Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
GOS_spusok.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.23 Mб
Скачать

Федірко Владислав

12. Форми регулювання ринку фінансових послуг.

13. Послуги аудиторських фірм. їх види та класифікація.

14. Державне регулювання аудиторської діяльності в Україні.

15. Характеристика банківських послуг в Україні.

Фещук Катерина

16. Факторинг.

17. Банківські операції на міжнародних ринках.

18. Емісія цінних паперів банками.

19. Послуги комерційних банків на ринку цінних паперів.

20. Хеджування: суть і застосування на ринку фінансових послуг.

Фокін Юрій

21. Опціонні, ф'ючерські і форвардні контракти на строкових ринках.

22. Депозитарні програми: послуги щодо продажу акцій на зарубіжних ринках.

23. Фондові біржі України.

24. Позабіржові торговельні операції.

Ходаківська Інна

25. Строкові вклади, як вид банківських послуг.

Строкові вклади (депозити) — це грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених процентів.

Ресурси, залучені у строкові депозити, залишаються у розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватися для фінансування більш тривалих за терміном, а отже і більш доходних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на строкових депозитах є значно більшою порівняно з вкладами до запитання та безпосередньо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. У сучасній практиці більшість комерційних 6анків надає можливість своїм клієнтам знімати за необхідності кошти зі своїх строкових рахунків до закінчення терміну дії депозитного договору. Це є досить вагомим фактором підвищення привабливості саме цього виду банківських депозитних операцій хоча розмір процентної плати у разі дострокового зняття коштів або закриття вкладу взагалі значно зменшується.

26. Організація, регламент та проведення торгів на валютній біржі.

Валютна біржа:

організовує біржові торги іноземними валютами;

робить розрахунок вимог і зобов'язань учасників торгів за результатами торгів;

формує документи, що служать підставою для проведення розрахунків за результатами торгів;

здійснює інформаційне обслуговування учасників торгів.

Стосунки валютної біржі з учасниками торгів будуються на основі договорів.

Організація валютної біржі

Надання підприємствам і комерційним банкам права здійснювати валютні операції і міжнародні розрахунки потребувало створення внутрішнього міжбанківського валютного ринку. Вперше в 1993 році в Україні було створено Міжбанківську валютну біржу (МВБ). Завдання її полягало у створенні необхідних умов для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а також, щойно з'являться відповідні передумови, - у розвитку різноманітних інструментів валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

Основні функції МВБ:

• акумулювання попиту і пропозиції на валютні ресурси;

• встановлення єдиного ринкового курсу гривні за безготівковими операціями банків;

• забезпечення додаткових гарантій при здійсненні валютних операцій;

• організація торгів і укладення угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;

• організація і проведення розрахунків в іноземній валюті і в гривнях за угодами;

• визначення поточного курсу іноземних валют до гривні;

• збирання й аналіз інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку.

Міжбанківська валютна біржа має статус акціонерного товариства закритого типу. Фундатори МВБ - юридичні особи: 20 головних банків (у тому числі Національний банк України).

У члени МВБ можуть бути прийняті банки та інші фінансові установи (компанії), що мають ліцензію на здійснення валютних операцій, отриману, відповідно до чинного законодавства, не менш ніж за 6 місяців до подачі заяви про прийом у члени біржі. Хто бажає стати членом валютної біржі, до заяви додає такий пакет документів:

• нотаріально засвідчену копію статуту;

• нотаріально засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію;

• нотаріально засвідчену копію ліцензії на здійснення валютних операцій;

• завірений аудитом річний баланс за останній повний квартал;

• реєстраційну картку;

• список кореспондентських рахунків;

• показники обсягу банківського обслуговування клієнтури;

• список представників (дилерів), уповноважених на здійснення операцій.

