§ 1.2. Історичні витоки та основні етапи розвитку прокурорського нагляду в Україні

усіх народних комісаріатів, а також адміністративний і судовий нагляд. Судовий нагляд передбачав нагляд за діяльністю всіх органів слідства і дізнання, участь у розпорядчих засіданнях судів, підтримання обвинувачення у кримінальному процесі й участь у цивільному процесі. Крім цього, прокуратура здійснювала нагляд за законністю виконання вироків і тримання ув’язнених під вартою, а також за правильністю тримання в місцях ув’язнення.

22 червня 1922 року УСРР розглянув питання «Про порядок введення декрету про прокуратуру», згодом прийнятий як «Положення про прокурорський нагляд в УСРР». Пунктом «г» ст. 2 Положення було визначено функціональні обов’язки прокуратури, у тому числі з нагляду за діяльністю установ виконання покарань: перевірка наявності рішення уповноважених на те органів як підстави тримання особи в місцях позбавлення волі; додержання строку тримання, встановленого законом або вироком суду; перебування ув’язнених чи засуджених у чітко визначених місцях і в належних умовах.

До функцій прокуратури УСРР у зазначений період були віднесені: а) нагляд за законністю дій органів влади, громадських, господарських установ і організацій, приватних осіб шляхом кримінального переслідування винних, а також опротестування постанов, прийнятих із порушенням закону; б) безпосередній нагляд за розкриттям злочинів органами слідства й дізнання, за діяльністю органів ДПУ; в) підтримання обвинувачення в суді та участь у цивільних справах; г) нагляд за правильністю тримання заарештованих під вартою.

Прокурорський нагляд за додержанням законності в місцях позбавлення волі здійснювався також шляхом нагляду за виконанням вимог діючого на той час законодавства. Прокуратура, зокрема, здійснювала нагляд за законністю тримання ув’язнених, за їх прийомом і вибуттям, дотриманням правил про режим та умови тримання.

У «Тимчасовій інструкції губернським прокурорам про загальні завдання, що покладаються на прокурора», введеній 29 липня 1922 року циркуляром Народного комісаріату юстиції, встановлювалося, що «нагляд за всіма без винятку місцями ув’язнення прокурор здійснює не тільки з погляду законності тримання ув’язнених, але й перевіряє, наскільки правильно застосовуються всі заходи

39

Розділ 1. Загальні засади прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах...

виправно-трудової дисципліни в місцях ув’язнення». При цьому прокурора зобов’язано не лише здійснювати нагляд за правильним виконанням покарань у виді позбавлення волі, а й за додержанням режиму відбування цього покарання.

Згідно з Інструкцією Народного комісаріату юстиції від 10 вересня 1922 року прокурорам належала не рідше одного разу на місяць відвідувати усі місця ув’язнення у районі їх діяльності й заносити до спеціальної книги результати таких перевірок. Під час відвідувань виправно-трудових установ працівники прокуратури перевіряли підстави тримання кожного в’язня, законність та обґрунтованість вироків, здійснювали прийом засуджених осіб і розглядали їхні скарги безпосередньо в місцях ув’язнення, вели обстеження виправно-трудових установ, перевіряли стан дотримання адміністрацією місць позбавлення волі усіх вимог щодо порядку їх організації і діяльності. Найтиповішими порушеннями, виявленими працівниками прокуратур у виправно-трудових установах, були неоднакові умови тримання робітників, селян і червоноармійців порівняно з непмана-ми і кулаками; надання незаконних відпусток, зокрема з корисливою метою; утримання в місцях позбавлення волі понад встановлений законом строк тощо. Для усунення цих порушень та інших упущень чи недоліків прокурор мав право робити застереження адміністрації або вживав більш рішучих заходів – вносив подання про ліквідацію виявлених недоліків, порушував дисциплінарне, адміністративне або кримінальне переслідування проти винних.

Циркуляром Народного комісаріату юстиції від 7 червня 1925 року № 96 «Про взаємовідносини осіб прокурорського нагляду з виправно-трудовими органами» до прокурорів висунуто вимогу якнайчастіше, але не рідше ніж раз на місяць відвідувати всі місця ув’язнення та перевіряти правильність їх функціонування і законність тримання там осіб.

Окрім правил, передбачених Інструкцією від 10 вересня 1922 року, в Циркулярі наголошувалося на тому, що прокурор мав право давати вказівки безпосередньо адміністрації місць ув’язнення щодо усунення недоліків у галузі адміністративної, господарської і виправно-трудової діяльності при утримуванні в’язнів. Було визначено також право прокурора вимагати для перевірки від адмі-

40