§ 1.2. Історичні витоки та основні етапи розвитку прокурорського нагляду в Україні

У 1917–1820 роках в Україні суттєвих змін у тюремній політиці й тюремному законодавстві не відбулося. Цей історичний період вирізняється частою зміною правлячих режимів та нетривалим часом їх перебування при владі. Отримавши у спадщину зруйновану систему державного управління, Українська Центральна Рада змогла лише сформулювати основні засади тюремної політики щодо управління місцями позбавлення волі.

У листопаді 1918 року створено Директорію, яку очолив В. Винниченко, а пізніше – С. Петлюра. Директорія відновила діяльність Генерального Суду, що отримав назву «Надвищий Суд Української Народної Республіки». До його штату включалася прокура-торія. У січні 1919 року Рада Народних Міністрів УНР затвердила штат Надвищого Суду, до якого увійшло 7 прокурорів. Директорія УНР, яку очолював С. Петлюра, незабаром перестала існувати.

Перемога більшовиків у громадянській війні поклала край спробам українського народу сформувати національну прокуратуру, яка б наглядала у тому числі за установами виконання покарань. Зокрема, декретом Раднаркому Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) від 14 лютого 1919 року було ліквідовано всі судові установи, що існували на території України, зокрема й органи прокурорського нагляду.

28 червня 1922 року постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) утворено Державну прокуратуру Української СРР. У першому законодавчому акті про прокурорський нагляд «Положення про прокурорський нагляд в УСРР», затвердженому ВУЦВК 28 червня 1922 року, закріплено, що прокуратура засновується в інтересах правильної постановки боротьби зі злочинністю і здійснення нагляду за дотриманням законів.

З метою визначення системи органів і установ, які виконували покарання у виді позбавлення волі, постановою Народного комісаріату юстиції від 23 липня 1918 року було затверджено Тимчасову інструкцію «Про позбавлення волі як міру покарання і про порядок відбування такого». У Декреті Ради Народних Комісарів «Про позбавлення волі і порядок умовно-дострокового звільнення» від 21 березня 1921 року було сформульовано завдання покарання у виді позбавлення волі, а також визначено порядок контролю за їх виконанням.

37

Розділ 1. Загальні засади прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах...

У січні 1918 року було прийнято декрет «Про комісії про неповнолітніх», відповідно до якого скасовано процедуру судового розгляду і тюремне ув’язнення для неповнолітніх. Статтею 2 декрету було встановлено, що справи неповнолітніх обох статей, помічених у діяннях суспільно небезпечних, підлягають веденню комісією про неповнолітніх. Усі справи стосовно осіб цієї вікової групи, що закінчилися їх засудженням, також підлягали перегляду цими комісіями.

У лютому 1920 року було розроблено і внесено на розгляд уряду проект декрету «Про суд над неповнолітніми». Він був затверджений постановою Раднаркому РРФСР 4 березня 1920 року та у подальшому діяв і на території України. Відповідно до положень декрету народний комісаріат юстиції зобов’язано поміщати неповнолітніх окремо від дорослих злочинців і створювати для підлітків такі установи.

Фактично прокуратура в цей період стала прокуратурою «змішаного» типу, поєднавши функції дореформеної й реформованої прокуратури – нагляд за виконанням законів і кримінальне переслідування, які було пристосовано до нових умов. Прокуратура створювалася як єдина централізована система з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня лише вищим і Генеральному прокуророві.

Прокуратура УСРР формувалося на принципах централізації та незалежності від місцевих органів влади. Прокурор УСРР призначав і звільняв прокурорів губерній. При військових і транспортних революційних трибуналах були введені посади військових і транспортних прокурорів, які підпорядковувалися помічникові прокурора Верхов ного Трибуналу, а після реформи 1922 року – Верховному Суду республіки. Призначались і звільнялись вони Прокурором УСРР.

Прокуратура УСРР входила до складу Народного комісаріату юстиції як окремий відділ, що підпорядковувався безпосередньо народному комісару юстиції. Першим прокурором республіки і комісаром юстиції було призначено М.О. Скрипника. Із травня 1925 року введено назву «Генеральний прокурор». Нарком юстиції, він же Генеральний прокурор УСРР, призначався постановою ВУЦВК. Прокуратура УСРР здійснювала нагляд за законністю дій

38