Соціальна адаптація може здійснюватися у формі:

• Акомодації – повного підпорядкування вимогам середовища без їхнього критичного аналізу;

• Конформізму – вимушеного підпорядкування вимогам середовища;

• Асиміляції – свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними.

Розрізняють активну і пасивну адаптацію.

У процесі активної – індивід прагне енергійно взаємодіяти з середовищем, впливати на його розвиток та зміни, долати труднощі і перешкоди.

При пасивній – індивід не прагне до змін оточуючої дійсності, пасивно реагує на існуючі норми, оцінки, способи діяльності. Через це при зустрічі з різними труднощами в індивіда як результат низької адаптації може сформуватися дезадаптації, яка проявиться в різни формах девіантної поведінки.

2. Соціальна профілактика – це комплекс заходів, спрямованих на попередження соціальних проблем або життєвих криз клієнтів, окремих груп, або попередження ускладнення вже наявних проблем.

Розрізняють загальну і спеціальну профілактику:

• Загальна – це комплекс заходів спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (профілактика попередження негативної поведінки підлітків);

• Спеціальна - це комплекс заходів спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці людини (профілактика наркозалежної поведінки).

Залежно від стадії розвитку проблеми розрізняють первину, вторинну і третину профілактику:

• Первина – спрямована на формування в особистості неприйняття певних стандартів поведінки і негативних звичок, носить інформаційний характер.

Зміст:надання інформації про наслідки асоціальних дій, вживання різних видів алко – нарко – та токсичних речовин; популяризація переваг здорового способу життя….

• Вторинна – спрямована на обмеження поширення окремих негативних явищ, які мають місце в суспільстві чи в окремій групі, попередження загострень таких явищ та їх наслідків на запобігання поглибленню соціальної дезадаптації осіб яким властива асоціальна або небезпечна поведінка.

• Третинна – спрямована на попередження рецидивів асоціальної або небезпечної поведінки серед осіб, яким така поведінка була властива раніше.

Рівні профілактичної роботи:

1.Особистісний рівень – заходи спрямовані на формування таких якостей індивіда які забезпечують підвищення рівня особистісної відповідальності людини з метою попередження виникнення різних проблем (консультування, тренінги);

2. Сімейний рівень – заходи спрямовані на вплив на сімۥю з метою попередження виникнення різноманітних проблем як для конкретної особистості так і для всієї родини.

3. Соціальний рівень – заходи спрямовані на актуалізацію проблем з окремими негативними явищами в суспільстві, а також зміні суспільних норм стосовно осіб, які за певних причин стали жертвами асоціальних моделей поведінки (наркозалежні, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації, ВІЛ - інфіковані).

3. Соціальна реабілітація - це комплекс заходів спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом суспільних зв’язків чи відносин внаслідок стану здоров’я зі стійкими розладами функцій організму (інвалідність); зміни соціального статусу (люди похилого віку, безробітні, біженці).

Мета: повернення особистості до суспільно-корисної діяльності, формування позитивного ставлення до життя, навчання, праці.

Об’єкти: - Діти – інваліди і їх батьки;

• Діти позбавлені батьківського піклування;

• Жінки та діти що зазнали різних форм насилля;

• Безробітні;

• Особи похилого віку.