Подані документи ретельно перевіряє комісія з нагляду за практикою біржової діяльності. Особливу увагу вона звертає на те, що ті, хто вступає в члени біржі, повинні мати не менш ніж річний досвід здійснення операцій з валютою і гривнями. Крім того, ретельно розглядаються фінансове становище претендента і проведені ним валютні операції. Велике значення мають респектабельність претендента, його "ім'я", дотримання ним валютного законодавства, ступінь довіри до нього інших членів банківського співтовариства.

Рішення про прийняття у члени біржі ухвалює Біржова рада, що видає свідоцтво члена біржі і присвоює новому члену реєстраційний номер.

Члени валютної біржі мають право:

• брати участь у здійсненні біржових операцій від свого імені і за свій рахунок і від свого імені і за рахунок своїх клієнтів;

• користуватися системою розрахунків за торгами МВБ;

• одержувати від дирекції і Біржової ради інформацію про рішення, що стосуються діяльності членів МВБ на біржі. Обов'язки члена валютної біржі:

• дотримання положень внутрібіржових нормативних документів;

• виконання рішень Біржової ради і Дирекції, що регламентують діяльність учасників торгів на МВБ;

• своєчасне виконання зобов'язань за угодами, укладеними на МВБ;

• щорічна публікація у пресі зведень про результати діяльності за рік і річний баланс;

• сплата вступних і цільових членських внесків, розмір яких встановлюється Біржовою радою.

Регламент проведення торгів визначається валютними біржами самостійно за узгодженням з Національним банком. Право узгодження регламенту проведення торгів мають Голова Правління Національного банку, його перші заступники і заступник Голови Правління Національного банку, що направляє діяльність департаменту валютного регулювання і валютного контролю Національного банку. Про усі зміни в регламенті проведення торгів валютна біржа повинна інформувати усіх учасників торгів не пізніше чим за п'ять днів до дня введення цих змін в дію.

Регламент проведення торгів в обов'язковому порядку повинен містити:

порядок допуску учасників до біржових торгів;

процедуру ув'язнення учасниками біржових торгів угод купівлі-продажу, конверсії іноземної валюти на валютній біржі.

Технологія біржової торгівлі валютою

Розвиток ринкової інфраструктури, використання сучасних засобів зв'язку сприяють збільшенню частки угод з валютою на міжбанківському валютному ринку.

Учасниками угод із валютою на біржовому ринку є дилери і брокери, що виконують замовлення клієнтів. Угоди між ними укладаються за допомогою переговорів по телефону, телексу, телефаксу або з використанням системи дилінгу, що обслуговується агентствами. Біржові торги на валютній біржі проводяться відповідно до Статуту біржі, а також законодавства країни, що регулює здійснення валютних операцій. Право брати участь у торгах на біржі мають її засновники, а також організації, прийняті у її члени.

Учасникам торгів дозволено здійснювати операції двох видів:

• від свого імені за дорученням клієнтів;

• від свого імені і за свій рахунок.

Учасники торгів можуть довірити здійснення операцій на валютній біржі своїм представникам - дилерам. Проте дилер на валютній біржі не може здійснювати угоди для себе, він є лише представником учасника торгів.

У біржових торгах його учасники можуть бути представлені очно або заочно.

Валютні операції на біржі укладаються за такою схемою [4; 46]:

• клієнт приймає рішення про купівлю або продаж іноземної валюти і вибирає учасника торгів, через якого будуть здійснюватися угоди. Таким чином, клієнт виступає в ролі продавця або покупця валюти, її продавцем або покупцем може бути як підприємство, організація, так і будь-який банк, що має ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою. У зв'язку зі спекулятивним характером валютних операцій банку разом із ліцензією одночасно встановлюється ліміт на здійснення операцій з валютою;

• укладення угоди між клієнтом і учасником торгів. Якщо учасник торгів при укладенні угод з валютою виступає від свого імені за дорученням клієнта і за його рахунок, то угода з клієнтом оформлюється за його розсудом письмово, тобто документально (письмове поручительство, факс, телекс), або усно;

• блокування коштів клієнта для виконання угод. Оскільки учасник торгів на валютній біржі несе фінансову відповідальність за

невиконання клієнтом своїх зобов'язань, він має право вимагати від нього блокування перед початком торгів всієї або частини суми угоди, заявленої клієнтом до торгів в іноземній валюті або в гривнях;

• формування заявки клієнта. Для купівлі (або продажу) іноземної валюти клієнт подає учаснику торгів заявку.

