Львівський національний університет імені Івана Франка

Біологічний факультет

Кафедра ботаніки

Дипломна робота бакалавра

на тему

Закономірності пилення Carpinus, Quercus, Fagus протягом 2011 – 2012 рр. в місті Львові

Виконала:

студентка ІV курсу, групи БЛБ-41

напряму підготовки 6.040102 – біологія

Мацькович Віта Ігорівна

Керівник: канд. біол. наук, доц. Калінович Н. О.

Рецензент:

Львів – 2013

Зміст

Вступ

1. Значення аеропалінологічних досліджень для запобігання і лікування полінозів

2. Закономірності пилення Carpinus, Quercus, Fagus в Європі

2.1. Закономірності пилення Carpinus

2.2. Закономірності пилення Quercus

2.3. Закономірності пилення Fagus

3. Методика виконання роботи

4. Вивчення вмісту пилку Carpinus, Quercus, Fagus протягом 2011 – 2012 рр. у місті Львові

4.1. Пилення Carpinus

4.2. Пилення Quercus

4.3. Пилення Fagus

5. Порівняння закономірностей пилення Carpinus, Quercus, Fagus у Львові та інших регіонах Європи

6. Охорона праці

Висновки

Література

Додатки

Вступ

На сьогоднішній час аеробіологічні дослідження є актуальними. Це пов’язано із збільшенням алергічних захворювань в цілому світі. Пилок рослин розповсюджується вітром і є причиною виникнення і загострення алергічних реакцій. У багатьох країнах Європи вчені проводять систематичні аеропалінологічні спостереження і широко співпрацюють з алергологами. В Україні назріла необхідність також запровадити постійні дослідження перебігу та тривалості пилення алегро-модулюючих рослин, створення календарів пилення в усіх регіонах, а, отже, створення мережі станцій аеропалінологічного моніторингу [1].

Лікувальні та профілактичні програми складають алергологи в тісному співробітництві з аеробіологічними лабораторіями і метеослужбою. У разі поєднання пилкової та грибкової гіперчутливості в одного пацієнта аеробіолгічний моніторинг може стати у нагоді для уточнення провідних етіологічних чинників.

Кожен регіон має специфічну для нього рослинність, пилок якої може стати алергеном для населення. Структура пилкового календаря індивідуальна для кожного регіону і залежить від клімато-географічних особливостей [3].

Певний інтерес до аеробіології і алергології представляє залежність рівня пилку і спор від метеорологічних умов, перш за все від вологості, сили вітру, атмосферного тиску, сонячної активності. Погодні умови взимку та ранньою весною впливають на середню тривалість сезону цвітіння, а звідси – на загальний рівень аероалергенів.

Однак таких досліджень ще недостатньо, що вимагає від науковців подальших розробок у цьому напрямку [13].

Метою роботи було: порівняти динаміку пилення рослин Carpinus, Quercus, Fagus у місті Львові протягом 2011 – 2012 рр., виявити дні коли рівень пилку в повітрі перевищував пороговий, порівняти з погодніми умовами.

1. Значення аеробіологічних досліджень для запобігання і лікування полінозів

Аеробіологія – міждисциплінарна наука, яка пов’язана з ботанікою, екологією, метеорологією, сільським та лісовим господарством, а також медициною, передусім її розділом – алергологією. Інтерес до аеробіології зростає з боку всіх зазначених напрямків, однак найбільше з боку алергології. Це пов’язано зі значним збільшенням кількості алергічних захворювань в усьому світі [1].

Алергічні захворювання з кожним роком залучають все більш пильну увагу лікарів різних спеціальностей. Незважаючи на те, що алергічні хвороби відомі людині більше двох з половиною тисяч років, в сучасному світі проблеми, пов'язані з питаннями діагностики, терапії та профілактики аллергопатології залишаються дуже актуальними [12].

Аеробіологічний моніторинг є актуальною проблемою, адже пилок рослин, який знаходиться в повітрі спричиняє алергічні захворювання такі , як бронхіальна астма, риніт, кон’юктивіт, дерматит тощо.

Астматичний бронхіт чи бронхіальна астма виникає в період цвітіння алергенних рослин, найчастіше в суху вітряну погоду, коли концентрація пилку в повітрі досить висока. Приступи астми характеризуються сухим кашлем, затяжним видихом, причиною яких є звуження бронхів, а результатом є порушення прохідності дихальних шляхів.

