54. Юридична природа міжнародних організацій

Міжнародні організації є важливим елементом міжнародної системи, чия роль у міжнародних відносинах неухильно зростає. Щоб і міжнародна система в цілому, і міжнародні організації зокрема стабільно функціонували, необхідна солідна правова база. У цьому контексті цікаво розглянути питання про юридичну природу міжнародних організацій.

Юридичною основою діяльності міжнародної організації є міждержавна угода (статут) або угоди (установчі акти), які становлять форму міжнародного договору. Іншими словами, міжнародні організації мають договірну основу діяльності.

Міжнародні організації у здійсненні функцій спираються на принцип суверенної рівності держав-членів. Цей принцип означає юридичну рівність держав, що укладають угоду про створення міжнародної організації; свободу висування пропозицій для обговорення й участі в самому обговоренні в рамках міжнародної організації; рівне право бути обраним у структурні підрозділи організації; у більшості міжнародних організацій одна держава має один голос. Хоча в деяких із них враховується фактична нерівність держав, наприклад, у Раді Безпеки ООН, Міжнародному валютному фонді. Міжнародному банку реконструкції та розвитку, що відображається на процедурі прийняття рішень.

Одним Із важливих компонентів юридичної природи міжнародної організації є свобода виходу з неї держав-членів.

Рішення міжнародних організацій у більшості випадків мають рекомендаційний характер. Виняток становлять адміністративні й фінансово-бюджетні питання, рішення за якими є обов'язковими для держав-членів. Резолюції міжнародних організацій, хоча й не є юридично обов'язковими, проте активно впливають на процес кодифікації й прогресивного розвитку міжнародного права.

Незважаючи на те, що міжнародні організації не мають території й населення, вони відповідно до установчих документів є суб'єктами міжнародного права, тобто виступають на міжнародній арені носіями міжнародної правосуб'єктності. Однак їх правосуб'єктність має вторинний (похідний) характер. Вторинними або похідними суб'єктами міжнародного права вони йменуються тому, що створені державами - первинними суб'єктами міжнародного права.

55. Міжнарродна правосубєктність міжнарродних організацій

Поряд із державами все більшу роль у міжнародних відносинах відіграють міжнародні організації. Нині є понад 500 міжнародних організацій, тобто їхня чисельність давно перевищила кількість усіх інших суб'єктів міжнародного права.

Однак варто зазначити, що не всі міжнародні організації мають статус суб'єкта міжнародного права. За загальним правилом, суб'єктами міжнародного права визнають виключно міжурядові організації, тобто такі, які створені державами. Питання про визнання суб'єктами міжнародного права міжнародних неурядових організацій і надалі залишається спірним.

Оскільки міжнародні організації є вторинними суб'єктами міжнародного права, то їхня міжнародна правосуб'єктність є похідною від правосуб'єктності держав. Уперше питання про правосуб'єктність міжнародних організацій виникло у зв'язку з діяльністю Ліги Націй, але так і не було вирішено до її ліквідації. Після Другої світової війни було створено ООН, що знову актуалізувало питання правосуб'єктності міжнародних організацій. Тому, коли у 1948 р. у Палестині було вбито службовця ООН, організація звернулася у Міжнародний суд ООН. У своєму консультативному висновку "Про відшкодування шкоди, заподіяної на службі ООН" цей авторитетний судовий орган підтвердив, що ця організація володіє міжнародною правосуб'єктністю. З цього моменту більшість учених вважає, що міжнародні організації володіють міжнародною правосуб'єктністю. Це підтверджується в низці міжнародних угод. Так, наприклад, у Віденській конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. зазначено, що міжнародна організація володіє такою правоздатністю укладати міжнародні договори, яка необхідна для виконання її функцій і досягнення її цілей. При цьому практика укладення міжнародних договорів з державами або між собою повинна відповідати їх установчим актам.

Міжнародна правосуб'єктність міжнародної організації базується на положеннях, що закріплені в установчих документах - статутах та інших актах, які визначають її обсяг, виходячи із завдань та функцій цієї організації. Однак загальновизнано, що нині всі міжнародні міжурядові організації мають міжнародну правосуб'єктність.

Оскільки обсяг прав і обов'язків визначається засновниками в момент створення організації і залежить від тих завдань та цілей, які вона повинна виконувати, а також сфери дії, то міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій може суттєво відрізнятися. Про зміст міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій можна робити висновки на основі аналізу відповідних міжнародних прав та обов'язків, а саме щодо їх:

- права на привілеї та імунітети;

- права створювати норми міжнародного права, у тому числі права на укладення договорів з державами, міжнародними організаціями, іншими суб'єктами міжнародного права;

- права обміну представництвами з державами та міжнародними організаціями;

- обов'язку щодо несення міжнародно-правової відповідальності за свої дії.

Вважається, що серед чинних міжнародних організацій найширшою правосуб'єктністю володіє ООН та деякі її спеціалізовані установи.

Серед інших ознак, які характеризують міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права, варто зауважити: їх створюють на основі міжнародно-правового акта, як правило, міжнародного договору (як виняток можна навести приклад ОБСЄ, яка діє без статуту); засновниками й учасниками міжнародної організації можуть бути лише держави та інші суб'єкти міжнародного права; наявність постійно діючих органів тощо.