У цій заявці клієнт повинен зазначити валюту операції або її код, розмір угоди і запропонований валютний курс (якщо заявка "лімітована"), за яким він згоден її купити (або продати). Якщо заявка "нелімітована", зазначається, що валюта може бути куплена (або продана) за поточним біржовим курсом.

У заявці на покупку іноземної валюти клієнт декларує мету її використання. Як правило, метою можуть бути розрахунки за такими валютними операціями:

• купівля товарів і послуг, прав на інтелектуальну власність, розрахунки, за якими здійснюються на умовах без відстрочення платежу і не припускають залучення позичкових коштів в іноземній валюті;

• спрямування дивідендів від інвестицій в економіку країни;

• здійснення поточних платежів з виплати відсотків і основного боргу за залученими позичковими коштами.

Відкриття в уповноваженому банку спеціального рахунку клієнта. Спеціальні рахунки служать для обчислення іноземної валюти, купленої для клієнтів на валютній біржі і відкриваються в уповноважених банках, що одержали доручення клієнта на купівлю іноземної валюти. Уповноважений банк здійснює контроль за цільовим використанням коштів, що містяться на зазначеному рахунку, враховує надходження і списання фінансових ресурсів після пред'явлення клієнтами відповідних документів.

Якщо іноземна валюта куплена на валютній біржі з пред'явленням відповідних документів, клієнт повинен використати її упродовж не більш як двох місяців від дати її зарахування на спеціальний рахунок. Але якщо валюта куплена без наявності відповідних документів, її необхідно реалізувати протягом не більш як 15 робочих днів від дати її зарахування на зазначений рахунок. Після закінчення термінів зберігання невикористану валюту клієнта уповноважений банк зобов'язаний продати на валютній біржі на чергових торгах.

Заявка учасника торгів на купівлю і (або) продаж іноземної валюти. Для участі в купівлі або продажу іноземної валюти перед початком торгів її учасники подають курсовому маклеру, який веде біржовий торг, попередні заявки і зведення про наявність коштів на їхніх кореспондентських рахунках в банках, що їх обслуговують. Кожна валютна біржа може рекомендувати учасникам торгів відкрити кореспондентські рахунки в зазначених банках. У заявках учасників торгів не робиться розбивка на операції, здійснені за свій рахунок, а також за дорученням клієнтів або уповноважених банків, що не є членами валютної біржі. Розрізняють два види попередніх заявок від учасників торгів:

• на особисту участь у торгах;

• на заочну участь у торгах.

У заявці учасника торгів зазначається сума купівлі або продажу іноземної валюти, а також її курс, за яким він готовий купити або продати валюту. Сума купівлі або продажу іноземної валюти зазначається в доларах США. Протягом усього біржового дня його учасники через своїх представників можуть подавати додаткові заявки, змінювати суми купівлі або продажу, а також курс раніше поданих заявок.

Попередні заявки повинні бути подані учасниками торгів не пізніше, ніж за одну годину до початку аукціону.

Біржовий торг на валютній біржі проводиться у формі аукціону, що його веде курсовий маклер. До його обов'язків також входить визначення поточного курсу іноземної валюти до вітчизняної грошової одиниці.

При проведенні аукціону важливо встановити початковий курс валюти, з якого починається аукціон. У якості початкового курсу можуть використовуватися:

• курс, зафіксований на попередніх торгах даної валютної біржі;

• останній курс Міжбанківської валютної біржі;

• офіційний курс Національного банку України. Який із зазначених курсів брати за початковий курс -встановлює Біржова рада.

