
- •1. Форми життя: клітинна та неклітинна.
- •2. Основні властивості життя.
- •3. Структурні рівні організації життя. Значення уявлень про ці рівні для медицини.
- •4. Клітина як елементарна структурно-функціональна одиниця живого.
- •5. Клітинні мембрани, принцип конпартментації.
- •6. Організація потоків речовин і енергії в клітині.
- •7. Життєвий цикл клітин, його можливі напрями та періодизація.
- •8. Зміни клітин та їх структур під час мітотичного циклу.
- •9. Ріст клітин, фактори росту. Поняття про мітотичну активність тканин.
- •12. Розмноження— універсальна властивість живого. Можливості клонування організмів.
- •13. Гаметогенез. Особливості сперматогенезу та овогенезу.
- •14. Мейоз. Характерні особливості і відмінності від мітозу.
- •15. Статеві клітини людини, цитогенетична характеристика та якісні відмінності від соматичних клітин.
- •16. Запліднення. Партеногенез.
- •17. Онтогенез та його періодизація.
- •18. Ембріональний період розвитку, його етапи.
- •19. Детермінація та взаємодія бластомерів.
- •20. Механізми росту та морфогенезу.
- •21. Ембріональна індукція.
- •22. Генетичний контроль індивідуального розвитку. Диференціювання клітин, зародкових листків, тканин.
- •23. Особливості пренатального періоду розвитку людини, критичні періоди.
- •24. Тератогенні фактори середовища.
- •25. Природжені вади розвитку, їх класифікація: спадкові, екзогенні, мультифакторіальні, ембріопатія, фетопатія, первинні, вторинні, філогенетично обумовлені, нефілогенетичні.
- •2Екзогенні (середовищні) 3мультифакторіальні.
- •1Гаметопатію, 2бластопатію,
- •3Ембріопатію
- •4Фетопатію.
- •26. Постембріональний (постнатальний) період онтогенезу, його періодизація.
- •29. Системні механізми гомеостазу у людини на рівні організму.
- •30. Особливості постнатального періоду розвитку людини як біосоціальної істоти.
- •31. Сучасні теорії старіння.
- •32. Тривалість життя й проблеми довголіття. Геронтологія і геріатрія.
- •33. Клінічна і біологічна смерть.
- •34. Регенерація та її види: фізіологічна й репаративна. Рівні регенерації: внутрішньо- і надклітинний.
- •35. Особливості регенеративних процесів у людини. Значення регенерації для системи гомеостазу.
- •36. Типова та атипова регенерація. Пухлинний ріст.
- •37. Можливості регулювання процесів регенерації.
- •40. Сучасна теорія біологічної еволюції як синтез дарвінізму і популяційної генетики.
- •41. Біологічний вид, реальність і динамічність його існування, критерії. Генофонд (алелофонд) виду.
- •42. Структура виду. Популяції— головні складові одиниці виду.
- •43. Характеристики популяції: морфологічні, екологічні, генетичні. Генофонд (алелофонд) популяції.
- •45. Поняття про мікроеволюцію. Популяція— елементарна одиниця еволюції.
- •46. Природний добір як головний рушійний фактор еволюції, його форми
- •47. Популяції людей. Популяційна структура людства. Великі й малі популяції (деми, ізоляти).
- •48. Проблема генетичного обтяження й вплив мутагенних навантажень (радіаційних, хімічних) на популяції людей, медико-біологічні напрямки.
- •49. Походження людини. Формування людини розумної— закономірний етап еволюції органічного світу.
- •50. Етапи антропогенезу.
- •51. Місце виду Homo sapiens у системі тваринного світу.
- •52. Походження людських рас як відображення адаптаційних закономірностей походження людини.
- •53. Середовище як екологічне поняття. Види середовищ: атмосфера, гідросфера, літосфера, середовище організму.
- •54. Фактори середовища: абіотичні, біотичні, антропічні (антропогенні).
- •55. Види екосистем: природні та штучні.
- •56. Біогеоценоз як природно-екологічна система, структура і функції біогеоценозу.
- •57. Штучні екосистеми. Формування антропоценозів: натурценозів, агроценозів, урбаноценозів, техноценозів.
- •58. Екологія людини як теоретична основа розробки заходів з охорони природи та здоров’я населення, раціонального природовикористання. Медична екологія.
