Швець-Загородня Вікторія

40. Іноземні фінансові установи в Україні та їх послуги.

41. Права та послуги іноземних фінансових установ в Україні.

Відповідно до Закону України «Про вступ України до Міжнародного Валютного Фонду,Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку, Міжнародної Фінансової Корпорації, Міжна-родної Асоціації Розвитку та Багатостороннього Агентства Гарантій Інвестицій» від 03.06.1992№ 2402-XII, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями від імені України бралиучасть у відносинах з МФО

Отримувачами кредитів Міжнародного валютного фонду (МВФ) є центральні банкикраїн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтер-венцій на валютному ринку для вказаних цілей.

Україна тісно співпрацює з Європейським банком реконструкції та розвитку(ЄБРР) за такими напрямками:

розвиток приватного сектору економіки шляхом відкриття кредитних ліній, а такожнадання кредитів та участі в акціонерному капіталі українських приватних підприємств;

розвиток фінансового сектору, а саме — підтримка кредитоспроможних українськихкомерційних банків, банківських ініціатив щодо організації фінансування приватних під-приємств;

інвестиції в енергетичний сектор, а саме — реалізація проектів, спрямованих на під-вищення потужності енергетичних об'єктів та впровадження енергозберігаючих технологій;

підтримка підприємств сільськогосподарського сектору з метою надання національ-ному агропромисловому комплексу можливості отримання фінансування для придбання мі-неральних добрив, насіння, сільськогосподарської техніки та обладнання;

впровадження інфраструктурних проектів, зокрема, в галузі транспорту та телекому-нікацій, а також мереж тепло- та водопостачання;

підтримка приватизаційних процесів шляхом надання технічних послуг та фінансу-вання найперспективніших приватизованих підприємств;

експортні виробництва у машинобудуванні;

розвиток готельного господарства, експериментальні проекти у житловому будів-ництві.

У межах інвестиційних проектів здійснено інвестиції у харчову, нафтогазову промисло-вість, транспорт, телекомунікації, сфери фінансів, надання послуг в сільському господарствіта муніципальну інфраструктуру. ЄБРР є розпорядником Чорнобильського фонду «Укрит-тя», заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофа-га, який повинен стати екологічно безпечною системою.

Ратифікація Договору про співробітництво та діяльність Постійного ПредставництваЄБРР в Україні, що відбулась 4 червня 2008 року, дозволить розширити доступ до кредит-них та не кредитних ресурсів ЄБРР в регіонах Україні, відкрити регіональні представництваЄБРР в інших містах України та здійснювати закупівлі в рамках спільних з ЄБРР проектіввідповідно до правил ЄБРР щодо закупівель.

Загалом, підписання Договору та Програми співробітництва з ЄБРР є важливим крокомдля розвитку ефективного співробітництва України з Європейським банком реконструкціїта розвитку, що дозволяє реалізувати завдання, визначені національною Стратегією співро-бітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006 — 2008 роки, затвердженоюПостановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006, № 844.

Таким чином, активний діалог зі Світовим банком, розпочатий в 2006 році після ініціюваннята проголошення українською стороною нового етапу співробітництва України з МФО, якийпередбачав застосування нових принципів та підходів, зокрема, переорієнтація на реальний сек-тор економіки, підвищення результативності в ході підготовки та реалізації проектів, в тому чи-слі шляхом впровадження заходів з підвищення ефективності управління проектами, вже в 2008році дозволив досягти підвищення якості проектного портфеля Світового банку в Україні.

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був створений країнами чорно-морського басейну як регіональний банк розвитку з метою стимулювання співробітництваміж країнами, фінансування регіональних проектів, сприяння приватній та підприємницькійдіяльності та прискорення реформ у фінансовому секторі.

Угода про створення ЧбТР була ратифікована Верховною Радою України 17 червня1997 року. Банк має статус міжнародної фінансової організації.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬВЗАЄМОВІДНОСИН З ІНОЗЕМНИМИ ФІНАНСОВИМИ УСТАНОВАМИ

У галузі взаємозв'язку і взаємодії з іноземними фінансовими установами центральне мі-сце посідає держава, а відносини, які виникають між зазначеними суб'єктами належать досфери міжнародних фінансів. Взагалі, міжнародні фінанси в широкому сенсі трактують якресурси, які використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто у відносинахміж резидентами й нерезидентами.