Перед початком торгу курсовий маклер повідомляє суми заявок на продаж і купівлю. Заявки на продаж становлять пропозицію, на купівлю - попит.

Обов'язок маклера полягає у встановленні балансу між попитом і пропозицією, тобто він повинен домогтися фіксингу.

Фіксинг - це стан торгів, при якому обсяг заявок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону). Фіксинг характеризується певним курсом іноземної валюти до національної, що стає єдиним курсом укладення угод і здійснення розрахунків за ними на цих торгах. Фіксинг не досягається автоматично. Існують певні правила, що дають можливість його встановити.

Якщо пропозиція перевищує попит, то маклер понижує курс валюти; при перевищенні попиту над пропозицією маклер, навпаки, підвищує курс іноземної валюти щодо національної.

Наприклад, обсяг купівлі становить 1200 у.о. валюти, а обсяг продажу - 800, тобто обсяг купівлі перевищує обсяг продажу, що створює умови для збільшення курсу валюти. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно: а) зняти (зменшити) обсяг купівлі; б) збільшити обсяг продажу.

Якщо ж обсяг купівлі буде становити 800 у.о. валюти, а обсяг продажу - 1200, то обсяг продажу перевищить обсяг купівлі, тобто курс валюти почне падати. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно: а) зняти (зменшити) обсяг продажу; б) збільшити обсяг купівлі.

Не допускається зміна напрямку курсу іноземної валюти до національної після першої зміни початкового (стартового) курсу.

Одиниця зміни курсу іноземної валюти до національної у процесі торгів визначається курсовим маклером. Залежно від різниці між попитом і пропозицією вона може встановлюватися від 0,1 до 10 одиниць.

Додаткові заявки при зміні суми купівлі або продажу подаються учасниками торгів через своїх дилерів.

Коригування додаткової заявки, що змінює співвідношення попиту і пропозиції на обернене, полягає у виконанні її частини в обсязі, якого не вистачає для її задоволення.

Використовуються такі види коригування заявок:

• збільшення валюти на продаж;

• збільшення обсягу купівлі валюти;

• зменшення обсягу купівлі валюти;

• зняття валюти з продажу.

При одночасному надходженні однієї із заявок від різних дилерів пріоритет має заявка, максимальна за розміром.

Виходячи з правил досягнення фіксингу, можливі два альтернативних варіанти встановлення біржового курсу.

Варіант перший. За заявками, що надійшли на біржу до початку торгів, курсовий маклер (офіційна особа біржі) встановлює верхню і нижню межі ("курсова такса"), У рамках яких напевне має бути зафіксований остаточний курс торгів, наприклад, за 1 долар США - 5,5424 грн. - курс продавця (за цим курсом подано найбільшу кількість заявок на продаж), 5,3999 грн. - курс покупця (за цим курсом надійшла найбільша кількість заявок на купівлю).

Розглянемо дії курсового маклера та учасників торгів.

^ Дії курсового маклера. Кожні три хвилини курсовий маклер змінює курс гривні у бік підвищення (якщо попит перевищує пропозицію) або зниження (якщо пропозиція перевищує попит). Курсовий маклер (його помічники) фіксує у процесі торгів усі зміни, внесені її учасниками щодо кількості заявленої валюти й умов її продажу.

^ Дії учасників торгів. Після оголошення "курсової такси" учасники торгів подають нові заявки або відкликають раніше подані через дилерів, що перебувають у біржовому залі, з якими вони контактують через засоби зв'язку. Подача нових заявок або відкликання старих здійснюється періодично (? інтервалом три хвилини) у міру зміни валютного курсу.

Подача нових і відкликання старих заявок залежить від співвідношення попиту і пропозиції.

У разі перевищення попиту над пропозицією:

• продавці валюти можуть лише збільшити кількість запропонова- ної валюти, а також змінити умови раніше поданих заявок у бік підвищення курсу гривні для того, щоб збалансувати попит і пропозицію;

• покупці валюти можуть лише зменшити кількість валюти, що купується, а також змінити умови раніше поданих заявок у бік зниження курсу валюти щодо гривні.

