5. Повалення влади Івана Брюховецького

Причини невдоволення правлінням І.Брюховецького

Політика І.Брюховецького все більше не задовольняла народ України. Він дбав про власне збагачення, а також про титули, маєтки вірних йому старшин. Він проводив розправи з незгодними і навіть наказав спалити шість жінок з Гадяча, яких підозрював, що вони відьми і насилали хвороби на нього та його дружину.

Крім того гетьман проводив політику, сповнену протиріч. З одного боку, він підтримував тісні зв’язки з Росією, з іншого, дізнавшись, що назріває повстання проти нього, а також незадоволення Андрусівським перемир’ям, вирішив підняти антимосковське повстання.

Спроба антимосковського повстання

На Гадяцькій старшинській раді 1668 року він закликає до заколоту проти Росії, яка начебто нав’язала невигідні Московські статті, пропонує союз з правобережним гетьманом П.Дорошенком і об’єднання усієї України, виступає за прийняття турецького протекторату. 8 лютого 1668 року повстали міста, де знаходилися російські гарнізони. У травні, окремі російські ратні люди були змушені покинути місця дислокації. Правобережні полки Дорошенка перейшли кордон на допомогу.

Загибель Брюховецького

Більшість лівобережних козаків не бажали відривати Україну від Росії і переходити під Туреччину, прагнули лише послаблення впливу царя у Гетьманщині. Крім того, вони вже не вірили дволичному Брюховецькому. На раді поблизу Диканьки повсталі козаки забили Брюховецького киями. Гетьманом усієї України був проголошений Петро Дорошенко. Але незабаром політичні проблеми змусили Дорошенка повернутися на Правобережжя.

Лекція № 14. Правобережна і Лівобережна Україна у 60-80-х роках хvіі століття

1. Боротьба гетьмана Петра Дорошенка(1665-1676) за об’єднання України

Дорошенко у боротьбі за владу

Становище на Правобережній Україні, яка залишалася під владою Речі Посполитої, значно погіршилося з-за жорсткостей польських властей та безкінечної міжусобної боротьби козацької старшини за владу. Часто нападали татари і турки, які нещадно розорювали українські і польські поселення, захоплюючи здобич.

Як ми пам’ятаємо, гетьман П.Тетеря проводив пропольську політику, а отримавши недовіру народу - зрікся влади. Новим правобережним гетьманом у 1665 році став Петро Дорофійович Дорошенко, обраний невеликою групою старшини на козацькій раді в Чигирині. Йому довелося нелегко. Багато часу він витратив на боротьбу з претендентами на гетьманську булаву Василем Дрозденком та Степаном Опарою. Щоб добитися деякого спокою і стабільності, Дорошенко вирішив запровадити довічну гетьманську владу. Перетворив місто Чигирин у своєрідну столицю Правобережжя, а палац – у постійну резиденцію гетьмана. Місто також стало новою резиденцією митрополита Йосипа Нелюбовича-Тукальського.

Хто такий Петро Дорошенко?

Новим правобережним гетьманом у 1665 році став Петро Дорофійович Дорошенко. Онук гетьмана Михайла Дорошенка, він отримав гарну освіту, брав участь у Національно-Визвольній війні Богдана Хмельницького, був писарем Чигиринського полку, виконував дипломатичні доручення. Згодом – полковник Прилук. Після смерті Хмельницького – обережно підтримував І.Виговського. Був талановитим адміністратором, воєноначальником. За думкою істориків для Дорошенка була характерна політика «багатовасалітетної підлеглості» кільком сюзеренам. Головна мета – збільшити вольності автономного Українського князівства. (За даними Інтернету)

Політика Дорошенка на Правобережжі

Петро Дорошенко мріяв про створення Українського автономного князівства, але коливався з приводу питання під владою якого сюзерена потрібно знаходитися Україні. Також він бажав об’єднати Правобережну і Лівобережну Україну під своєю булавою.

Задля здійснення цих намірів Дорошенко:

• створив власну армію – загони сердюків і компанійців(козаків – найманців), що слухали лише свого гетьмана;

• заключив союз з кримським ханом;

• розпочав таємні переговори із Росією про «вільності запорожців» і про возз’єднання в одній спільній російсько-українсько-білоруській державі усіх етнічних земель України у вигляді автономного князівства (але поки що великого успіху не мав);

• для зміцнення фінансової системи Гетьманщини встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету;

• проводив політику колонізації незалежних земель, організовуючи там козацькі полки.

Петру Дорошенку вдалося на деякий час стабілізувати становище на Правобережжі.

гетьман Петро Дорошенко польний гетьман, король Ян ІІІ Собеський Султан Магомет ІV

Надалі Дорошенко розпочав воєнні дії проти Польщі, з допомогою татар і турок задля визволення Правобережжя. Спочатку бої проти поляків на Галичині проходили успішно.

У грудні 1666 року Дорошенку вдалося розбити коронне військо Себастьяна Моховського й потіснити полки польного гетьмана Яна Собеського. Але Дорошенка зрадив кримський хан, який, після сильних ударів противника, розпочав переговори з Яном Собеським. Дорошенку довелося підкоритися долі. Він був змушений визнати владу польського короля(Підгаєцька угода).Але підписання між Московською державою і Польщею Андрусівського перемир'я 1667 року, умови якого робили неможливим план об’єднання усіх українських земель, лише підкріпило рішення Дорошенка шукати протекції інших володарів, за межами цих держав.

Гетьман всієї України(1668-1669)

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа 1688 року на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривало антимосковське повстання. В ході нього у військовому таборі під Опішнею козаки вбили гетьмана Івана Брюховецького.

8 червня 1668 року Петра Дорофійовича Дорошенка було проголошено гетьманом всієї України (Правобережної і Лівобережної). Він розпочав боротьбу з ще одним претендентом на булаву - писарем запорізького війська Петром Суховієнком і переміг його. Проте гетьманування Дорошенка на Лівобережній Україні тривало недовго. Занепокоєна розгортанням міжусобної боротьби на Лівобережжі, можливим зміцненням гетьманської влади в Україні, Москва виступила рішуче проти кандидатури Дорошенка. Військо князя Ромоданівського нанесло поразку сердюкам гетьмана. Петро Дорошенко був змушений повернутися у Правобережну Україну.

У березні 1669 року лівобережним гетьманом був проголошений більш лояльний до Московської держави Дем’ян Многогрішний.