- •61. Адаптивні екотипи людей, їх характеристика: арктичний, тропічний, зони помірного клімату, пустель, високогірний.
- •62. Екологічний стан в Україні.
- •63. Адаптація людей до екстримальних умов (Арктики, пустелі, космосу та ін.). Поняття про стрес.
- •64. Структура і функції біосфери.
- •65. Головні положення вчення в.І.Вернадського про організацію біосфери. Жива речовина, її характеристика.
- •68. Біополя. Біологічні ритми, їх медичне значення
9. Ріст клітин, фактори росту. Поняття про мітотичну активність тканин.
Розглянемо приклад росту клітин
у культурі. Коли на чашку з культуральним середовищем висівають фібробласти, вони прикріплюються до поверхні і починають ділитися. Цей процес продовжується до того часу, поки не утвориться суцільний шар товщиною в одну клітину. В той момент,
коли вже не залишиться вільного місця, нормальні клітини перестають ділитися. Це явище отримало назву контактного гальмування.
Багатьом тваринним клітинам для того, щоб
вижити і проліферувати, необхідні незначні кількості (приблизно 10і 0 моль/л) специфічних факторів росту, причому клітинам різного типу потрібні різні фактори чи їх сполучення. Факторами росту можуть бути білки або невеликі молекули типу пептидів чи стероїдів. Усі відомі на сьогодні поліпептидні фактори росту можуть бути класифіковані як декілька суперсімейств, які об'єднують речовини, близькі за первинною структурою:
1) суперсімейство інсуліноподібних факторів росту (інсулін, проінсулін, релаксин та ін.);
2) суперсімейство епідермальних факторів
росту;
3) суперсімейство бомбезину (бомбезин,
літорин, нейротензин);
4) суперсімейство факторів
росту фібробластів (ФРФ);
5) суперсімейство трансC
формувальних факторів росту;
6) суперсімейство
факторів росту тромбоцитів (ФРТ);
7) цитокіни.
Найчастіше під фактором росту розуміють
поліпептиди, які, зв'язуючись із специфічними рецепторами в плазматичній мембрані клітини-мішені, здійснюють певну регуляторну дію.
Пухлинні клітини проявляють ряд властивостей, небезпечних для організму-господаря, такі, як здатність проростати в інші
тканини та стимулювати ріст капілярів, що забезпечує проліферуючим пухлинним клітинам добре кровопостачання. Одна з властивостей пухлинних клітин - це аномальна реакція на сигнали, які контролюють поділ нормальних клітин. Пухлинні клітини діляться порівняно безконтрольно, що призводить до загибелі організму.
Іншою фундаментальною особливістю ракових клітин є те, що вони як популяція здатні до поділу необмежено довго. На противагу, майже всі нормальні клітини ссавців гинуть після певної кількості поділів.
10-11. Життя клітин поза організмом. Клонування клітин. Значення методу культури тканин для біології і медицини.
Декілька десятиліть тому було встановлено, що соматичні клітини еукаріотів можна розмножувати in vitro, тобто підтримувати у вигляді так званих клітинних культур. Розподіл хромосом при розмноженні клітин культури відбувається мітотичним шляхом. Клітинна лінія утворюється з однієї клітини (і, таким
чином, є клоном). У лабораторних умовах рослинні та тваринні клітини частіше за все проходять лише обмежену кількість поділів, а потім гинуть. Виняток становлять ракові клітини. Для клітин прокаріотів характерна гаплоїдність, а для еукаріотів - диплоїдіність. Це обмежує можливості генетичного аналізу, оскільки рецесивні алелі не виявляються у гетерозиготи.
Клоном називають групу генетично ідентичних індивідуумів, отриманих шляхом безстатевого розмноження або один від одного, або від деякого загального предка. Найпростішим прикладом такого клону може бути популяція бактерій, всі клітини якої утворилися внаслідок повторних поділів з однієї батьківської клітини. Всі бактерії у такому клоні успадковують гени цієї батьківської клітини.
У зв'язку з експериментами по пересадженню клітинних ядер відкрилася можливість для клонування тварин чи людини.
Метод клонування використовують також і для ідентифікації генів. Створюють міжвидові гібридні клітини, в яких і визначають розташування генів.
Отже, можна дійти висновку, що даний метод принесе багато наукових здобутків на користь людству.