У разі перевищення пропозиції над попитом:

• продавці валюти звичайно зменшують кількість валюти, що продається, а також змінюють умови раніше поданих заявок у бік підвищення курсу гривні;

• покупці валюти, як правило, збільшують кількість валюти, що купується, а також змінюють умови раніше поданих заявок у бік зниження курсу гривні.

При здійсненні фіксингу курсовий маклер прагне задовольнити максимально можливу кількість заявок при єдиному курсу.

Варіант другий. Аукціон починається зі стартового курсу. Попит і пропозиція регулюються в межах різниці між попитом і пропозицією. На момент, коли попит і пропозиція врівноважуються або різниця між ними змінюється в протилежний бік, відбувається фіксинг і торги закінчуються. Всі конкретні угоди на заявлені суми здійснюються за зафіксованим курсом.

Наприклад, попит становить 1535 тис. грн.; пропозиція - 772 тис. грн. Після фіксингу курси відразу вписуються в таблиці валютного залу. Біржа організовує оперативну публікацію середнього курсу продавця і покупця.

Реєстрація операцій з купівлі-продажу. Всі операції учасників торгів з купівлі-продажу іноземної валюти щотижня реєструються на валютній біржі з висвітленням:

• обсягів купівлі і продажу іноземної валюти (із зазначенням операцій, здійснених за свій рахунок і за доручення клієнтів);

• обсягів продажу іноземної валюти зі спеціальних рахунків;

• валютного курсу за укладеними угодами.

Проте слід зазначити, що згідно з законодавством країни така інформація про учасників торгів є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає.

Розрахунок за угодами. Після закінчення біржових торгів укладені угоди оформлюються біржовими посвідченнями, що мають силу договору. Вони виписуються в двох примірниках, підписуються курсовим маклером і учасниками торгу. Розрахунки учасників торгів за угодами, укладеними на валютній біржі, здійснюються на підставі біржових посвідчень відповідно до встановленого порядку розрахунків за біржовими операціями з іноземною валютою, яким визначаються:

• банк, що відкриває рахунки для учасників торгів і бере участь у розрахунках;

• терміни здійснення розрахунків за угодами;

• відповідальність учасників торгів і валютної біржі за порушення порядку і терміну здійснення розрахунків.

27. Учасники торгів банківськими металами.

Торгівлю банківськими металами здійснюють у межах прав, наданих чинним законодавством України, такі учасники валютного ринку:

• Національний банк України;

• Українська міжбанківська валютна біржа (далі — УМВБ);

• уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи на підставі ліцензії Національного банку України на право здійснення відповідних операцій із валютними цінностями.

Національний банк України здійснює будь-які операції з банківськи­ми металами, які не заборонені чинним законодавством України. Здійснення операцій із банківськими металами уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами проводиться відповідно до чинного законодавства України, що регламентує правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку з валютними цінностями.

Торгівлю банківськими металами поділяють на оптову та роздрібну. Оптова торгівля банківськими металами здійснюється на УМВБ, а роздрібна — уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій із банківськими металами, безпосередньо через власні каси в операційних залах уповноважених банків та фінансово-кредитних установ із фізичними особами — резидентами і нерезидентами.

До оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше, ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи, або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості більше, ніж 10 золотих, платинових або срібних монет. Оптова торгівля банківськими металами здійснюється відповідно до правил, які затверджуються біржовим комітетом УМВБ, та інших внутрішніх документів, які затверджуються Комісією УМВБ з торгівлі банківськими металами (КТБМ), за умови, що вони не суперечать чинному законодавству України, а також відповідно до нормативних актів НБУ. До складу КТБМ обов’язково входить представник НБУ, який бере участь у роботі Комісії з правом вирішального голосу.

Оптові продавці та оптові покупці, які не належать до учасників валютного ринку, здійснюють операції з банківськими металами через учасників валютного ринку як їх клієнти.

