- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Рельєф дна Світового океану.
- •3. Поняття фація і фаціальний аналіз.
- •1. Система методів суспільної географії.
- •2. Чинники формування клімату Африки.
- •3.Походження життя та еволюція біосфери.
- •1.Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.
- •2. Порівняльна характеристика фізико-географічних країн Австралії.
- •3.Коливання рівня моря, їх причини і вплив на розвиток географічної оболонки.
- •1. Внесок проф. В.М. Кубійовича в національну географію.
- •2. Характеристика природних зон Євразії.
- •3. Суспільно-географічні риси адміністративно-територіального устрою України.
- •3. Територіальна організація апк України.
- •1. Київська географічна школа.
- •2. Радіаційний і тепловий баланс земної поверхні.
- •3.Антропогенне забруднення довкілля та його екологічні наслідки.
- •1. Львівська географічна школа.
- •2. Чинники кліматоутворення.
- •3. Морфологія ландшафту.
- •1.Об'єкти і предмет соціології як науки. Соціологізація географії.
- •2. Розвиток кліматів. Гіпотези змін клімату.
- •3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування лісостепової зони України.
- •1. Компонентна і геопросторова структура світового господарства.
- •2. Класифікація кліматів.
- •3. Загальні риси галузевої структури промисловості України.
- •1. Основні характеристики річкового стоку.
- •2.Сутність закону України «Про Охорону навколишнього природного середовища».
- •3. Типи зв’язків твк.
- •1. Сучасні проблеми розвитку політичної географії.
- •2. Термічний режим озер.
- •3.Класифікація природних ресурсів вітчизняних та зарубіжних вчених.
- •1. Порівняльна фізико-географічна характеристика Українських Карпат і Гірського Криму.
- •2. Класифікація підземних вод за умовами залягання.
- •3.Головні тенденції икористання земельних ресурсів у світі та Україні.
- •2.Стан використання та охорона водних ресурсів світу та України.
- •3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування степової зони України.
- •2.Літосферні плити. Характер взаємодії літосферних плит і відображення його в рельєфі.
- •1. Об’єкт, предмет,основні поняття і методи дослідження метеорології і кліматології.
- •2. Геологічні структури та їх відображення в рельєфі. Поняття про морфоструктури.
- •3. Сша як центр світової сили.
- •1.Історія розвитку ґрунтознавства і географії грунтів.
- •4. Становлення і розвиток агрикультурхімії, агрогеології та ґрунтової картографії (четвертий перiод).
- •8. Інтенсифiкацiя робiт з охорони та раціонального використання ґрунтового покриву (восьмий перiод).
- •2. Причини формування припливів в океанах.
- •3. Проблеми сучасної урбанізації і субурбанізації.
- •1. Магнітосфера Землі.
- •2.Сутність понять «гартленд» та «рімленд».
- •3. Поняття про світове господарство.
- •1. Географічні наслідки обертових рухів Землі (навколо осі і навколо Сонця).
- •Обертання Землі навколо Сонця Траєкторія руху
- •Період обертання
- •Значення руху навколо зірки для планети
- •Обертання навколо своєї осі Вісь обертання
- •Період обертання навколо осі
- •Геофізичні явища зумовлені обертанням Землі навколо осі
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства.
- •1.Методологія та методи географічного прогнозування.
- •2. Леси, їх походження і поширення на території України.
- •3.Класифікація земельних ресурсів при веденні їхнього кількісного обліку.
- •3. Типізація країн за функціями столиць.
- •1. Конструкт географічний – як об’єкт дослідження конструктивної географії.
- •2. Особливості ландшафтної структури гірських країн .
- •3.Вчення в.І. Вернадського про біосферу та ноосферу.
- •1. Суспільно-географічна типологія країн світу.
- •2.Картографічні проекції і їх класифікація.
2. Особливості ландшафтної структури гірських країн .
