
- •Аронова Нонна
- •Бабій Ольга
- •Біла Олена
- •Білозьоров Євген
- •Борисюк Юрій
- •Боровик Олександр
- •Гарбуз Ігор
- •Грабчак Інна
- •Дяченко Ганна
- •Загурський Андрій
- •Захарець Микола
- •Колесникова Олександра
- •Ковальова Ксенія
- •Кріпка Анна
- •Кругляк Марина
- •Лаврега Олег
- •Лимар Ольга
- •Лавриненко Юлія
- •Литвин Анжела
- •Лопатюк Олександр
- •Лук’янова Діана
- •Попова Марія
- •Прилуцька Алла
- •Прилуцький Олександр
- •1.1. Система показників Бівера
- •1.2. Ситстема показників Вайбеля
- •2.1. Модель Альтмана
- •2.2. Модель Беермана
- •2.3. Модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств
- •Руденко Інна
- •6 Етапів створення системи раннього попередження :
- •Сверделко Аліна
- •Сеніч Вікторія
- •Скопець Олександр
- •Сокур Олександр
- •Сторожко Катерина
- •Федірко Владислав
- •Фещук Катерина
- •Ходаківська Інна
- •Черненко Єлизавета
- •Численко Тетяна
- •Швець-Загородня Вікторія
- •Щербатий Олександр
- •Якименко Наталія
2.2. Модель Беермана
В Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 році професор університету м. Мюнстер Клаус Беерман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збиткові та знаходилися у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беермана наведено в таблиці
Одержані значення інтегрального показника Беерман рекомендує інтерпретувати наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік):
Z > 0,32 - підприємство знаходиться під загрозою банкрутства;
0,32 > Z > 0,236 - неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу
Z < 0,236 - підприємству не загрожує банкрутство.
Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками: по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації; по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупки та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання; по-третє, недостатнім рівнем об'єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).
В той же час, в Україні використовуються численні методики однофакторного дискримінантного аналізу, однак ці методики є безсистемними, не враховують галузевих особливостей, не містять відповідних "ключів" інтерпретації.
2.3. Модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств
Для оцінки ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств рекомендується до використання дискримінантна функція із шістьома змінними:
Z = 1,04*X1+0,75*X2+0,15*X3+0,42*X4+1,8*X5 -0,06*X6 - 2,16
Модель розроблена на основі аналізу фінансових показників 850 українських підприємств усіх видів економічної діяльності
Розшифровка незалежних змінних пропонованої дискримінантної функції наведена в таблиці:
Використання цієї моделі дозволяє з високим рівнем ймовірності спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, а отже, оцінити ймовірність його банкрутства. Точність оцінювання за використання пропонованої моделі є дещо нижчою, ніж у разі застосування відповідних галузевих алгоритмів. Для наведеної дискримінантної моделі рекомендується наступний "ключ інтерпретації" значень інтегрального показника:
Zi <= -0,55 - фінансовий стан підприємства є незадовільним (знаходиться у фінансовій кризі або вона йому загрожує);
-0,55 <= Zi <= 0,55 - однозначних висновків щодо якості фінансового стану підприємства зробити неможливо, необхідний додатковий експертний аналіз;
Zi > 0,55 - фінансовий стан підприємства є задовільним.
У разі, якщо значення показника Zі знаходиться в межах, для яких однозначні висновки щодо якості фінансового стану зробити неможливо, рекомендується додатково застосувати експертні методи аналізу. В рамках чого аналізується динаміка основних абсолютних показників фінансового стану підприємства за два-три роки: валюта балансу; робочий капітал; обсяг виручки від реалізації; величина чистого прибутку (збитку); чистий грошовий потік від операційної діяльності. За результатами додаткового аналізу базовий показник Zi коригується на коефіцієнт (DZ) зміни основних абсолютних показників. Для визначення вагомості впливу окремих абсолютних показників на коефіцієнт коригування можна застосувати загальну методологію дискримінантного аналізу. Скоригований за результатами додаткового експертного аналізу інтегральний показник слід інтерпретувати таким же чином, як це рекомендується вище.
12. Процес реструктуризації підприємства.
Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. У цьому визначенні реструктуризація передбачає також вжиття фінансових заходів, чого не було в попередньому визначенні.
Перед проведенням санаційної реорганізації слід поглиблено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства, яке перебуває у кризі. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рішення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорганізаційних заходів, який має містити:
а) економічне обгрунтування необхідності проведення реструктуризації;
б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації;
в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фінансування;
г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану;
д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації.
Ефективність реструктуризації забезпечується заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового стану підприємства.
Романенко Олександр