50. Кодифікація інституту правонаступництва держав

Під міжнародним правонаступництвом держав розумі­ють перехід прав та обов’язків від держави-попередниці до держави-наступниці відповідно до норм міжнародного пра­ва. Наука міжнародного права розрізняє дві основні теорії правонаступництва — універсальну та негативну.

Згідно з універсальною теорією держава-наступниця повністю успадковує всі міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці. Негативна теорія наголошує на тому, що міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці не діють по відношенню до держави-наступниці. На прак­тиці жодна з цих теорій не діє в чистому вигляді.

Інститут міжнародного правонаступництва має переваж­но звичаєвий характер або базується на міжнародних уго­дах безпосередньо заінтересованих держав. У рамках ООН були прийняті дві конвенції — Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р.1 та Віденська конвенція про правонаступництво держав стосов­но державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р.2, але вони набрали незначну кількість рати-фікацій3. Радою Європи розроблено Європейську конвенцію про громадянство 1997 р., статті 18—20 якої присвячено правонаступництву держав.

Питання міжнародного правонаступництва виникає у разі об’єднання кількох держав у нову, єдину державу, по­ділу однієї держави на кілька нових держав, відокремлен­ня від держави частини території та утворення на ній само­стійної держави (або держав), при входженні однієї (або кількох держав) до складу іншої держави, внаслідок деко­лонізації та в інших випадках. Об’єктами міжнародного правонаступництва можуть виступати міжнародні договори, державна власність, державні борги, громадянство, членство в міжнародних організаціях і багато іншого.

51. Теорія континуїтету та іі застосування

Континуїтет — теорія в міжнародному праві про безперервність держави як суб'єкта міжнародного права і безперервності міжнародних державних зобов'язань. У цьому полягає відмінність від поняття «правонаступництво», коли одна держава бере на себе міжнародні права та зобов'язання іншого. Принцип континуїтету спрацьовує в разі кардинальних політичних змін у державі — революція і зміна державного режиму, розпад держави.

Наприклад, Росія в 1991 проголосила себе правопродолжателем СРСР. Президент Російської Федерації всвоєму посланні від 24 грудня 1991 інформував Генерального секретаря ООН про те, що членство СРСР в ООН, в тому числі в Раді Безпеки, в усіх інших органах і організаціях системи ООН, «триває» за підтримки країн СНД Російською Федерацією і що вона в повною мірою зберігає відповідальність за всі права і зобов'язання СРСР відповідно до Статуту ООН, включаючи фінансові зобов'язання. У посланні висловлюється прохання замість назви «Союз Радянських Соціалістичних Республік» використовувати назву «Російська Федерація» і розглядати послання як «свідоцтво повноважень представляти Росію в органах ООН всім липам, які мали у той час повноваження представників СРСР в ООН». Перед цим, маючи на увазі згадане рішення СНД, Європейське співтовариство і його держави-члени взяли «до відома, що міжнародні права та зобов'язання СРСР, включаючи права і зобов'язання за Статутом ООН», будуть продовжувати здійснюватися Росією. Генеральний секретар ООН розіслав звернення Президента Росії всім членам ООН і, враховуючи думку юридичного радника ООН, виходив з того, що це звернення носить повідомний характер, констатує реальність і не вимагає формального схвалення з боку ООН1.

У разі континуїтету немає необхідності визнання з боку іноземної держави і міжнародної організації як суб'єкта міжнародного права. Досить визнання факту правопро-должателя держави-попередника. Наприклад, 25 грудня 1991 • країна - голова ЄС (тоді Нідерланди)опублікувала заяву, в якій констатувалося, що з цього дня Росія вважається має міжнародні права і несучої міжнародні зобов'язання колишнього СРСР, включаючи що випливають з Статуту ООН.

52. Особливості правонаступництва України

Правонаступництво – це перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта конституційного права до іншого. Правонаступництво має місце, коли в силу різних причин (розпаду, об’єднання тощо) утворюються нові держави і виникає необхідність з’ясувати, які права і обов’язки держав-попередниць переходять до новостворених держав.

Україна виникла в результаті розпаду колишнього СРСР, вона стала універсальною правонаступницею УРСР і частково – правонаступницею СРСР.12 вересня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про правонаступництво», який містить такі основні положення:

-    з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради УРСР;

-    до ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція УРСР;

-    закони УРСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України;

-    органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції УРСР, діють до створення в Україні нових органів на підставі Конституції України;

-    державним кордоном України є державний кордон СРСР та кордон між УРСР та колишніми радянськими республіками – Білорусією, Росією та Молдавією станом на 16 липня 1990 р.;

-    Україна підтверджує свої зобов’язання за міжнародними договорами, які уклала УРСР до проголошення незалежності;

-    Україна визнає себе правонаступницею тих прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції та інтересам України;

-    Україна дає згоду на обслуговування частини зовнішнього боргу СРСР станом на 16 липня 1990 р. Розмір цієї частки передбачалося встановити міждержавними угодами колишніх республік, що входили до складу СРСР. Україна відмовлялася нести зобов’язання за кредитними угодами СРСР, що були укладені після 1 липня 1991 р. без її згоди;

-    усі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на її території, є громадянами України.