5.2. Локальні, середні та великі інтегровані інформаційні системи

Інформаційні системи, які призначені для автоматизації різних видів гос­подарського обліку та управління підприємством, можна розподілити на три класи: локальні системи; середні інтегровані системи; великі інтегровані сис­теми [2,7].

Локальні системи успішно справляються з вирішенням окремих задач обліку на підприємстві, але, як правило, не надають цілісної інформації для ав­томатизації управління. Перевагою цих систем є порівняно невисока ціна і від­носна простота впровадження.

Прикладом таких систем можуть бути «Інфобухгалтер», «1С:Бухгалтерія» чи «Турбобухгалтер». Ці системи мають можливості адапту­ватись до особливостей підприємства, а деякі з них, наприклад, «Турбобухгал­тер» є програмами-конструкторами з широкими адаптаційними можливостями. Вони найефективніші на малих і середніх підприємствах, які не займаються виробництвом продукції.

Прикладом середніх інтегрованих систем можуть бути системи «Галактика», «Інфософт», «ABACUS Financial», «ПАРУС», «AVACO SOFT», «1С:Підприємство», «Регістри».

Серед них є системи, вже давно наявні на ринку, а є й достатньо нові.

Щодо старих і нових інформаційних систем цього класу варто врахову­вати наступне міркування: системи, давно присутні на ринку вимагають суміс­ності з попередніми версіями продукту. В багатьох випадках така сумісність не забезпечується. Тому під час вибору системи основними критеріями будуть не лише довіра до фірми-виробника, а й відповідність її особливостям бізнесу конкретного підприємства і перспективи розвитку функціональних можливос­тей системи.

Великі інтегровані системи - цей функціонально найрозвинутіші, най­складніші і найдорожчі системи. В них реалізуються зазвичай західні стандарти управління рівня MRPII та ERP. Цей вид систем на нашому ринку представле­ний продуктами фірм SAP, ORACLE, BAAN, PeopleSoft.

5.2.1. Системи планування матеріальних ресурсів mrp

Стандарт управління рівня MRP (Material Requirements Planning) пе­редбачає використання інформаційної системи планування матеріальних ресур­сів [1,2,4]. В практиці MRP - це програмний продукт, логіка роботи якого спрощено може бути наведена у вигляді схеми (рис.5.1).

Системи планування матеріальних ресурсів реалізують основні поло­ження концепції MRP, сформульованої APICS (американським товариством з управління виробництвом і запасами):

• виробнича діяльність описується як потік взаємопов’язаних замовлень;

• за виконання замовлення враховуються обмеження ресурсів;

Рис.5.1. Вхідні дані та результати роботи MRP-системи

• забезпечується мінімізація виробничих циклів і запасів;

• замовлення постачання і виробництва формуються на основі замов­лень реалізації і виробничих графіків;

• прямування замовлень ув’язується з економічними показниками;

• виконання замовлення завершується до того моменту, коли воно необхідне.

5.2.2. Системи планування виробничих ресурсів mrpii

Подальшим розвитком цього підходу стали системи MRPII (Manufacturing Resource Planning - планування виробничих ресурсів). Принци­пова схема МRРІІ-системи наведена на рисунку 5.2 [2,7].

Стандарт APICS на системи класу MRPII містить опис 16 груп функцій системи, серед яких планування продажу і виробництва, розроблення графіка випуску продукції, планування матеріальних потреб, планування виробничих потужностей, управління попитом, управління на рівні виробничого цеху тощо.

Упровадження систем MRPII забезпечувало зростання ефективності ро­боти підприємств. Ця методологія базується на низці об’ємних взаємо­пов’язаних функціональностей, серед яких:

• бізнес-планування (Business Planning, BP);

Рис. 5.2. Принципова схема МRРІІ-системи

• планування виробництва (Production Planning, PP);

• системи поточного виробництва типу «точно-у-строк» (Just-in-Time, JIT) та ін.

Але системи MRPII не позбавлені деяких вад. Це:

• слабка інтеграція із системами проектування та конструювання продукції, що є особливо негативним для підприємств, які виробляють конструктивно складну продукцію;

• слабка інтеграція із системами проектування технологічних процесів та автоматизації виробництва;

• недостатнє насичення системи управління функціями управ­ління витратами;

• відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами;

• орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі за­мовлення, що ускладнює прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а іноді й на короткострокову перспективу.