Гірські ландшафти є якісно відмінними природними утвореннями з складною внутрішньою структурою, різнохарактерні властивості яких формуються завдяки відмінностям у властивостях чинників ландшафтотворення. Під перерозподільчим впливом літогенних чинників виникають внутрішні відмінності у кліматичних умовах, водному режимі, грунтах і рослинності. Ландшафтні комплекси гірських країн дуже чутливі щодо змін у складному розподілі метеорологічних елементів з висотою та по площі орографічно неоднорідної території, на що реагують великою різноманітністю утворень і високою динамічністю. Переважаючий вплив орографічного чинника чітко відображається у структурі ландшафтів гір та передгір'їв. Функціонування гірських ландшафтів у різних радіаційно-циркуляційних умовах кліматотворення надає їм різних властивостей, у тому числі й геофізичних, до яких належать кліматичні властивості різних масштабних рівнів. Їх дослідження сприяє виявленню системних властивостей природи гір, які лежать в основі її стійкості.
Гірський рельєф робить вплив на кліматичну обстановку і фізико-географічні процеси, що просторова диференціація ландшафтів у горах стає надзвичайно складною. Висотно-зональні типи ландшафтів характеризуються певним співвідношенням тепла і вологи, вираженим величиною коефіцієнта зволоження або радіаційного індексу сухості, своїми ландшафтно-геохімічними особливостями біологічним круговоротом повітряних мігрантів (вуглець, кисень, водень) і в багатьох випадках тіпоморфнимі елементами водної міграції, в більшості випадків певним типом грунтів і типом рослинності. Підтипи ландшафтів, що представляють собою по суті варіанти типів, виділяються всередині типів в горах головним чином у зв'язку з диференціацією висотних зон на пояси. Для них значення зволоження беруться в більш вузьких межах, але в межах показників типу, так само як і геохімічні дані. Вони характеризуються вже не типами грунтів і рослинності, а зазвичай їх підтипами. Клас гірських ландшафтів прийнято поділяти на кілька підкласів високогірний, середньогірні, низькогірський, Міжгірського-улоговинний, високих плоскогір'їв.
БІЛЕТ 44.
3.Вчення в.І. Вернадського про біосферу та ноосферу.
В. І. Вернадський народився 12 березня 1863 року у Петербурзі в сім’ї українського економіста, професора Івана Вернадського. Всесвітню славу вченому принесли створені ним вчення про біосферу та ноосферу. Відповідно до його визначення середовище, що оточує сучасну людину, можна умовно розділити на природну — біосферу і штучну — ноосферу, тобто знову створену (або перетворену) людиною (господарське освоєння території, підприємства, населені пункти і т.д.). Біосфера, на думку вченого, складається із семи взаємопов’язаних речовин: живого, біогенного, косного, біокосного, радіоактивного, космічного, розсіяних атомів. Скрізь в її межах зустрічаються або сама жива речовина, або сліди її біохімічної діяльності. Атмосфера, вода, нафта, вугілля, вапняки, глини та їх похідні створені живою речовиною планети. Існуючі верхні шари земної кори в інші геологічні епохи були перероблені живими організмами. Найпростішою структурою сучасної активної частини біосфери є біогеоценоз. В 20-х рр. минулого століття в працях Вернадського було розроблено уявлення про біосферу як глобальну єдину систему Землі, де весь основний хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається життям. Раніше більшість процесів, що міняли в ході геологічного часу вид нашої планети, розглядалися як чисто фізичні, хімічні або фізико-хімічні явища. Вернадський вперше створив вчення про геологічну роль живих організмів, показав, що діяльність живих істот є головним фактором перетворення земної кори. У 1934 році В. І. Вернадський дав визначення біосфери: «Біосфера являє собою оболонку життя — область існування живої речовини»[ . Вернадський довів, що живі організми відіграють дуже важливу роль у геологічних процесах, які формують обличчя Землі. Хімічний склад сучасних атмосфери та гідросфери зумовлений життєдіяльністю організмів. Велике значення мають організми також для формування літосфери — більшість порід, і не лише осадових, а й таких, як граніти, так чи інакше пов’язані своїм походженням з біосферою. «Якби на Землі не було життя, — писав учений, — обличчя її було б таким же незмінним і хімічно інертним, як нерухоме обличчя Місяця, як інертні уламки небесних світил». вийшла праця В. І. Вернадського «Декілька слів про ноосферу», у якій він у концентрованому вигляді виклав своє бачення еволюційно-історичного процесу, перспектив майбуття людства як космічного феномену. Стверджується, що під впливом розвитку науки і пізнання біосфера має стати ноосферою, тобто цариною розуму, де панують закони мудрості й гармонії.
В. І. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила. Він визначив кілька загальних умов, які необхідні для створення ноосфери:
БІЛЕТ 45.