Алергічний реніт проявляється слизовими виділеннями, чханням, закладенням носа, втратою нюху.

Алергічний кон’юктивіт характеризується почервонінням повік, болем очей, почервонінням кон’юктиви і сльозоточивістю. Найбільш небезпечним є набряк гортані, що призводить до забруднення дихання.

Алергічний дерматит – дуже поширене захворювання, здатне вражати всі вікові групи населення і потребує негайного лікування. Це захворювання шкіри, що розвивається, як відповідна реакція організму на взаємодію з факультативним подразником (речовина, що викликає алергічні реакції в осіб з підвищеною чутливістю до них) шляхом екзо- і ендогенних впливів [12].

Поліноз – група алергічних захворювань, що викликається пилком рослин і характеризується гострими запальними змінами з боку покривних тканин (слизових оболонок і шкіри). Захворювання несе сезонний характер і виявляється в період цвітіння рослин і дерев, коли в повітрі міститься велика кількість пилку. Характер і вираженість клінічних проявів полінозу залежить від міри підвищеної чутливості організму до пилкових алергенів, масивності експозиції до них, супутніх алергічних реакцій і захворювань.

Причиною полінозу є алергени пилку в основному вітрозапильних рослин. Весняний поліноз викликає пилок дерев і чагарників: берези, вільхи, ліщини, клена, дуба, та ін В етіології весняно-літнього полінозу провідна роль належить пилку злакових трав: тимофіївки, вівсяниці, тонконога та ін Літньо-осінній поліноз викликає пилок бур'янистих трав: лободи, полину та ін Найбільш сильними алергенними властивостями володіє пилок карантинного бур'яну – амброзії, широко поширеного в південних регіонах країни [9].

Для полінозу характерна сувора сезонність, при цьому терміни виникнення загострень захворювання збігаються з періодом цвітіння рослини, до пилку якого сенсибілізований хворий. Частіше зустрічається поліноз в осіб у віці від 15 до 40 років. Домінуючими клінічними проявами пилкової сенсибілізації є алергічні реакції перераховані вище [11].

Найбільш важким проявом полінозу є бронхіальна астма. У ряду хворих виникають шкірні прояви полінозу у вигляді кропивниці, Квінке набряку, атонічного та контактного дерматитів. До рідкісних проявів полінозу відносяться ураження нервової системи, внутрішніх органів і сечостатевих органів [8].

Найтиповіша ознака полінозу — сезонність, співпадання проявів із періодом цвітіння певних рослин. При цьому симптоми повторюються приблизно в один і той самий час щорічно, але оскільки в різні роки терміни цвітіння дещо зміщуються через погодні відмінності, змінюються і терміни проявів полінозу. Проте слід враховувати можливість полівалентної пилкової алергії (тобто алергії до пилку різних рослин), а також можливість харчової алергії через перехресні реакції (наприклад, на горіхи при алергії до пилку листяних дерев і чагарників). У разі алергії до цвілевих грибів явища полінозу можуть спостерігатися упродовж всієї теплої пори року.

Але найчастіше поліноз продовжується не більше 4 тижнів на рік. Поліноз зустрічається у людей будь-якого віку і статі, але у дітей він частіше

буває у віці старше 6 років. Кількість хворих у всьому світі подвоюється кожні 10 років. Не завжди поліноз діагностується, тому офіційні дані про його поширеність занижені приблизно в 10 разів. Поліноз не проходить з віком.

Основну роль у розвитку полінозу відіграють близько 60 рослин. Знання приблизних періодів їх цвітіння в даній місцевості полегшує діагностику «винуватця». Можливі перехресні реакції на споріднені рослини (тимофіївка — їжака, вільха — ліщина — береза).

Основне значення мають повітрянозапилювані рослини, пилок яких виділяється у величезній кількості і легко розноситься вітром. Розміри його від 10 до 50 мікрон, а ферменти, що містяться в ньому, полегшують проникнення через слизову оболонку очей і носа. До того ж на зернах пилку можуть вегетувати спори цвілевих грибів, що теж може бути причиною симптомів. Причинний чинник полінозу залежить від кліматичної зони, особливостей місцевої флори. Календар цвітіння рослин залежить і від погодних умов. У теплі сонячні дні і при сильному вітрі симптоми виражені сильніше. Запідозрити наявність полінозу можна, аналізуючи збіг у часі симптомів з календарем цвітіння, а для його підтвердження проводиться алергологічне обстеження із застосуванням шкірних тестів (не в сезон цвітіння) і аналіз на наявність антитіл до даного алергену в сироватці крові (RAST — радіоалергосорбентний тест та ін.). У мешканців міст поліноз зустрічається в шість разів частіше, ніж у сільських жителів. Це пояснюється впливом забруднення повітря: під дією таких речовин, як двоокисид сірки, озон і оксиди азоту, а також кислих аерозолів відбувається пошкодження зерен пилку і вихід на їх поверхню нових алергенів (життя без алергії).

