
- •1. Предмет і завдання педагогіки. Її зв'язку з іншими науками.
- •1. Проблема визначення мети.
- •3. Чинники й умови формування особистості.
- •4. Методологія педагогіки.
- •5. Предмет і завдання дидактич. Исслед.
- •6. Закон про образовании(1996)
- •7. Сутність проц. Навчання.
- •9. Принципи навчання.
- •10. Проблемне навчання.
- •12. Методи навчання.
- •13. Кошти навчання.
- •14. Технологія навчання.
- •18. Види навчання.
- •3. Программированное
- •19. Контроль у процесі навчання.
- •20. Неуспеваемость школярів.
- •3 Групи причин:
- •21. Самостійність які у проц. Навчання.
- •22. Вимоги до уроку.
- •23. Підготовка вчителя до уроку.
- •24. Форми навчання.
- •26. Сутність проц. Виховання.
20. Неуспеваемость школярів.
У результаті оцінювання уч-ся виникають проблеми неуспішності чи невдач у навчанні окремих учнів. Це ситуація, в кіт. поведінку і результати обуч-я не соответ. воспитат. і дидактич. вимогам шк. Систематична неуспішність веде до пед. занедбаності, під. Кот. розуміється комплекс негативних рис особистості, суперечать вимогам шк, суспільства. Це явл. Вкрай небажано і із заниженою моральною, соц., экономич. позицій.
3 Групи причин:
1. Соц.-экон. – матеріальна незабезпеченість сім'ї, общ. неблагополучна обстановка у ній, пед. безграмотність батьків.
2. Причини бисихического х-ра – спадкові особливості, здібності, риси х-ра.
3. Пед. причини. Пед. занедбаність найчастіше явл. результатом помилок, низького рівня роботи шк. Грубі помилки педагога ведуть до психогниям, дидактогениям.
Кошти усунення:
1. Пед. профілактика – пошуки оптимальних пед. сист., зокрема застосування акт. методів і форм навчання, нових пед. технологій,. Комп'ютеризація.
2. Пед. діагностика – систематич. контроль, оцінка результатів обуч-я, своєчасне виявлення прогалин. І тому їм. розмови уч-ля з учнями, батьками, спостереження важким учнем.
3. Пед. терапія – заходи для усунення відставання у навчанні. У Ріс. це, у країнах – групи вирівнювання, переваги кіт. втом, що заняття у яких проводяться по рез. серйозної діагностики, з добором груп. І індивід. коштів обуч-я.
4. Воспитательное вплив. Оскільки невдачі у навчанні пов'язані дедалі частіше з поганим вихованням, те з неуспевающими учнями має проводитися індивідуальна планована виховна робота, кіт. включ. й роботу з родиною школяра.
21. Самостійність які у проц. Навчання.
Кінцевою метою формування уч. деят-ти явл. становлення школяра як його суб'єкта, досягнення такого ур-ня розвитку уч-ся, що вони опиняються у силах самост. ставити мета деят-ти, актуалізувати необхідних виконання завдання знання і набутий способи деят-ти, співвідносити получ. рез. із поставленим метою, тобто самост. осущ. уч. деят-ть. Ушинський: «Слід передавати учневі як пізнання, а й розвивати у ньому бажання і можливість самостійно набувати нові пізнання».
Способи:
1. Розширення області докладання формованих З, діянь П.Лазаренка та відносин на ур-не реалізації межпредметных зв'язків, кіт. передбачають перехід від внутрипредмет. зв'язків до межцикловым і далі до межпредметным.
2. Таке побудова навчання, в проц. кіт. осущ. перехід від вказівок вчителя на необходиость використання певних З і безкомпромісність дій у вирішенні уч. завдання до самост. відшуканню З і безкомпромісність дій.
3. Така була роботи, при кіт. у переходять від формування окремих операцій виконуваних дій до формування всього дії.
4. Перехід від оволодіння діями в готовому вигляді до самост. відкриттю окремих діянь П.Лазаренка та їх сист.
5. Перехід у від усвідомлення необхідності оволодіння даним конкретним умінням усвідомлення важливості оволодіння цілісної структурою уч. дет-ти.
6. Перехід від завдань репродуктивного х-ра до завдань творчим, які вимагають використання З і безкомпромісність дій межпредметного х-ра.
Перетворення учня з об'єкта пед. дії суб'єкт осущ. уч. деят-ти, від репродуктивних методів до творчим.