4.2. Процесуальний порядок вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Правовий зміст нотаріального провадження із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна полягає в тому, що на перехідний період, коли фактично право власності на дане спадкове майно перебуває у невизначеному (невстановленому) стані, необхідні відповідні заходи, спрямовані на призначення конкретних осіб, які відповідатимуть за його зберігання. [59, c. 308]

Правове регулювання та практичне здійснення охорони спадкового майна належить до найбільш складних питань у нотаріальній діяльності. На сьогодні це питання регулюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/8882. [53]

Право на вжиття заходів до охорони спадкового майна мають державні нотаріальні контори, посадові особи виконкомів місцевих рад, консульські установи. Приватний нотаріус не має права вчиняти цю нотаріальну дію.

Вживаються заходи до охорони спадкового майна за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім, постійним місцем проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження майна чи основної його частини.

Нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна порушується за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян. Цих заходів може бути вжито і з ініціативи самого нотаріуса, якщо йому стало відомо про залишене без нагляду майно померлого громадянина.

Якщо ж майно спадкоємця знаходиться не за місцем відкриття спадщини, то нотаріус чи посадова особа виконкому за місцем відкриття спадщини направляють доручення державному нотаріусові чи посадовій особі виконкому за місцезнаходженням майна про вжиття заходів до охорони спадкового майна. Державний нотаріус чи посадова особа, які вчинили цю дію за місцезнаходженням майна, повідомляють про вжиті заходи державного нотаріуса чи посадову особу виконкому за місцем відкриття спадщини.

Провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна може порушуватися як за письмовою, так і за усною заявою. Якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не заявляють про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то відпадає необхідність у вжитті таких заходів, незважаючи на те, що заява про це надійшла від установи чи організації.

Дії по охороні спадкового майна нотаріус має здійснити якомога швидше після отримання повідомлення про смерть громадянина. Зазвичай, ці заходи виконуються після наступного дня надходження доручення або заяви про наявність майна померлого чи основної його частини.

Заходи до охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус або посадова особа виконкому місцевої ради, які вживали їх. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів з охорони спадкового майна не збігаються, то спершу державний нотаріус за місцем відкриття спадщини має повідомити про припинення охорони майна. Також, державний нотаріус за місцем відкриття спадщини повинен повідомити спадкоємців, а якщо спадщина переходить за правом спадкоємства державі, ним повинні бути повідомлені відповідні фінансові органи про припинення охорони майна. [9]

В практиці виникають такі випадки, коли нотаріуса не допускають до проведення опису майна. В такому разі, нотаріус повинен скласти про це акт і роз'яснити спадкоємцям, що вони мають право звернутися до суду про розподіл спадкового майна.

Якщо нотаріус прибув для опису майна і при цьому встановив, що це майно було вивезене до його приходу, він складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб. У разі, якщо майно було вивезене особами, які не являються спадкоємцями, то нотаріус також складає акт і надсилає всі матеріали до районного фінансового відділу і прокуратури, якщо майно спадкується у власність держави.

Опис майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо у них є бажання бути присутніми при цьому, а також не менш як двох понятих. Понятими можуть бути будь-які особи, які є незаінтересованими. Ними можуть бути сусіди.[59, с. 309]

Акт опису нотаріус складає в трьох примірниках. Один примірник видають особі (громадянину), який прийняв майно на зберігання; другий - надсилається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, якщо місцезнаходження майна не збігається з місцем відкриття спадщини; третій - залишається у справах нотаріальної контори, яка вжила заходи до охорони спадкового майна. Держаний нотаріус, заінтересовані особи, поняті та особи, які зберігали майно померлого підписують усі приміникик.

Акт опису складається з певних реквізитів. У ньому зазначаються:

- дата надходження доручення або заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна; дата проведення опису;

- прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця і час його смерті;

- місцезнаходження майна, що описується; чи було опечатано приміщення до прибуття державного нотаріуса і ким;

- вказівка, чи не було порушено пломби або печатки.

