поки що не квапився. Таємно він ще шукав союзу з Прусією і Бранденбургом, але марно, без успіху. Восени 1676 року 30-тисячна московська армія і полки Самойловича знову обложили Чигирин. 19 вересня 1676 року розпочався штурм гетьманської столиці, яку обороняв всього лише двохтисячний загін сердюків. Після кількагодинного запеклого бою Дорошенко, розуміючи всю безвихідь становища, капітулював перед військом Ромодановського і знову зрікся влади. Надалі Дорошенко служив воєводою у російському місті В’ятці. (За даними Інтернету)