3. Проблеми сучасної урбанізації і субурбанізації.

Урбанізація – це процес зростання значення міст і міського способу життя у розвитку суспільства, просторова концентрація людей у містах. У 2010 р. рівень урбанізації у світі становив 50 %. Середньосвітовий показник темпів приросту у світі складає 2,1 % міського поселення.

Найвищий рівень урбанізації характерний для Пн. Америки – 79%, Латинської Америки – 77%, Європа на 3 місці – 71%. В Австралії та Океанії рівень урбанізації – 66%, проте цей показник забезпечується лише за рахунок Австралії, де в містах проживає 82% населення країни. Азія – 43%, Африка – 38 %. ( дані за 2010 р.).

У великих містах переплелися як позитивні, так і негативні сторони науково-технічного прогресу й індустріалізації. Створено нове екологічне середовище з високою концентрацією антропогенних факторів. Одні з них , такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмеженій території, висока щільність населення, міграційні процеси і т.д. - наслідок урбанізації як форми розселення.

Додаткове джерело хімічних речовин для організму міських жителів - сільськогосподарська продукція. Вирощувана поблизу міст, вона забруднена добривами і пестицидами (їхня кількість часта перевершує розумний рівень), а також опадами, що містять часом усю таблицю Менделєєва. Загальний рівень пилу в містах у 30-40 разів вище фонового, а поблизу промислових підприємств спостерігаються аномальні території, забруднення яких у 600 разів вище фонової. навіть у нових мікрорайонах великих міст, порівняно вилучених від промислових зон, вміст хімічних елементів у опадах у 2-3 рази вищий, ніж у фонових умовах, а безпосередньо в зонах промислового виробництва їхній вміст зростає в 10-20 разів; створюючи екстремальні ситуації.

У зв'язку з демографічним вибухом в країнах, що розвиваються, в першу чергу, Латинської Америки, Південно-Східної Азії виникло поняття помилкова урбанізація. Вона являє собою стрімке зростання чисельності міського населення, яке не супроводжується достатнім зростанням числа робочих місць. Відмінність від істинної урбанізації полягає в тому, що не відбувається розвитку міських функцій, що характеризують світовий процес урбанізації. Відбувається "виштовхування" у міста сільського населення з перенаселених аграрних районів. Частка міського населення набагато перевищує частку економічно активного міського населення, зайнятого у виробничій і невиробничій сферах. Прибуває в міста сільське населення поповнює армію безробітних, а недолік житла викликає поява невпорядкованих міських околиць з антисанітарними умовами життя.

Субурбанізація – це стрімкий розвиток передмість великих міст.

Процес субурбанізації не можна тлумачити однозначно позитивно. Жителі передмість часто стають "заручниками автомобіля ", так як громадський транспорт в передмістях, як правило, відсутній. До того ж у невеликих країнах з високою щільністю населення, наприклад Бельгії і Нідерландах, передмістя займають майже весь вільний простір, витісняючи природні ландшафти. Приплив сільського населення в міста випереджає потребу в робочій силі, що часто призводить до зростання безробіття, загострення соціально-економічних проблем. У Сполучених Штатах Америки, ПАР, Британії субурбанізація супроводжується так званим "Втечею білих" ( англ.White flight ): Центральні райони міст заселяються представниками негроїдної раси, в той час, як біле населення переміщається в передмістя.

Годинна міграція жителів передмість в міста призводить до заторів на дорогах, що веде до забруднення повітря, втрати часу та іншим проблемам.

БІЛЕТ 23.