Особливість міжнародних фінансів, на відміну від державних, а також фінансів підприємств тадомогосподарств, полягає в тому, що вони представлені великою кількістю суб'єктів.

Відповідно до Закону України «Про вступ України до Міжнародного Валютного Фонду,Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку, Міжнародної Фінансової Корпорації, Міжна-родної Асоціації Розвитку та Багатостороннього Агентства Гарантій Інвестицій» від 03.06.1992№ 2402-XII, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями від імені України бралиучасть у відносинах з МФО.

Зокрема, у структурі Міністерства фінансів України щодо роботи з іноземними фінансо-вими установи організовано два департаменти:

Департамент співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями;

Департамент міжнародних зв'язків та європейської інтеграції.

До функцій департаменту співробітництва з міжнародними фінансовими організаціяминалежать:

У забезпечення координації співробітництва Міністерства з міжнародними фінансовимиорганізаціями (далі — МФО), участь у підготовці та реалізації угод МФО із впровадження вУкраїні спільних з цими організаціями проектів та програм, координація роботи у Міністер-стві щодо залучення та використання міжнародної технічної допомоги;

У забезпечення виконання Міністерством функцій фінансового агента України відповід-но до чинного законодавства України з питань співробітництва з МФО;

У участь у розробленні стратегії співробітництва України з міжнародними фінансовимиорганізаціями;

У забезпечення підготовки та реалізації спільних з МФО проектів, відповідальним вико-навцем яких визначено Міністерство;

У участь у роботі із залучення фінансових ресурсів МФО для реалізації спільних з МФОпроектів та забезпечення проведення переговорів з МФО з питань фінансової політики таукладення кредитних договорів і участь у них.

Департамент міжнародних зв'язків та європейської інтеграції здійснює:

забезпечення проведення Міністерством, в межах повноважень, євроінтеграційної по-літики України;

забезпечення участі Міністерства у заходах щодо співробітництва України із СОТ;

забезпечення участі Міністерства у комісіях, комітетах, групах, створених з метоюспівробітництва України з іншими країнами світу;

забезпечення участі Міністерства у співробітництві України в рамках СНД і ГУАМ;

фінансове забезпечення зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України;

підготовка пропозицій та опрацювання проектів міжнародних договорів з питань соці-ально-економічного і науково-технічного розвитку.

Діяльність Міністерства економіки України спрямована на оптимальне використаннянових можливостей поглиблення співпраці між Україною та Європейським союзом (ЄС) векономічній сфері. З цією метою міністерство здійснює:

У моніторинг виконання Плану дій Україна — ЄС та інформування громадськості з пи-тань співробітництва з Європейським Союзом;

У технічні консультації стосовно створення зони вільної торгівлі;

У впровадження в Україні нових інструментів зовнішньої допомоги ЄС.

42. Кредитні установи.

Види кредитних установ

Кредитні установи поділяються за такими критеріями:

• за формою власності — на державні та приватні;

• за формою організації — на такі, що мають власну справу (один власник), товариство (власники — партнери), корпорацію (є юри­дичною особою, капітал якої відокремлений від капіталу влас­ників);

• за виконуваними операціями — на універсальні та спеціалізовані (лізингові, страхові компанії та ін.);

• за територією діяльності — на міжнародні (МВФ, МБРР, Європейський фонд розвитку), регіональні та національні (пов'язані з національною кредитною системою, що сприяє розвитку держав­них кредитних інститутів);

• за суттю та виконуваними функціями у кредитній системі — на національні (центральні), комерційні банки, спеціальні фінансово-кредитні інститути.

