1. Охарактеризуйте техніки соціальної сімейної терапії Техніки соціальної сімейної терапії

Сімейна терапія - це робота з усією сім'єю або частиною її складу. Якщо, скажімо, до консультанта звертається сама жінка, він робить все можливе, аби поступово залучити до консультацій і її чоловіка або, залежно від проблеми, інших членів сім'ї. Якщо інформація надходить тільки з одного боку, вона, звичайно, є менш об'єктивною і не дає повного уявлення про сімейні стосунки. Крім того, більшість технік побудовано саме на взаємодії членів сім'ї, засвоєнні позитивних засобів спілкування.

Процес сімейної терапії умовно можна поділити на два етапи. На першому з них здійснюється з’ясування справжньої проблеми сім'ї, бо вона (проблема) часто не відповідає реальним уявленням членів сім'ї. Так, за агресивною скандальною поведінкою жінки, яку чоловік вважає справжньою сімейною проблемою, може стояти її страх перед смертю; неслухняність дитини може сягати коріннями у перебільшену батьківську опіку. На другому етапі сімейної терапії здійснюється власне корекційна робота. Практично перший, діагностичний етап часто побудований таким чином, що уже на цьому етапі опрацьовуються навички конструктивної взаємодії членів сім'ї.

Процес сімейної терапії може тривати кілька місяців, бути безперервним або з певними "канікулами". Консультативні зустрічі (сесії) найчастіше проводяться один раз, іноді - двічі на тиждень. Протягом цього часу консультант може використовувати декілька різних технік. Соціальному працівнику, який здійснює супровід необхідно знати найпопулярніші з них, та за відсутності психотерапевта вміти скористатися ними.

Соціометричні техніки

Соціометрія - це процедура вивчення стосунків у групі шляхом визначення місця, статусу кожного з її членів. Вона широко застосовується у психологічних дослідженнях і педагогічній практиці. Для цього кожен відповідає на питання, з ким би він хотів щось робити або кого він більше поважає тощо, тобто робить вибір. Потім обробляються результати, складається соціограма - наочна схема стосунків у групі, визначається соціометричний статус кожного з її членів.

У сімейній терапії вивчення справжніх стосунків (а вони можуть бути дуже прихованими від стороннього спостерігача) є важливою, а іноді найбільш важливою частиною роботи консультанта, бо лише на ґрунті такої інформації можна робити спробу допомогти сім'ї у вирішенні її проблеми.

Сімейна скульптура

Консультант пропонує кожному члену сім'ї почергово створювати живу скульптуру з усіх реальних членів сім'ї, тобто розставити, розташувати їх так, як він вважає за потрібне. "Скульптор" ставить їх у певній позі і у певних місцях кімнати, використовуючи також меблі. Далі консультант звертається до "скульптора" з питаннями, які допомагають з'ясувати зміст його "скульптури", наприклад: "Куди дивиться батько і куди мати, чи торкаються вони один одного?". Після цього члени сім'ї створюють скульптуру "Ідеальної сім'ї", що дає важливу інформацію про ступінь задоволеності кожного сімейними стосунками. Консультант може втручатися у цей процес, коментуючи створені скульптури, пропонуючи власні варіанти. Він може запропонувати вигадати для кожного характерну фразу чи слово.

Далі відбувається обговорення того, що відбувається. Використовуються такі питання:

• Чи здивувала вас ця скульптура? (всій сім'ї).

• Як ви відчуваєте себе на цьому місці? (кожному).

• Чи знали ви раніше, що скульптор сприймав вас саме так?(кожному).

• Чи згодні ви з тим, що ваша сім'я виглядає саме так, як її зобразив скульптор? (всім).

• Які зміни в житті сім'ї ви бажали б бачити? (скульптору або сім'ї).

• ■ Дайте назву вашому твору, (скульптору).