Також, цей акт містить характеристику та оцінку кожного предмету, які перелічені в акті і відсоток зносу. При цьому нотаріус зобов`язаний зазначити в описі характерні ознаки кожної речі (назва, розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір, сорт і т. ін), щоб описану річ не можна було підмінити.

Оцінка описаних предметів проводиться державним нотаріусом та особами, які брали участь в описові спадкового майна, з урахуванням їх зносу. В разі незгоди з оцінкою, спадкоємці мають право залучити спеціаліста (оцінювача).

Житлові будинки оцінюють, виходячи з інвентаризаційної вартості, а в місцевостях, де інвентаризацію не проведено, - з відновної чи страхової.

До акта опису включають все майно, яке знаходиться в квартирі чи будинку спадкодавця. Якщо сторонні громадяни подають заяву про належність їм певних речей, то цю заяву нотріус заносить до акта опису і їм роз'яснює право звернутися до суду з позовом про виключення майна з опису.

Якщо процедура опису спадкового майна переривається або триває кілька днів, то приміщення щоразу опечатують, а в акті нотаріус робе запис про причини й час припинення опису та його відновлення, а також вносить інформацію про стан пломб і печаток під час наступного розпечатування приміщення.

На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей та їхньої вартості, а після закінчення опису - загальний підсумок кількості речей та їхньої вартості. Наприкінці акта зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження особи, якій передається майно на зберігання, а також найменування документа, що посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, яка видала цей документ, та місце проживання цієї особи.

Державний нотаріус має право призначити хранителя майна, якщо майно потребує управління. Це може бути жилий будинок, квартира, худоба тощо. Державний нотаріус виносить постанову про призначення хранителя майна. [9]

Хранитель майна несе кримінальну відповідальність у разі утаювання та розтрати переданого йому на зберігання майна, а також матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, про дрежавний нотаріус попереджує його. Про зроблене попередження від хранителя майна береться підписка, яка може бути вчинена на акті опису спадкового майна чи на постанові про призначення хранителя спадкового майна.

Встановлено особливий порядок зберігання для деяких видів спадкового майна.

Якщо спадковим майном є грошові суми та цінні папери, то на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом не пізніше наступного дня, після проведення опису вони здаються в депозит державної нотаріальної контори. На депозиті вони знаходяться до моменту видачі спадкоємцям або до передачі відповідному фінансовому органові, якщо спадщина переходить державі. Зберігання спадкового майна в депозиті державної нотаріальної контори здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб. [50, с.302]

Срібло й монетарні метали (золото й метали іридієво-платинової групи) в будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них: векселі, боргові розписки, акредитиву чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін), вироби зі срібла і монетарних металів, коштовного каміння, а також коштовне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються не пізніше наступного після проведення опису дня на зберігання до відповідної банківської установи. Зберігання цього спадкового майна у банку також здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.

Отже, передача на зберігання вказаного вище спадкового майна на депозит державної нотаріальної контори чи банківській установі здійснюється за проханням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб. Якщо таке прохання відсутнє, то названі предмети спадкового майна за бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб включаються в акт опису за загальними правилами і передаються на зберігання цим особам.

Цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення та які зазначені в описі здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим заінтересованим особам або можуть бути передані на зберігання відповідним установам(інститути, музеї, тощо). Якщо нотаріус немає змоги це зробити, то він опечатує документи або сховище з документами.

Отже, можна зробити загальний висновок. Заходи щодо охорони спадкового майна пов'язані з фактичним відкриттям спадщини. До цього часу питання про відкриття спадщини пов'язувалося лише з провадженням із видачі свідоцтва про право на спадщину.

Дана нотаріальна дія за своєю структурою відноситься до багатоетапних нотаріальних проваджень. Охорона спадкового майна можна розділити на три етапи.

На першому етапі отримуються відомості про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Проводиться перевірка, оцінка та прийняття висновку про необхідність вчинення заходів до охорони спадкового майна.

Другий етап зводиться до зберігання майна, який має тривати до його отримання всіма спадкоємцями і який може супроводжуватись відчуженням частини майна, прийнятого на зберігання, у передбачених законом випадках.

На третьому етапі нотаріус передає спадкове майно спадкоємцям.

.