14. Томас манн один із засновників інтелектуальної прози хх століття Тóмас Манн (1875 - 1955)

“Маріо і чарівник”

Томас Манн — німецький письменник, один із засновників інтелектуальної прози ХХ ст., лауреат Нобелівської премії. Гуманізм - життєва позиція митця. Активність у антифашистському русі. Антитоталітарний характер, реалізм та модернізм у його твор­чості.

“Маріо і чарівник” як новела-застереження. Напруга передвоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі. Алегоричність і паралелізм у творі (гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції свiдомістю людей). Викриття антигуманної сутності влади фашизму. Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму. Художні особливості новели.

15.Проблема «маніпулювання натовпом» та самозбереження людської гідності в новелі т.Манна «маріо і чарівник».

У новелі "Маріо і чарівник" письменник відтворив атмосферу тоталітарних режимів у Європі напередодні Другої світової війни. У найтиповіших проявах відтворені трагічні політичні та психологічні колізії європейської історії XX століття, що залишилися в історії як епоха, яка принципово змінила світосприйняття людини, розділивши історію цивілізації на дві частини - до і після війни. Антифашистська тема посіла помітне місце в літературах різних країн світу, а особливо - німецькій: Бертольд Брехт створив напередодні Другої світової війни драму-пересторогу "Матінка Кураж та її діти"; Еріх Марія Ремарк у своєму кращому антифашистському романі "Чорний обеліск" намагався збагнути, як, де, чому зародився фашизм і що змусило націю повірити Гітлеру; у творах Анни Зегерс "Сьомий хрест" і "Прогулянка мертвих дівчат" відобразилася доля Німеччини, героїзм і жертовність одних і жорстокість тих, хто потрапляє під вплив варварської ідеології.

Жанр - новела. Літературознавці назвали цей твір політичною алегорією. За формою він нагадував "невинний побутово-психологічний етюд" і став активним втручанням у сферу політики та ідеології….Письменник порушив у новелі такі питання:- антигуманної сутності ідеології тоталітаризму, нацизму і фашизму, маніпулювання натовпом, знеособлення і омасовлення людей;--- внутрішньої свободи особистості--;- права людини на вибір за екстремальної ситуації.

16.М.Булгаков-російський прозаїк і драматург.Новаторство творчості.

Миха́йло Опана́сович (Пана́сович) Булга́ков (рос. Булгаков Михаил Афанасьевич; *3 (15) травня 1891, Київ — †10 березня1940, Москва) — російський письменник українського походження, драматург, театральний режисер. Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозімістилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п'єсі «Дні Турбіних». Зараз у цьому домі — меморіальний музей письменника.

17. філософсько-етичні проблеми твору Булгакова «майстер і маргарита».

I. Головне питання людства в романі. (Роман починається розповіддю про зустріч Невідомого з Берліозом та Бездомним і їхню суперечку про існування Бога. Саме це і є головне етичне питання, яке розкривається у романі. …..II. Проблема добра і зла. 1. Добро - позитивне в людях і житті. (За позитивне Булгаков вважає моральність, доброту, любов. Найвищим втіленням добра є Ієшуа Га-Ноцрі, який дає світло і правду, істину. Він - втілення любові.) ІІІ. Проблема творчості. (Булгаков яскраво змальовує світ літературної кон'юнктури, представлений цілою галерею образів так званих "письменників", які прийшли у світ мистецтва заради матеріальних благ. їм протиставлений Майстер як уособлення вільної творчості, інтелігентності, філософського складу розуму.IV. Кохання - вічне. (Роман передає надзвичайну історію кохання. Маргарита вражає Майстера не стільки красою, хоч це була і справді красива жінка, але самотністю в очах. V. Проблеми моралі. (Проблеми моралі - це наскрізний предмет зображення й аналізу в романі. Від Берліоза, який розплачується за безвір'я, за те, що ніс ідеологію порожнечі і безбожності, до Понтія Пілата, який не одну "тисячу лун" розплачується за гріх боягузтва. VI. Проблема влади. (Проблема влади вирішується на рівнях різних історичних епох, але завжди однозначно: влада - це зло і насильство. У цьому переконується читач, спостерігаючи історію стосунків Ієшуа та Понтія Пілата. Так само виглядає влада і за дві тисячі років: вона примушує боятися, брехати, зраджувати - йти проти моралі, аби зберегти своє життя й добробут.)

18. Камю-письменник-модерніст,філософ,лауреат Нобелівської премії.Його філософські й етичні погляди

Камю Альбер (1913-1960) - французький філософ-екзистенціаліст, письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури. Розробляв ідею "філософії абсурду", проблему його подолання (бунт) - "бунтівна свідомість". Визнавав, що дещо у світі "все ж має певний сенс, і це людина... єдина істота, яка шукає цей сенс". Основні твори: "Міф про Сізіфа" (1942), "Сторонній", "Чума" (1947), "Бунтівна людина" (1951), "Роздуми над смертним вироком" (1960).

19. Жанрова своєрідність та гуманістична спрямованість роману А.Камю "Чума"

Роман написаний у формі хроніки однієї епідемії , спрямованої передусім на об'єктивну фіксацію подій. Це монолог доктора Ріє, який подекуди переривається словами і думками Тарру, зрідка — роздумами інших персонажів. Інтелектуали Ріє і Тарру — головні герої — часто виступають від імені автора, їм він доручає формування ключових думок, їхніми виступами описує найважливіші події чумної епідемії. Вони виконують свій професійний і людський обов'язок, свідомо нехтують небезпекою, сімейним затишком, подружніми почуттями. Особливості стилю роману підкреслюють послідовність розвитку творчої манери в А.Камю, дотримання традицій поширеного в новітній інтелектуальній прозі жанру, що відзначається універсальністю змісту. «Чума» алегорична, як стародавні міфи, як Біблія, але на відміну від стародавніх притч, які тяжіли до прямолінійних алегорій, відзначається смисловою багатозначністю. З цього погляду вона наближається до міфу, стає надкультурним явищем. «Чума» — одне з найдавніших подій у цьому жанрі, поряд з «Мобі Діком» Г.Мелвілла, «Процесом» Ф.Кафки, «Котлованом» А.Платонова, водночас це роман-попередження, роман-пересторога, що також робить явище позачасовим і загальнолюдським.