28. Надання гарантій, поручництва для суб'єктів підприємницької діяльності

Про Український Фонд Підтримки Підприємництва

Умови здійснення фінансової підтримки суб’єктів підприємницької діяльності

Основними критеріями для надання фінансової підтримки є відповідність проекту підприємницької діяльності державним, галузевим та регіональним програмам, його значення для соціально-економічного розвитку держави, регіону, конкурентоспроможності продукції та кредитоздатності підприємства. Фінансова підтримка надається суб’єктам підприємницької діяльності недержавного сектора економіки на принципах поворотності та платності у таких формах як кредит і лізинг та інше, за наступними пріоритетними напрямками:

переробка сільськогосподарської продукції, виробництво продуктів харчування;

виробництво будівельних матеріалів і елементів будівельних конструкцій;

будівництво житла та соціальних об’єктів;

виробництво фармпрепаратів;

виробництво товарів широкого вжитку;

організація та надання побутових послуг населенню.

Кошти надаються на строк до 3-х років та при наявності застави, поручництва або гарантій повернення позики. Річна відсоткова ставка за користування фінансовою підтримкою не перевищує облікову ставку Національного банку України. Всі розрахунки здійснюються в національній валюті у безготівковій формі.

Суб’єкти підприємницької діяльності, зацікавлені в отриманні фінансової підтримки, заповнюють відповідну заяву-анкету для участі в конкурсі. При позитивному рішенні конкурсної комісії та при наявності фінансових ресурсів заявник запрошується до подальшої співпраці.

Державне регулювання, підтримка і стимулювання підприємництва

Будь-яка держава повинна надавати гарантії суб'єктам підприємницької діяльності. Державні гарантії на Україні поділяються на загальні і майнові. Загальні полягають у тому, що держава гарантує всім

підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Також держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Майнові гарантії передбачають недоторканність майна і забезпечення захисту права власності підприємця. Вилучення державою в підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, заподіяні підприємцеві внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, захищених законом, відшкодовуються підприємцеві згідно з діючим законодавством.

З метою створення сприятливих організаційних і економічних умов для розвитку підприємництва держава на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцеві державне майно (виробничі і нежилі приміщення, законсервовані об'єкти, невикористовуване устаткування), необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення й інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів; здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції і послуг; надає підприємцям цільові кредити й інші види допомоги.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

• податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків за державними кредитами; податкові пільги; ціни і правила ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

• державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні й інші норми і нормативи;

• науково-технічні, економічні і соціальні, державні та регіональні програми.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не торкається передбачених законодавством України прав державних органів із здійснення контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У випадку видання державним або іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду або арбітражу із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, що ставлять у привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

В ст. 48 Господарського кодексу України, передбачена державна підтримка підприємництва та створення сприятливих організаційних умов для розвитку підприємництва.

Засобами державного регулювання господарської діяльності відповідно (ст. 12 ГКУ) є:

— державне замовлення та державне завдання;

— ліцензування, патентування і квотування;

— сертифікація та стандартизація;

— застосування нормативів та лімітів;

— регулювання цін і тарифів;

— надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

— надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

29. Проведення торгів строковими контрактами.

Загальні положення про похідні (деривативи)

1. Похідні (деривативи) - фінансові інструменти, що засвідчують домовленість сторін, спрямовану на встановлення прав та обов'язків відносно базового активу, у вигляді строкових контрактів та похідних цінних паперів.

2. До похідних (деривативів) належать строкові контракти та похідні цінні папери.

3. До строкових контрактів належать:

  • ф'ючерсні контракти (ф'ючерси);

  • опціонні контракти (опціони);

  • форвардні контракти (форварди);

  • свопові контракти (свопи).

4. До похідних цінних паперів належать:

  • опціонні сертифікати;

  • фондові варанти.

5. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право визначати інші види похідних (деривативів).

Відповідні рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку набирають чинності не раніше 1 січня року, що настає після прийняття такого рішення.

