
- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Рельєф дна Світового океану.
- •3. Поняття фація і фаціальний аналіз.
- •1. Система методів суспільної географії.
- •2. Чинники формування клімату Африки.
- •3.Походження життя та еволюція біосфери.
- •1.Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.
- •2. Порівняльна характеристика фізико-географічних країн Австралії.
- •3.Коливання рівня моря, їх причини і вплив на розвиток географічної оболонки.
- •1. Внесок проф. В.М. Кубійовича в національну географію.
- •2. Характеристика природних зон Євразії.
- •3. Суспільно-географічні риси адміністративно-територіального устрою України.
- •3. Територіальна організація апк України.
- •1. Київська географічна школа.
- •2. Радіаційний і тепловий баланс земної поверхні.
- •3.Антропогенне забруднення довкілля та його екологічні наслідки.
- •1. Львівська географічна школа.
- •2. Чинники кліматоутворення.
- •3. Морфологія ландшафту.
- •1.Об'єкти і предмет соціології як науки. Соціологізація географії.
- •2. Розвиток кліматів. Гіпотези змін клімату.
- •3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування лісостепової зони України.
- •1. Компонентна і геопросторова структура світового господарства.
- •2. Класифікація кліматів.
- •3. Загальні риси галузевої структури промисловості України.
- •1. Основні характеристики річкового стоку.
- •2.Сутність закону України «Про Охорону навколишнього природного середовища».
- •3. Типи зв’язків твк.
- •1. Сучасні проблеми розвитку політичної географії.
- •2. Термічний режим озер.
- •3.Класифікація природних ресурсів вітчизняних та зарубіжних вчених.
- •1. Порівняльна фізико-географічна характеристика Українських Карпат і Гірського Криму.
- •2. Класифікація підземних вод за умовами залягання.
- •3.Головні тенденції икористання земельних ресурсів у світі та Україні.
- •2.Стан використання та охорона водних ресурсів світу та України.
- •3. Фізико-географічна характеристика і фізико-географічне районування степової зони України.
- •2.Літосферні плити. Характер взаємодії літосферних плит і відображення його в рельєфі.
- •1. Об’єкт, предмет,основні поняття і методи дослідження метеорології і кліматології.
- •2. Геологічні структури та їх відображення в рельєфі. Поняття про морфоструктури.
- •3. Сша як центр світової сили.
- •1.Історія розвитку ґрунтознавства і географії грунтів.
- •4. Становлення і розвиток агрикультурхімії, агрогеології та ґрунтової картографії (четвертий перiод).
- •8. Інтенсифiкацiя робiт з охорони та раціонального використання ґрунтового покриву (восьмий перiод).
- •2. Причини формування припливів в океанах.
- •3. Проблеми сучасної урбанізації і субурбанізації.
- •1. Магнітосфера Землі.
- •2.Сутність понять «гартленд» та «рімленд».
- •3. Поняття про світове господарство.
- •1. Географічні наслідки обертових рухів Землі (навколо осі і навколо Сонця).
- •Обертання Землі навколо Сонця Траєкторія руху
- •Період обертання
- •Значення руху навколо зірки для планети
- •Обертання навколо своєї осі Вісь обертання
- •Період обертання навколо осі
- •Геофізичні явища зумовлені обертанням Землі навколо осі
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства.
- •1.Методологія та методи географічного прогнозування.
- •2. Леси, їх походження і поширення на території України.
- •3.Класифікація земельних ресурсів при веденні їхнього кількісного обліку.
- •3. Типізація країн за функціями столиць.
- •1. Конструкт географічний – як об’єкт дослідження конструктивної географії.
- •2. Особливості ландшафтної структури гірських країн .
- •3.Вчення в.І. Вернадського про біосферу та ноосферу.
- •1. Суспільно-географічна типологія країн світу.
- •2.Картографічні проекції і їх класифікація.
2.Сутність закону України «Про Охорону навколишнього природного середовища».
Цей Закон визначає засади та рамки діяльності щодо захисту довкілля, передбачає реалізацію державних екологічних програм, стверджує право власності на природні ресурси. Законом визначено такі цілі: регулювання захисту довкілля, використання природних ресурсів і підтримання екологічної безпеки; запобігання можливій шкоді довкіллю від економічної та іншої діяльності; збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, які є частиною історичної та культурної спадщини . визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об’єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
У Законі встановлені принципи охорони навколишнього середовища:
• пріоритетність вимог екологічної безпеки;• гарантування екологічно безпечного становища для життя та здоров’я людей;• екологізація матеріального виробництва;• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;
• збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;• гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього середовища, формування у населення екологічного світогляду;
• науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;• стягнення плати за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів;• вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва.
Закон закріплює екологічні права та обов’язки громадян України:
• право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
• участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об’єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;• участь у проведенні громадської екологічної експертизи;
• одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення;•
3. Типи зв’язків твк.
Можна виділити цілу групу формальних зв’язків:
А). Внутрішні і зовнішні стосовно конкретного територіального комплексу. Зовнішні поділяють на міжрегіональні, загальнодержавні та міжнародні.
Б). Прямі і зворотні. Прямі можуть бути речовинними чи енергетичними, а зворотні – інформаційними.
В). Вертикальні і горизонтальні. Вертикальні – це зв’язки між компонентами комплексу, тобто галузями, секторами. Горизонтальні – між територіальними одиницями (зазвичай просторово розірваними ) – підприємствами, закладами, поселеннями, вузлами, регіонами, країнами.
Г). Безпосередні і опосередковані. Прикладом опосередкованих є зв’язки між людиною і природою не окремо, а через виробництво.
Іншу групу становлять змістовні зв’язки.
За роллю у формуванні і функціонуванні територіальних комплексів їх поділяють на:
А). Генетичні – це зв’язки, які вказують на походження комплексів загалом чи їхніх складових частин, проходження ними певних етапів розвитку від виникнення до повноцінного функціонування і трансформації у нову якість.
Б.) Структурні - це зв’язки, пов’язані з субординацією і координацією складових частин комплексу.
В.) Функціональні – це зв’язки між елементами ( підприємства, заклади поселення ) у процесі зміни їхніх станів протягом короткого періоду часу.
За відношенням агентів зв’язку до певної території, їх властивостей і проблем. Це зв’язки кількох агентів щодо використання простору території, її природних чи суспільних ресурсів або зв’язки з розв’язанням економічних, соціальних, політичних чи екологічних проблем території регіону.
За управлінською ознакою:
А). Внутрішньовідомчі ( в середині міністерства, відомства );
Б).Міжвідомчі.
За формою суспільної організації виробництва:
А ).Кооперативні – це зв’язки між спеціалізованими підприємствами з виготовлення певного продукту.
Б). Пов’язані з комбінуванням – між різними стадіями виготовлення продукту із спільним чи комплексним використанням вихідної сировини або відходів,зосереджених в межах одного підприємства.
БІЛЕТ 12.