17.Розкрийте комунікативні особливості в діяльності соціального педагога

Комунікація - це акт спілкування, ефективність якої залежить від якості, своєчасності, повноти, зрозумілості, доступності, детальності.

Комунікативна функція – процес передачі інформаційного, емоційного і інтелектуального змісту.

Учасники комунікативного процесі :

• Комунікатор (аргументатор, то й що надає інформацію);

• Реципієнт (адресант, той хто одержує інформацію).

Соціальний педагог в процесі комунікації повинен:

• Вислухати. Почути, зрозуміти

• Роз’яснити, довести, відповісти, переконати

• Створити позитивну атмосферу, знайти підхід до клієнта.

Комунікативна професіограма – це набір професійних якостей соціального педагога – знань та умінь.

1. Знати професійний мовленнєвий етикет і володіти ним;

2. Уміти формувати цілі і завдання професійно-ділового спілкування;

3. Уміння ставити запитання і професійно на них відповідати;

4. Володіти навичками ділового спілкування;

5. Вміти аналізувати конфліктні і кризові ситуації і робити з них адекватні висновки;

6. Вміти доводити (аргументувати, спростовувати і переконувати);

7. Вміти вести бесіду, дискусію, суперечку, переговори, круглий стіл;

8. Володіти технікою і логікою мовлення;

9. Вміти говорити тише тоді, коли є що сказати.

Механізми впливу на співбесідника - застосування у міжособистісній взаємодії винятково психологічних засобів з метою впливу на стан, думки, почуття, дії, іншої людини.

До видів психологічного впливу передусім належать:

переконання зараження навіювання наслідування.

Переконання – це усвідомлений, аргументований вмотивований вплив на систему оглядів клієнта.

Зараження – несвідомий вплив на особистість, що здійснюється через передачу емоційного стану від однієї особи до іншої на несвідомому рівні.

Навіювання - або сугестія, — метод впливу на психіку людини однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок і волі. Ефективним навіювання буде лише тоді, коли виникатиме ефект довіри.

Наслідування - це процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя.

Види спілкування:

• Міжособистісне

• Ділове

• Усне

• Писемне

• Безпосереднє

• Опосередковане

• Індивідуальне

• Групове

• масове

Вимоги до ділового спілкування:

• ставлення до проблеми не залежно від ставлення до клієнта;

• вміння поставити себе на місце опонента;

• формувати цілі ділового спілкування в межах їх досягнення;

• предметом суперечностей має бути проблема, а не опонент.

Ділове спілкування і його різновиди:

• ділова розмова; здатність глибоко і переконливо розкривати проблему, обґрунтовувати її, висловлювати власні міркування і заперечення.

• бесіда (співбесіда);

• обговорення;

• полеміка; основне завдання полеміки — затвердження однієї з протистоячих позицій

• дискусія (диспут).

Мовленнєвий етикет – це сукупність правил, принципів і конкретних форм спілкування.

Правила:

• привітання;

• звертання;

• знайомство;

• запрошення;

• комплімент;

• прощання.

Д.з підготовити проблему з якою може прийти клієнт.

Критерії професійних рівнів готовності до комунікативних дій:

Високий рівень: фахівець вільно володіє мовленнєвими уміннями, вміє прогнозувати результати комунікативного процесі, добирати адекватну інтонацію. Має чітку установку на володіння різними видами мовлення, може реалізувати власні уміння, не менше, ніж у 5 видах діяльності;

Середній рівень: фахівець на достатньому рівні володіє мовленнєвими уміннями в комунікативному процесі і адекватно до цілей застосовує їх;

Низький рівень: характеризується тим, що у фахівця недостатньо сформовані уміння

Форми спілкування: усний діалог, усний монолог і письмовий монолог.

• Усна діалогічна форма спілкування – це спілкування двох чи кількох чоловік, в якому кожне висловлювання безпосередньо адресоване співрозмовнику.

• Усна монологічна форма спілкування є відносно розгорнутим видом мовлення

• Письмова монологічна форма спілкування - письмовий монолог більш розгорнутий, структурно складений, організований, логічно зв’язаний.

Ці форми спілкування мають свої модифікації.

Різновидами усного діалогічного спілкування є діалог, бесіда, диспут, дискусія;

усного монологічного – виступ, доповідь, лекція;

письмового монологічного – конспект звукового чи друкованого тексту, анотація, реферат, тезиси, стаття, запрошення, привітання, лист.