12.Поняття джерела мп

Джерела міжнародного права — це зовнішня форма виразу норм та основних принципів міжнародного права

Процес формування сучасної системи джерел міжнародного права засвідчує, що деякі з джерел міжнародного права свого часу відігравали суттєву роль у формуванні та розвитку міжнародного права, але згодом втратили своє значення та не є джерелами сучасного міжнародного права, як, наприклад, Вселенські збори. Інші — виникли з самого початку та й зараз відіграють суттєву роль як джерела міжнародного права. Найяскравішим прикладом такого виду джерел є міжнародно-правовий звичай.

Аналіз теорії та практики міжнародного права надає можливість скласти перелік тих джерел, які застосовуються на сучасному етапі розвитку міжнародного права. Найбільш загальновизнаним є перелік джерел міжнародного права, який міститься у ст. 38 Міжнародного Суду ООН. Відповідно основними джерелами міжнародного права є міжнародний договір та міжнародний звичай. Також роль джерела визнається й за загальними принципами права, хоча практика доводить, що загальні принципи права надто рідко застосовуються, отже, можуть розглядатись лише як допоміжні джерела. Крім того, до допоміжних джерел належать рішення міжнародних організацій та судових установ, а також доктрина міжнародного права.

13. Види джерел мп.Форми правотворчої діяльності у мп

Джерелами міжнародного публічного права називаються ті зовнішні форми, в яких виражається це право.

Загальновизнано, що джерела сучасного міжнародного права перераховані в пункті 1 статті 38 Статуту Міжнародного суду ООН, який говорить:

Суд, який зобов'язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права, застосовує:

а) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, визначено визнані сперечаються державами;

b) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;

з) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

d) із застереженням, зазначеної у статті 59, судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм.

Таким чином, джерелами міжнародного права є:

Основні (первинні):

міжнародний договір

міжнародно-правовий звичай

Акти міжнародних організацій (приклад: резолюція ООН)

загальні принципи права

Не існує чіткої ієрархії між основними джерелами. З одного боку, міжнародні договори зручніше тлумачити і застосовувати. З іншого - норми договорів діють тільки відносно держав-учасників, в той час як міжнародно-правовий звичай обов'язковий для всіх суб'єктів міжнародного права.

Допоміжні (вторинні):

судові рішення

правова доктрина

Правоутворення як процес утворення права складається з трьох етапів: гносеологічного, який відображає процес виникнення і становлення права у формі правосвідомості; матеріального — де право формується у результаті реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що трансформуються у конкретні правовідносини; інституціонального — коли право виступає у вигляді норм права, які у сукупності утворюють систему.

Різновидами правотворчості є законотворчість, правотворчість суду, договірна та санкціонована правотворчість.

Метою правотворчості є створення єдиної, внутрішньоузгодженої системи норм, яка регулює різноманітні за змістом суспільні відносини; розвиток і вдосконалення національного права у контексті основних тенденцій розвитку міжнародного права та відповідності його основним стандартам; утвердження принципу верховенства права.

Ознаки правотворчості:

1. Це активна, творча, постадійна діяльність уповноважених державою суб'єктів.

2. Суб'єктами правотворчості виступають державні органи, уповноважені недержавні структури (органи місцевого самоврядування, профспілки і т.п.), а також народ — при винесенні нормативно-правових актів на референдуми.

3. Правотворча діяльність здійснюється у межах встановлених процесуальних норм (процедур), що містяться в Конституції, регламентах, статутах і т.п.

4. Змістом правотворчості є прийняття нових норм права, скасування або удосконалення старих.

5. Правотворчість виступає у певних видах