
- •1.Мова- основа духовного життя, генетичний код нації. Мова і мовлення. Форми і функції мови і мовлення.
- •2.Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення.
- •3. Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне ( норми літературної мови) і комунікативно доцільне ( змістовність, логічність, точність, виразність, доречність).
- •4.Стилістика. Основні поняття стилістики. Стилістика мови. Стилістика мовлення. Стилістика художньої літератури. Практична стилістика.
- •5. Стилі сучасної української літературної мови.
- •6. Фонетика і фонологія. Поняття фонеми як найменшої одиниці мови. Відношення між звуком і фонемою.
- •7. Буква як основна одиниця графічної системи мови. Український алфавіт….
- •8. Склад. Види складів….
- •9. Наголос як фонетичне явище. Тип наголосу…
- •10. Основи поділу фонем на голосні та приголосні. Система голосних фонем, її склад, особливості . Класифікація голосних фонем.
- •15. Чергування приголосних фонем. Історичні чергування приголосних фонем.
- •17.Чергування у-в, і-й.
- •18. Подовження і подвоєння приголосних. Механізм утворення та розрізнення.
- •19. Спрощення в групах приголосних.
- •20. Милозвучність мови. Основні закони милозвучності мови.
- •21.Орфографія. Поняття про орфограму, орфографічне правило. Принципи українського правопису.
- •22.Складні випадки правопису м’якого знаку.
- •23.Складні випадки правопису апострофа.
- •24.Складні випадки правопису великої букви. Велика буква в астрономічних, географічних і топографічних назвах.
- •25.Вживання великої букви у прикметниках.
- •25. Вживання великої букви у прикметниках.
- •26. Складні випадки правопису слів з ненаголошеними голосними.
- •27. Правила переносу слів.
- •28. Правопис слів іншомовного походження.
- •29. Слово і його лексичне значення. Пряме й переносне значення.
- •30. Багатозначність і омонімія.
- •31. Лексико-стилістичні синоніми.
- •32. Антоніми. Пароніми.
- •34. Лексикографія. Типи словників.
- •35. Словотвір. Словотворчі засоби.
- •36. Способи творення слів.
- •38. Поняття морфеми. Види морфем.
- •39. Стилістичне забарвлення граматичних значень й граматичних форм.
- •40. Система частин мови. Виділення частин мови.
- •41. Граматична категорія роду іменника.
- •42. Граматична категорія числа іменника.
- •44. Ступені порівняння прикметників.
- •49. Написання складних прикметників.
- •50. Правопис частки не, ні з різними частинами мови
35. Словотвір. Словотворчі засоби.
Словотвір – розділ мовознавства, який вивчає структуру слова за способом творення його. Твірною основою називається частина слова, від якої твориться похідне слово (добрий – доброта). Похідно наз. основа нового слова, утворена за допомогою афіксів. До складу похідної основи, крім твірної основи, входить словотворчий афікс. У словотворі ці афікси наз. словотворчими засобами.
36. Способи творення слів.
Розрізняють морфологічні і неморфологічні способи словотвору. Морфологічні способи словотвору поділяються на:
афіксальні
основоскладання
абревіація
Неморфологічні способи словотворення такі:
морфолого-синтаксичний ( творення похідних, в наслідок переходу з однієї частини мови в іншу).
лексико-синтаксичний (творення одного слова в наслідок злиття словосполучення – сімсот).
лексико-семантичний (творення нового слова в наслідок зміни значення – Дніпро(річка) – “Дніпро”(готель)).
38. Поняття морфеми. Види морфем.
Морфема – найменша неподільна значуща частина слова. Морфеми поділяються на:
кореневі
- незв’язані ( корінь, що може існувати як самостійне слово – ліс, лісок, узлісся).
- зв’язані (корінь, що в сучасній мові не може виявити себе самостійно – відняти, розняти).
службові
Основа слова може = кореню або містити й словотворчі афікси. Залежно від цього виділяють:
похідну основу (у складі крім кореня виділяються словотворчі афікси).
непохідну основу (не виділяються словотворчі афікси – сонце, сніг, білий).
І похідна й непохідна основи стають твірними у процесі словотворення.
39. Стилістичне забарвлення граматичних значень й граматичних форм.
Граматичне значення – додаткове значення, що виражає різні відношення між словами з лексичним значенням у словосполученні і реченні. Граматичне значення не є приналежністю одного слова. Воно об’єднує цілі групи, класи слів. Грам. знач. включає будову слова, змінні форми слів, здатність слів сполучатися з іншими. Основні засоби вираження грамю знач.:
-закінчення
-афікси (суб’єктивна оцінка, видові пари)
-чергування
-суплетивізм
-службові слова
Грам. форма – мовні засоби, якими виражаються грам. знач.
40. Система частин мови. Виділення частин мови.
41. Граматична категорія роду іменника.
Категорія роду – відношення між узгодженнями та узгоджувальними словами. Відношення ці неоднорідні в тому всі узгоджувальні слова за типом відношень традиційно розподіляються на 4 групи, які умовно наз. чоловічим, жіночим і парним родом.
42. Граматична категорія числа іменника.
Категорія числа іменників узагальнено відображає кількісну визначеність предметів, явищ і понять і ґрунтується на протиставленні формально виражених грам. знач. однини і множини.
43.Повні і короткі, стягнені і нестягнені форми прикметників, їх стилістичне використання.
Прикметники:
повні (дрібний, ясний)
- стягнені ( добра, добрі, весела, зелений)
- нестягнені (добрая, добрії, добреє, добрий)
короткі (дрібен, ясен)
Стилістичні можливості:
нестягнена фора вживається в розмовному мовленні, художній літ-рі, фольклорі, як засіб вираження урочистості, піднесеності
короткі вживаються в розмовній мові, віршах, фольклорі