20.Значення актів міжнародних органів і організацій для формування норм мп

Акти (рішення) МО, як відомо, є допоміжними джерелами міжнародного права і важливим чинником, що впливають на процес формування нових норм міжнародного публічного права.

Юридична сила рішень МО характеризує не тільки її юридичну компетенцію. Вона визначає її юридичну природу. Здатність прийняття МО відповідних актів - це можливість впливати на поведінку держав. З іншого боку, самі держави визначають ступінь впливу, і цей фактор стає своєрідним захистом для держав від можливого, на їхню думку, впливу МО на них, втручання в їхні внутрішні справи. Прийняття рішень МО опосередковано характеризує співвідношення сил в організації, певним чином засвідчує про дієздатність, ефективність роботи, тенденції розвитку. В установчих актах держави - засновниці організації значну увагу приділяють питанням юридичної сили актів та процедурі їх прийняття.

Залежно від ступеня їх обов'язковості рішення МО поділяють на дві групи: акти, що мають обов'язкову юридичну силу, і такі, що мають рекомендаційний характер.

Обов'язкові рішення приймають з внутрішніх питань діяльності організації. Значна частина їх має процедурний характер. Вплив таких рішень не поширюється за межі організації. Проте такі рішення є обов'язковими для всіх без винятку держав - членів організації. Вони покликані, як уже зазначалось, забезпечувати функціонування самої організації. Це питання, пов'язані з членством (прийом і виключення з членів організації, призупинення членства, зміни в структурі організації, створення та вибори інших, як правило, допоміжних органів, уже згадувані бюджетні, фінансові регламенти, правила процедури окремих органів тощо). Такі рішення формують внутрішнє право організації.

МО створюються для налагодження ефективного співробітництва між державами-членами. Це основне їхнє завдання. Результат роботи матеріалізується в рішеннях, які адресовані членам організації. Такі рішення приймають у формі рекомендацій. На відміну від обов'язкових рішень, які мають внутрішню дію, рішення-рекомендації, як правило, спрямовані державам-членам, тобто назовні організації.

Однак частина рішень, призначених для внутрішнього користування в рамках організації, може мати характер рекомендацій. Такими, наприклад, є рішення Парламентської Асамблеї Ради Європи, направлені Комітетові міністрів, або акти Генеральної Асамблеї ООН, призначені для Ради Безпеки. А значна частина рішень, які приймаються МО наднаціонального характеру й адресовані державам-членам, мають пряму дію на території цих держав. Вони обов'язкові для виконання не тільки державами, а й фізичними та юридичними особами.

При цьому потрібно зазначити, що міжнародним правом не встановлюються критерії вживання назв рішень. Одним і тим же терміном можуть позначатись постанови різних органів і різної юридичної сили.