6. Базовий актив - цінні папери, товари, валюта (кошти), строкові контракти, процентні ставки, рівень інфляції, офіційна статистична інформація, показники стану навколишнього середовища, матеріальні, нематеріальні, фінансові або інші активи (базові змінні), значення, що розраховуються на підставі одного або сукупності декількох зазначених у цій частині показників, і від цін (значень) яких залежать зобов'язання сторони або сторін договору, що є строковим контрактом.

РОЗДІЛ II. СТРОКОВІ КОНТРАКТИ

Стаття 4. Загальні положення про строковий контракт

1. Строковий контракт - договір у якому зазначено, що він є строковим контрактом та який передбачає одне або декілька наступних зобов'язань:

1) обов'язок сторін або сторони договору періодично або одноразово сплачувати грошові суми, у тому числі в разі пред'явлення вимог іншою стороною, в залежності від зміни цін на базовий актив або значень чи показників базового активу. При цьому такий договір може також передбачати обов'язок сторін або сторони договору передати іншій стороні базовий актив або обов'язок укласти строковий контракт;

2) обов'язок сторін або сторони на умовах, визначених при укладанні договору, у разі пред'явлення вимоги іншою стороною купити/продати базовий актив або укласти строковий контракт;

3) обов'язок однієї сторони передати базовий актив у власність іншій стороні у строк, визначений специфікацією(у разі її відсутності - у строк, визначений таким договором), обов'язок іншої сторони прийняти та оплатити зазначене майно.

Стаття 5. Обіг строкових контрактів

1. Укладання опціонних контрактів (опціонів) і ф'ючерсних контрактів (ф'ючерсів) може здійснюватися виключно на організаторі торгівлі строковими контрактами.

2. Укладання строкових контрактів на організаторі торгівлі строковими контрактами здійснюється за умови реєстрації цим організатором торгівлі строковими контрактами у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку документа, який відповідно до вимог цього Закону встановлює стандартні умови таких контрактів (далі - специфікація).

Вимоги до організатора торгівлі строковими контрактами

1. Організатором торгівлі строковими контрактами може бути фондова біржа, яка отримала ліцензією Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку або спеціалізована біржа.

2. Організатор торгівлі строковими контрактами зобов'язаний публікувати та надавати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку наступну інформацію:

1) перелік учасників торгів допущених до укладення строкових контрактів на біржі;

2) перелік строкових контрактів за якими здійснюється торгівля та їх специфікації;

3) обсяг торгівлі строковими контрактами;

4) іншу інформацію, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок та форми подання інформації, зазначеної в частині другої цієї статті, та здійснює контроль за розкриттям інформації організатором торгівлі строковими контрактами.

4. Організатор торгівлі строковими контрактами зобов'язаний розробити та затвердити в установленому порядку правила торгівлі строковими контрактами.

5. Правила торгівлі строковими контрактами складаються з порядку:

  • організації та проведення торгів строковими контрактами;

  • здійснення клірингу та розрахунків за строковими контрактами (у разі здійснення клірингу та розрахунків організатором торгівлі строковими контрактами);

  • допуску членів організатора торгівлі строковими контрактами та інших осіб, визначених законодавством, до торгів строковими контрактами;

  • порядку проведення операцій торговцями строковими контрактами;

  • здійснення заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами;

  • розкриття інформації про діяльність організатора торгівлі строковими контрактами та її оприлюднення;

  • розв'язання спорів між членами організатора торгівлі строковими контрактами та іншими особами, які мають право брати участь у торгах строковими контрактами згідно із законодавством;

  • здійснення контролю за дотриманням членами організатора торгівлі строковими контрактами та іншими особами, які мають право брати участь у торгах строковими контрактами згідно із законодавством, правил організатора торгівлі строковими контрактами;

  • накладення санкцій за порушення правил організатора торгівлі строковими контрактами.

6. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право встановлювати додаткові вимоги до правил торгівлі строковими контрактами.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]