Класифікація працівників організаційного управління

Номер групи	Назва групи	Клас задач, що розв’язуються
1	Керівники (директори, головні адміністра­тори і т. ін.)	Третій, меншою мі­рою — другий
2	Спеціалісти (керівники функціональних служб, головні спеціалісти)	Другий
3	Технічні працівники (секретарі, касири, експерти, клерки і т. ін.)	Перший

Керівники зазвичай вирішують задачі другого класу (неструктуровані) і меншою мірою — третього (слабоструктуровані). Творчий елемент діяльності керівників є максимальним, а рутинна робота має бути зведена до розумного мінімуму. Ці працівники несуть найбільшу відповідальність за прийняття рі­шень і є одними із основних споживачів агрегованих (узагальнених) інформа­ційних ресурсів в організації.

Другу групу працівників установ і організацій становлять спеціалісти (начальники функціональних служб, головні спеціалісти та ін.), які вирішують переважно задачі третього класу - слабоструктуровані. Спеціалісти забезпечу­ють практично всю інформаційну підготовку для прийняття рішень. Врахову­ючи специфіку вирішуваних спеціалістами задач, підтримка їхньої діяльності за допомогою комп’ютерних інформаційних систем повинна бути досить серйозною.

Технічні працівники, які утворюють третю групу працівників організа­ційного управління, виконують усю рутинну роботу, що належить до задач першого класу. До цієї групи входять молодші спеціалісти - касири, коректори, експедитори тощо, робота яких регламентована, але вимагає розуміння опра­цьовуваної інформації. Комп’ютерна підтримка діяльності технічного персо­налу не вимагає складної методологічної бази і реалізується в межах звичайних інформаційних систем.

Зазначимо, що в загальному випадку для підтримки прийняття рішення, окрім СППР, використовуються й інші типи сучасних інформаційних систем — експертні системи (ЕС) та виконавчі інформаційні системи (ВІС).

7.2. Суть і компоненти сппр

Головною особливістю інформаційної технології підтримки прийняття рішень є якісно новий метод організації взаємодії людини і комп’ютера. Вироб­лення вирішення, що є основною метою цієї технології, відбувається в резуль­таті ітераційного процесу (рис. 7.2) [4].

Рис. 7.2. Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень як ітераційний процес

В здійсненні цього процесу беруть участь:

• система підтримки ухвалення рішень в ролі обчислювальної ланки і об’єкту управління;

• людина як ланка, що управляє, задаючи вхідні дані і оцінює отриманий результат обчислень на комп’ютері.

Закінчення ітераційного процесу відбувається по волі людини. В цьому випадку можна говорити про здатність інформаційної системи спільно з корис­тувачем створювати нову інформацію для прийняття рішень.

Додатково до цієї особливості інформаційної технології підтримки прийняття рішень можна вказати ще ряд її відмінних характеристик:

• орієнтація на вирішення погано структурованих (формалізованих) задач;

• поєднання традиційних методів доступу і обробки комп’ютерних даних із можливостями математичних моделей і методами вирішення задач на їх основі;

• спрямованість на непрофесійного користувача комп’ютера;

• висока адаптивність, що забезпечує можливість пристосовуватися до особливостей наявного технічного і програмного забезпечення, а також вимог користувача.

Структура системи підтримки прийняття рішень, а також функції складо­вих її блоків, які визначають основні технологічні операції наведені на рисунку 7.3 [2, 5, 8].

Рис. 7.3. Основні компоненти СППР

До складу системи підтримки прийняття рішень входять три головні ком­поненти: база даних, база моделей і програмна підсистема, яка складається з системи управління базою даних (СУБД), системи управління базою моделей (СУБМ) і системи управління інтерфейсом між користувачем і комп’ютером.

База даних. Вона грає в інформаційній технології підтримки ухвалення рішень важливу роль. Дані можуть використовуватися безпосередньо користу­вачем для розрахунків за допомогою математичних моделей.

База моделей. Метою створення моделей є опис і оптимізація деякого об’єкту або процесу. Використання моделей забезпечує проведення аналізу в системах підтримки прийняття рішень. Моделі, базуючись на математичній ін­терпретації проблеми, за допомогою певних алгоритмів сприяють знаходженню інформації, корисної для ухвалення правильних рішень.

