61.Подвійне громадянство та безгромадянство

Особа без громадянства (апатрид) - це особа, яка не має громадянства (підданства) жодної держави, а держава, відповідно до свого національного законодавства, не вважає її своїм громадянином. Відсутність громадянства виникає, зокрема, внаслідок розбіжностей у законодавстві різних країн про громадянство, у разі втрати особою громадянства однієї держави і не набуття громадянства іншої держави, позбавлення громадянства тощо. Особами без громадянства нерідко стають політичні емігранти, яких у порядку покарання позбавили громадянства на батьківщині. Правовий статус особи без громадянства, як правило, схожий з правовим статусом іноземця. Проте, на відміну від іноземця, особа без громадянства не користується дипломатичним захистом будь-якої держави. У більшості країн відповідно до чинного законодавства особа без громадянства може бути примусово вислана з країни. Але кожна держава не зацікавлена в тому, щоб на їх території проживала велика кількість осіб без громадянства. У зв'язку з цим, кожна держава докладає зусиль щодо скорочення безгромадянства, стимулюючи набуття громадянства постійно проживаючих на її території апатридів.

Подвійне громадянство (біпатризм) - перебування особи одночасно в громадянстві двох держав.

Більшість держав світу негативно ставляться до біпатризму, тобто вони виходять з визначення виключності єдиного громадянства і не визнають подвійного громадянства. Наприклад, відповідно до ст. 4 Конституції України 1996 р. "в Україні існує єдине громадянство...", у ч. 1 ст. 21 Конституції Республіки Узбекистан 1992 р. проголошено, що "у Республіці Узбекистан встановлюється єдине для всієї території республіки громадянство". Практично в країнах, де не визнають подвійного громадянства, визначення єдиного громадянства означає, що громадянин певної держави, який набув громадянства (підданства) іншої держави або держав, то у правових відносинах з цією державою він визнається лише її громадянином. Таким чином, фактично ігнорується можливість подвійного громадянства. Також негативне ставлення до цього питання відображене і в міжнародному праві.

Проте, на практиці інститут подвійного громадянства існує. Наприклад, незважаючи на те, що в Німеччині та Швеції діють жорсткі обмеження щодо подвійного громадянства, у цих державах кількість біпатридів досить істотна і з часом кількість таких людей тільки зростає. Біпатризм здебільшого притаманний країнам Латинської Америки. В окремих конституціях (Іспанія, Литва, Молдова, Росія) передбачена можливість подвійного громадянства на підставі закону або двосторонніх міжнародних договорів. Наприклад, у п. 3 ст. 11 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. зазначено, що "держава може укладати договори про подвійне громадянство з іберо-американськими країнами або з країнами, котрі мали або мають особливі зв'язки з Іспанією. В цих країнах, навіть якщо вони не визнають за своїми громадянами такого права на взаємній основі, іспанці можуть натуралізуватися без втрати іспанського громадянства", а в п. 1 ст. 62 Конституції Російської Федерації 1993 р. встановлено, що "громадянин Російської Федерації може мати громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідно до федерального закону чи міжнародного договору Російської Федерації".

Перебування у подвійному громадянстві не тільки розширює права, а й деякі обов'язки, що створює складності для громадян зазначеної категорії, особливо коли кожна з держав вимагає виконання обов'язків громадянина.