56. Правова основа створення і функціонування міжнародних організацій

В основі правової природи міжнародних організацій лежить наявність спільних цілей та інтересів держав-членів.

Принцип суверенної рівності держав є керівним у побудові міжнародних організацій. Його прояв характеризується такими рисами: договірна основа міжнародної організації; добровільність членства; в основному рекомендаційний характер рішень організації; її міждержавний характер; збереження суверенності та рівноправності держав як усередині організації, так і поза нею.

Для правової природи міжнародної організації істотним є те, що її цілі та принципи, компетенція, структура мають узгоджену договірну основу. Проблема співвідношення державного суверенітету і спільних цілей та інтересів організації знаходить дозвіл в її установчому акті. Між ними не виникає суперечностей, якщо держава сумлінно виконує взяті на себе за статутом організації зобов'язання і слід встановленим принципам. В даний час широко визнається таке положення: держави, створюючи міжнародні організації, наділяють їх певної право-і дієздатністю, визнаючи за ними здатність мати права і обов'язки, брати участь у створенні та застосуванні норм міжнародного права, стояти на варті дотримання норм міжнародного права. Цим визнанням держави створюють новий суб'єкт міжнародного права, який поряд з ними здійснює правотворчі, правозастосовні та правоохоронні функції у сфері міжнародного співробітництва.

Здатність міжнародних організацій здійснювати юридично дійсні дії від свого імені припускає наявність у них відносно відокремленої правової волі. Така воля якісно відрізняється від кожної індивідуальної волі держав-членів. Індивідуальні вольові акти членів організації не піддаються ні злиття, ні простому додаванню. Вони узгоджуються, і ця узгоджена воля міжнародної організації носить міждержавний характер. Саме це вольове відокремлення міжнародних організацій лежить в основі їх міжнародної правосуб'єктності і визнаною за ними здатності робити волевиявлення, приймати на себе права та обов'язки за міжнародним правом.

Джерелом цієї відносно відокремленої волі, її правовою основою є установчий акт. Це означає, що ні самі міжнародні організації, ні їх органи не можуть вчиняти дії, що виходять за рамки установчого акта.

Звичайно, наділення міжнародних організацій правами і обов'язками не означає їх прирівнювання до держав - основним суб'єктам міжнародного права. Обсяг їх правосуб'єктності значно менше і носить цільовий і функціональний характер.

Міжнародні організації наділяються договірної правоздатністю, тобто має право укладати найрізноманітніші угоди в рамках своєї компетенції. Як встановлює ст. 6 Віденської конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями, «правоздатність міжнародної організації укладати договори регулюється правилами цієї Організації».

Аналіз установчих актів міжнародних організацій свідчить, що договірна правоздатність закріплюється в них, як правило, двома способами: або в загальному положенні, що передбачає право укладати будь-які договори, які б виконання завдань організації або в спеціальному положенні або положеннях, що визначають можливість укладення організацією певних категорій угод (наприклад, ст. 43 і 63 Статуту ООН) і з певними сторонами.

Міжнародні організації мають здатність брати участь у дипломатичних зносинах. При них акредитуються представництва держав, вони самі мають представництва в державах і обмінюються представниками між собою

Міжнародні організації та їх посадові особи користуються привілеями та імунітетами

Як суб'єкти міжнародного права міжнародні організації несуть відповідальність за правопорушення та нанесення шкоди своєю діяльністю і можуть виступати з претензіями про відповідальність.

Міжнародні організації наділяються також правом набирати персонал на контрактній основі. Це не представники держав, а міжнародні посадові особи, що підкоряються виключно міжнародної організації та діють від її імені та в її інтересах.

Кожна міжнародна організація своєму розпорядженні фінансові кошти, які складаються в більшій частині з внесків держав-членів і витрачаються виключно в загальних інтересах організації.