Система управління інтерфейсом. Ефективність і гнучкість інформа­ційної технології багато в чому залежать від характеристик інтерфейсу системи підтримки ухвалення рішень. Інтерфейс визначає: мову користувача; мову по­відомлень комп’ютера, організує діалог на екрані дисплея; знання користувача.

Мова користувача - це ті дії, які користувач проводить відносно системи шляхом використання можливостей клавіатури; електронних олівців, що пи­шуть на екрані; джойстика; "миші"; команд, що подаються голосом, і тому по­дібне Найбільш простою формою мови користувача є створення форм вхідних і вихідних документів.

Мова повідомлень - це те, що користувач бачить на екрані дисплея (сим­воли, графіка, колір), дані, отримані на принтері, звукові вихідні сигнали і тому подібне

Знання користувача — це те, що користувач повинен знати, працюючи з системою. До них відносяться не лише план дій, що знаходиться в голові у ко­ристувача, але і підручники, інструкції, довідкові дані, що видаються комп’ютером.

Зазначимо, що компоненти забезпечують у СППР реалізацію ряду важли­вих концепцій побудови інформаційних систем:

• гнучкість характеризує можливість системи адаптуватися до змін потреб і перемін у ситуаціях.

• надійність полягає у здатності системи виконувати потрібні функції упродовж заданого періоду часу.

• робастність - це міра здатності системи відновлюватися у разі виник­нення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження.

• керованість СППР означає спроможність користувача контролювати дії системи і втручатися в хід рішення задачі.

Аналіз еволюції систем підтримки прийняття рішень дозволяє виділити два покоління СППР: перше покоління розроблялось у період з 1970 до 1980 р., друге - з початку 1980 р. до цього часу [2].

Перше покоління СППР, як зазначалося, значною мірою дублювало функції звичайних управлінських систем у наданні комп’ютерної допомоги в прийнятті рішень. Основні компоненти СППР мали такі ознаки:

управління даними — велика кількість інформації, внутрішні й зовнішні банки даних, опрацювання й оцінка даних;

управління обчислюванням (моделювання) — моделі, розроблені спеціа­лістами в галузі інформатики для спеціальних проблем;

користувацький інтерфейс (мова спілкування) — мови програмування, створені для великих ЕОМ, які використовуються тільки програмістами.

2) СППР другого покоління вже мають принципово нові ознаки:

управління даними — необхідний і достатній обсяг інформації про факти відповідно до сприйняття ОПР, що охоплює приховані припущення, інтереси та якісні оцінки;

управління обчислюваннями і моделюванням — гнучкі моделі, що наслі­дують спосіб мислення ОПР у процесі прийняття рішень;

користувацький інтерфейс — програмні засоби, «дружні» користувачеві, звичайна мова, безпосередня робота кінцевого користувача.

Мету і призначення СППР другого покоління в загальному вигляді можна визначити таким чином:

а) допомога в розумінні проблеми, що розв’язується. Вона передбачає: структуризацію проблеми, генерування постановок задач, виявлення переваг, формування критеріїв;

б) допомога в розв’язанні задачі: генерування і вибір моделей і методів, збір і підготовка даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

в) допомога в аналізі розв’язань, тобто проведення аналізу типу «що — якщо?» та інших, пояснення ходу розв’язання, пошук і видача аналогічних рі­шень у минулому та їхніх наслідків.

Для сучасних комп’ютерних СППР характерна наявність ряду характе­ристик.

1. СППР надає керівникові допомогу в процесі прийняття рішень і забез­печує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструкту­рованих і неструктурованих задач.

2. СППР підтримує і посилює (але не заміняє і не відміняє) міркування та оцінки керівника. Контроль залишається за людиною.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень (а не лише продуктив­ність). На відміну від адміністративних систем, у яких увага загострюється на максимальній продуктивності аналітичного процесу, в СППР значно більше значення має ефективність процесу прийняття рішень.

4. СППР здійснює інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандарт­ним доступом до даних і вибіркою даних. Для подання допомоги під час прийняття рішення активізуються одна чи кілька моделей (математичних, ста­тистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих).

5. СППР проста в роботі для осіб, які не мають значного досвіду роботи з ЕОМ.

6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв’язання задач. Ко­ристувач має можливість підтримувати діалог з СППР у безперервному режимі, а не обмежуватися видачею окремих команд з наступним очікуванням резуль­татів.

7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до розв’язання задач, які приймає користувач.

8. СППР не повинна нав’язувати певного процесу прийняття рішень ко­ристувачеві.