Сучасний комерційний банк виконує близько ста взаємопов'язаних операцій і послуг. Банки оперують здебільшого чужим капіталом, тому масштаби кредитування та інвестування банківських коштів залежать від спроможності кредитної установи залучити вільний грошовий капітал і заощадження. Водночас із розвитком банківської системи залежність активних операцій від пасивних послаблюється внаслідок розширення практики створення фіктивних депозитів при кредитуванні клієнтів. У такому разі пасивні операції виникають на базі активних. Однак цей процес має недоліки, зумовлені як структурою операцій комерційних банків, їх ліквідністю, так і станом господарської кон'юнктури, фазою економічного циклу. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційного банку має невелику питому вагу в сукупному капіталі (його використовують для страхування інтересів вкладників). У всіх країнах світу значення показника капітал/активи, який регулюється державою, коливається в межах 0,04—0,08.

Крім загального зв'язку активів і пасивів існує залежність між окремими видами операцій. Конкуренція між банками змушує їх боротися за клієнта через запровадження нових форм обслуговування, надання супутніх послуг (навіть безкоштовно). Відкриття поточного рахунку супроводжується виконанням операцій з розрахунку і безготівкового перерахування коштів, видавання короткострокових кредитів (у вигляді овердрафту), використання кредитних карток, автоматів для одержання або внесення грошей у неробочі години.

Регулярні кредитні зв'язки між банком і позичальником спонукають банк інвестувати капітал клієнта в цінні папери, виконувати для нього комісійні та посередницькі операції, приймати його майно в управління на довірчій основі, здійснювати розрахунки. Банк, надаю­чи додаткові послуги, залучає і дрібних вкладників, які звичайно мають переважне право одержувати або пролонговувати кредит.

43. Призначення кредитних спілок, їх діяльність в Україні.

Кредитні спілки як фінансові інституції здійснюють свою діяльність в секторі ринку фінансових послуг, де подібні послуги не надаються іншими фінансовими інститутами або пропонуються на неприйнятних умовах. Свого часу в цьому секторі працювали комерційні банки, але згодом вони зрозуміли, що працювати з населенням не дуже вигідно, тому втратили інтерес до дрібних клієнтів.

Робота кредитної спілки як організації, яка не має на меті отримання прибутку, спрямована на надання лише певних послуг. Це визначає її вузьку спеціалізацію щодо напрямів використання фінансових ресурсів, накопичених за рахунок заощаджень своїх членів. Як суб’єкти фінансового ринку кредитні спілки надають послуги,які подібні до банківських, та цілу низку нефінансових послуг, а саме:

• залучення коштів шляхом прийняття депозитів;

• надання кредитів усіх видів;

• надання гарантій за членів спілки;

• платіжно-розрахункові операції;

• колективна закупівля необхідних для членів спілки товарів;

• сприяння бізнесу членів кредитної спілки;

• надання певних видів страхових послуг; 51

• здійснення контролю за ефективним використанням отриманих інансово-кредитних ресурсів.

Кредитна спілка, крім надання кредитних та ощадних послуг своїм членам, не має права проводити іншу господарську діяльність. Вона створюється та діє насамперед для того, щоб надати можливість своїм членам отримати кредит на прийнятних для них умовах. Відсотки, отримані спілкою за надані кредити, становлять її дохід. Він спрямовується на створення фондів і розподіляється за внесками членів спілки.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

• надає позики членам спілки на умовах їх платності, строковості та забезпеченості під заставу майна або майнових прав;

• приймає внески від членів спілки;

• розподіляє доходи на вклади членів спілки пропорційно до внесених ними коштів;

• створює фонди спілки, в тому числі позичковий і резервний, зберігає кошти в установах банків;

• є поручителем членів спілки щодо зобов’язань перед третіми особами;

• надає позики іншим кредитним спілкам, асоціаціям кредитних спілок за наявності вільних коштів, використовує кошти на потреби розвитку руху кредитних спілок;

• оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг, зокрема житлово-комунальних, у межах внесків члена кредитної спілки або наданого йому кредиту;

• здійснює благодійництво за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

44. Класифікація внесків членів кредитних спілок.

Внески членів кредитної спілки поділяються:

• за обов’язковістю – на обов’язкові і необов’язкові;

• за зворотністю – на зворотні і незворотні; 52

• за можливістю нарахування відсотків (розподілу доходів) – на внески, на які повинні нараховуватися відсотки, внески, на які може розподілятися дохід, та внески, на які відсотки не нараховуються (дохід не розподіляється);

• за економічною природою – на внески, які належать до капіталу, та внески, які належать до зобов’язань спілки;

• за власністю – на внески, які є власністю членів, і внески, що є власністю кредитної спілки;

• за цільовим призначенням – на внески, які використовуються для надання позичок членам кредитної спілки, та внески, з яких формується власний капітал спілки.

