§ 1.2. Історичні витоки та основні етапи розвитку прокурорського нагляду в Україні

бути опротестовані прокурором через відділ прокуратури НКЮ і НКВС. Внесення протесту припиняло виконання постанов. Прокурор брав участь також у роботі спостережних та інших спеціальних комісій. Особливу увагу прокуратура приділяла питанням умовно-дострокового звільнення засуджених до позбавлення волі. Як голова спостережної комісії прокурор зобов’язаний був забезпечити дотримання правил про строки умовно-дострокового звільнення з обов’язковим врахуванням при цьому характеру вчиненого злочину, соціального стану засудженого, ступеня його виправлення.

У липні 1927 року відбулася нарада окружних прокурорів УРСР, зокрема з питань нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення волі та попереднього ув’язнення. За наслідками наради було видано наказ від 15 липня 1927 року, відповідно до якого прокурор був зобов’язаний відвідувати кожну виправно-трудову установу не рідше ніж двічі на місяць. Результати відвідування вносили до спеціальної книги відвідувань. Раз на квартал проводилися прокурорські обстеження установ зі складанням актів обстежень, копії яких направлялися вищестоящому прокурору. У разі необхідності прокурор мав право здійснювати особистий прийом засуджених за відсутності представників адміністрації установи. Скарги засуджених приймалися прокурором також через адміністрацію місць ув’язнення і підлягали розгляду протягом 5 днів. За необхідності розслідування викладених у скарзі обставин прокурор здійснював це особисто або доручав слідчому, органам дізнання чи адміністрації установи. Обов’язкові для виконання пропозиції про застосування до працівників виправно-трудової установи заходів дисциплінарного впливу прокурор скеровував її начальнику. Водночас, здійснюючи нагляд за роботою виправно-трудових установ, прокурор не мав права втручатися в їх оперативну діяльність.

Подальшу конкретизацію прав та уточнення функції прокурорського нагляду за місцями позбавлення волі відображено в Положенні про виправно-трудові табори. Згідно із ст. 52 Положення нагляд за законністю тримання ув’язнених покладався на прокуратуру тієї союзної республіки, на території якої були розташовані виправно-трудові табори. Прокуратура республіки в цьому випадку повинна була діяти відповідно до спеціального повноваження.

43

Розділ 1. Загальні засади прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах...

Прокурори, які наглядали за виправно-трудовими таборами, мали право: відвідувати табори у будь-який час дня і ночі; безпосередньо опитувати ув’язнених і приймати від них скарги; наглядати за виконанням у виправно-трудових таборах усіх правил, що стосуються праці ув’язнених, культурно-виховної роботи та інших правил, встановлених Положенням про виправно-трудові табори; робити пропозиції адміністрації про негайне усунення виявленого недоліку; припиняти виконання рішень адміністрації, що порушують це Положення; припиняти виконання неправильних адміністративних або судових рішень про дострокове звільнення.

У разі незгоди з рішеннями прокурора посадові особи адміністрації установи виконання покарань мали право оскаржити їх прокурору вищого рівня з направленням копій скарг в Об’єднане державне політичне управління (ОДПУ). Водночас сам факт такого оскарження не зупиняв дію документа прокурорського реагування.

Підсумовуючи результати діяльності радянської прокуратури періоду 1920–1930 років слід зазначити, що в цей період основними пріоритетами прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань, призначених судами, були: покращення матеріального стану місць позбавлення волі та попереднього ув’язнення, умови тримання засуджених, додержання вимог режиму, своєчасність та обґрунтованість звільнення осіб з місць позбавлення волі. Здійснюючи нагляд, прокуратура набула відповідних повноважень, які давали прокурорам можливість виявляти порушення законодавства та вживати заходи реагування.

У 30-х роках минулого століття на законодавчому та відомчому рівнях детально регламентується діяльність прокуратури з нагляду за виконанням вироків судів. Постановою ЦВК та РНК СРСР від 17 грудня 1933 року було затверджене Положення «Про прокурорський нагляд СРСР», яким на прокуратуру СРСР покладалась і функція нагляду за додержанням законності у виправно-трудових установах. Постановою народного комісара юстиції – Генерального прокурора УРСР 20 березня 1934 року було затверджено Положення «Про прокуратуру УРСР по нагляду за виправно-трудовими установами, камерами попереднього ув’язнення при міліції і за спеціальною службою конвойних військ», де було закріплено організаційну

44