Найбільший лікувальний ефект надає специфічна гіпосенсибілізація, яку проводять в алергологічних кабінетах. Для неспецифічної терапії застосовують антигістамінні засоби. У випадках, коли це лікування не має ефекту, призначають глюкокортикоїдні препарати місцевої або пролонгованої дії. Широко використовують також місцеве лікування препаратами, що містять ефедрин, антигістамінні засоби, кромолін-натрій, глюкокортикоїди [15].

Основними препаратами для лікування полінозу є антигістамінні препарати. Механізм їх дії грунтується на попередженні патологічних ефектів гістаміну.

При прийомі антигістамінних препаратів всередину у вигляді таблеток або сиропу у хворих на поліноз зменшуються такі симптоми алергічного риніту як свербіж носа, чхання, зменшується закладеність носа. Ефективні ці препарати при алергічному кон'юнктивіті, кропивниці, набряку Квінке та інших симптомах полінозу.

В даний час всі антигістамінні препарати прийнято поділяти на 2 групи:

• антигістамінні препарати 1-го покоління, що володіють досить вираженим седативним ефектом, короткочасною терапевтичною дією, при тривалому прийомі можливо звикання до препарату;

• антигістамінні препарати 2-го покоління, які характеризуються значно меншою виразністю негативних побічних ефектів, тривалістю терапевтичної дії протягом 24 годин, відсутністю звикання при тривалому застосуванні [14].

Седативний ефект, властивий раннім антигістамінним препаратам, обмежує їх застосування, особливо у хворих, чия професійна діяльність вимагає зосередженості, підвищеної уваги, швидкого прийняття рішень. Крім того, ці антигістамінні препарати посилюють дію алкоголю на організм [10].

До побічних ефектів антигістамінних препаратів 1-го покоління - відносяться:

• сонливість;

• запаморочення;

• порушення координації;

• відчуття втоми;

• сухість у роті;

• нудота;

• можливі блювота, болі в шлунку, запори;

• агранулоцитоз;

• можливі підвищення апетиту і збільшення маси тіла.

Побічні негативні ефекти у препаратів 2-го покоління виражені значно слабше, але також присутні. При проведенні терапії антигістамінними препаратами 2-го покоління – можливі:

• сухість у роті;

• порушення ритму серця;

• судоми;

• підвищення активності печінкових трансамілаз у сироватці крові;

• розлади настрою і сну;

• порушення уваги, уповільнення психічних і рухових реакцій [14].

Судинозвужувальні препарати.

При вираженій закладеності носа, виникає необхідність призначення судинозвужувальних препаратів – стимуляторів α-адренорецепторів [10].

Тривалість лікування судинозвужувальними краплями при полінозі, як правило, не повинна перевищувати 3 – 5 днів, у зв'язку з небезпекою розвитку медикаментозного риніту.

Крім того – тривале їх застосування може призводити до загострення риніту і таким побічним ефектам, як – артеріальна гіпертонія, ризик яких особливо високий при прийомі цих препаратів всередину.

Побічні негативні ефекти судинозвужувальних препаратів:

• занепокоєння;

• серцебиття;

• головний біль;

• сухість і подразнення слизових

• нудота [14].

Комбіновані препарати.

3-тя група препаратів, що використовуються в лікуванні полінозу – комбіновані препарати: антигістамінні препарати в поєднанні з псевдоефедрином [10].

Побічні ефекти комбінованих препаратів пов'язані з наявністю псевдоефедрину, і проявляються як:

• безсоння, дратівливість, запаморочення, відчуття втоми;

• головний біль (особливо у літніх людей), агресивність у дітей;

• сухість у роті, анорексія, нудота;

• підвищення артеріального тиску, розвиток аритмій;

• порушення сечовиділення;

• шкірний висип [14].

Профілактика полягає у припиненні контакту з алергеном, наприклад виїзд за межі ареалу розповсюдження рослини, що викликає захворювання [15].