Виходячи з мети діяльності кредитних спілок, – задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг

шляхом об’єднання грошових внесків, основними методами є:

• залучення внесків;

• кредитування

У кредитній спілці можуть застосовуватися такі види внесків членів кредитної спілки:

1) вступний внесок – обов’язковий незворотний внесок, що вноситься одноразово на момент вступу в члени спілки на суму, передбачену статутом спілки. На вступний внесок відсотки не нараховуються (дохід не розподіляється). Вступний внесок повністю спрямовується на формування резервного фонду спілки. Вступний внесок є власністю кредитної спілки, яка поповнює її інституційний капітал;

2) обов’язковий внесок пайового типу – обов’язковий зворотний внесок, який вноситься на момент вступу особи в члени спілки та в інших,передбачених статутом, випадках у розмірі, визначеному статутом спілки.

На обов’язковий внесок пайового типу може розподілятися дохід за результатами роботи кредитної спілки у певному періоді у розмірі та порядку, визначеному правлінням спілки. Обов’язковий внесок пайового типу спрямовується на надання позик членам кредитної спілки, формує прирівняний до власного капіталу пайовий фонд. Обов’язковий внесок пайового типу є власністю члена і може бути повернутий за його вимогою, що спричиняє припинення членства в спілці;

3) додатковий внесок пайового типу – необов’язковий зворотний членський внесок, максимальний розмір якого не регламентується законодавством і може бути обмежений лише рішенням правління спілки.

На додатковий внесок пайового типу може розподілятися дохід за результатами роботи кредитної спілки у певному періоді у розмірі та порядку, визначеному правлінням спілки.

Додатковий внесок пайового типу спрямовується на надання позичок членам кредитної спілки, формує прирівняний до власного капіталу пайовий фонд. Додатковий внесок пайового типу є власністю члена і може бути повернутий за його вимогою;

4) внесок депозитного типу – необов’язковий зворотний членський внесок, розмір і термін перебування якого в користуванні спілки визначено відповідними угодами. На внесок депозитного типу здійснюється нарахування відсотків згідно з укладеними угодами. Внесок депозитного типу спрямовується на надання позик членам кредитної спілки та входить до складу її зобов’язань. Внесок депозитного типу є власністю члена і може бути повернений йому згідно з умовами укладених угод5) цільовий внесок члена – незворотний внесок, який використовується на потреби розвитку кредитної спілки. Обов’язковість внесення цільових внесків визначається положеннями про відповідні цільові (спеціальні) внески. На цільовий членський внесок відсотки не нараховуються (дохід не розподіляється). Цільовий внесок є власністю кредитної спілки і належить до її неінституційного капіталу;

Кредитна спілка формує свій капітал за рахунок внесків депозитного типу. За терміном дії договорів внески депозитного типу поділяються на строкові та безстрокові (без визначення у договорі терміну залучення).

Строкові внески депозитного типу за строками дії договорів поділяються на короткострокові (до 3 місяців), середньострокові (від 3 до 12 місяців) і довгострокові (12 місяців і більше).

Строкові внески депозитного типу можуть залучатися за такими

формами:

• внески з нарахуванням та сплатою відсотків і суми внеску наприкінці терміну дії угоди;

• внески з періодичним нарахуванням відсотків та сплатою відсотків і

суми внеску наприкінці терміну дії угоди;

• внески з періодичним нарахуванням та сплатою відсотків і частини

суми внеску.

Безстрокові внески депозитного типу можуть залучатися за такими

формами:

1) щодо суми внеску:

• поточні внески з правом зняття або довнесення певної суми у будь-

який час;

• внески з правом періодичного зняття будь-якої суми;

• фіксовані внески з правом зняття в повній сумі в будь-який час на

вимогу члена спілки;

2) щодо нарахування відсотків:

• періодично;

• на момент здійснення операції (сплата відсотків, зняття частини

суми);

3) щодо сплати відсотків:

• періодично;

• на запитання