
- •Предмет, метод та завдання дисципліни «Регіональна економіка».
- •Екологічний моніторинг: поняття і національні особливості.
- •Зарубіжні теорії розміщення виробництва.
- •Механізм реалізації регіональної політики.
- •Наукові засади раціонального природокористування.
- •Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- •Сучасна галузева структура народного господарства.
- •Екологізація виробництва: сутність і реалізація в Україні.
- •Сучасні проблеми розміщення продуктивних сил України.
- •Міграція населення України: причини і географія.
- •Світовий досвід у сфері охорони навколишнього природного середовища.
- •13. Економічне районування як науковий метод територіальної організації економіки.
- •14.Територіальний поділ праці – основа формування економічних регіонів.
- •15.Платежі за користування природними ресурсами.
- •16. Регіон і адміністративно-територіальний поділ держави.
- •17. Демографічна політика держави.
- •18. Земельний фонд України: сутність, структура і регіональні особливості.
- •19. Регіональні особливості розселення населення України.
- •20.Концепція сталого розвитку: передумови та мета створення.
- •21.Зовнішня торгівля України: сучасний стан і тенденції розвитку.
- •22. Сучасна мережа економічних районів України.
- •23. Коротка характеристика паливно-енергетичного комплексу України.
- •24. Товарна структура експорту та імпорту зовнішньої торгівлі України.
- •25. Економічний район: сутність, основа формування і фактори утворювання.
- •26.1. Коротка характеристика машинобудівного комплексу України.
- •26.2. Коротка характеристика машинобудівного комплексу України.
- •27. Римський клуб: передумови створення та коротка історія розвитку.
- •28. Поняття та мета регіональної економічної політики.
- •29. Коротка характеристика металургійного комплексу України.
- •30. Особливості екологічної політики України.
- •31. Завдання і пріоритети регіональної економічної політики.
- •32. Господарська спеціалізація регіонів України.
- •33. Загальна характеристика екологічного законодавства України.
- •35. Ринок праці: причини безробіття і проблеми раціонального використання трудових ресурсів України.
- •36.Поняття і сутність сталого розвитку продуктивних сил.
- •37. Поняття і структура територіальної соціально-економічної системи.
- •38. Демографічна структура населення України.
- •39. Водні ресурси України: особливості формування, розміщення та проблеми раціонального використання.
- •40. Регіон як об'єкт економічного аналізу.
- •Виробничий потенціал господарського комплексу України.
- •42.Державне регулювання природокористування.
- •43.Нові форми територіальної організації науково-технічної діяльності.
- •44.Коротка характеристика лісопромислового комплексу України.
- •45.Міжнародні екологічні організації.
- •46.Розвиток і значення економічного районування.
- •46.Основні форми зовнішньоекономічних зв'язків.
- •48.Ринкові методи регулювання природокористування.
- •50.Коротка характеристика агропромислового комплексу України.
- •51.Міжнародні документи з охорони навколишнього середовища
- •52.Теорія розміщення виробництва і. Тюнена.
- •54 Основні напрямки ресурсозбереження.
- •55 Принципи, об'єкти і суб'єкти регіональної економічної політики.
- •56 Трудоресурсна ситуація та регіональні особливості
- •57 Способи утилізації відходів.
- •58. Основні напрями державної політики щодо забезпечення стійкості розвитку населених пунктів.
- •59Сутність природно-ресурсного потенціалу та його класифікації
- •60 Економічна і технологічна оцінка природних ресурсів.
- •70.Поняття, основні принципи і фактори економічного районування.
- •Цілі, завдання і принципи державної регіональної економічної політики.
- •Сутність, види і особливості територіального розподілу праці в системі суспільного розподілу праці.
- •Основні екологічні проблеми Харківської області.
- •Завдання державної регіональної політики у економічній сфері
- •Галузева структура апк.
- •86. Проблеми розвитку науково-технічного потенціалу України.
- •87. Причини виникнення та основні заходи запобігання техногенних катастроф.
- •88. Сутність та основні напрямки трансграничного співробітництва.
- •89. Міграція населення: поняття та види.
- •90. Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу.
- •Природно-ресурсний потенціал України
52.Теорія розміщення виробництва і. Тюнена.
У своїй роботі «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії» він заклав основи теорії розміщення аграрної економіки. Цю тритомну працю вперше було видано 1826 р. в Гамбурзі, й досі вона зберігає своє методологічне значення для вивчення проблем розміщення сільськогосподарського виробництва.
Застосовуючи метод абстракції, Й. Тюнен змоделював гіпотетичну ізольовану державу. Вона складається з одного міста, розташованого в центрі великої, абсолютно однорідної у всіх напрямках рівнини, щоб виявити вплив саме чинника відстані на вигідність ведення сільського господарства і транспортування продукції галузі. У такій державі навколо міста утворюються концентричні пояси. У них панує своя система землеробства і виробляється чітко передбачений набір продуктів, які реалізуються на єдиному центральному ринку міста. Оскільки всі інші умови однакові, саме відстань від міського базару і зумовлені нею транспортні витрати впливають на спеціалізацію та рівень інтенсивності господарювання.
Отже, Й. Тюнен, абстрагуючись від зміни рівня техніки, впливу зовнішнього ринку, доводив, що під впливом зниження цін на землю і робочу силу від центру держави до периферії та зростанням вартості транспортних витрат навколо міста (промислового центру Ц) концентрично розташовуються пояси спеціалізації сільського господарства (рис. 5.1):
1 — «вільного» приміського господарства, де виробляється нетранспортабельна продукція рослинництва і тваринництва (овочі, картопля, молоко). Тут значні капіталовкладення на одиницю площі, в землю вноситься багато добрив, інтенсивно використовується кожний клаптик землі під культури, що забезпечують вищий прибуток. Цей пояс має значну аналогію з сучасним приміським сільським господарством;
2 — лісового господарства, що постачає на центральний ринок і господарства першого поясу паливо, будівельний ліс, вугілля тощо. Цей пояс має деяку аналогію з лісопарковими поясами великих міст;
З, 4, 5 — вирощування зерна, але в кожному поясі за різними технологіями. И. Тюнен довів, що зниження виробництва з віддаленням від місті закономірне і показує, як встановлюються межі поширення ресурсомісткіших технологій;
6 — екстенсивного тваринництва (скотарства і вівчарства), що постачає на ринок масло, м'ясо, вовну тощо. Тварин випасають на природних пасовищах, взимку годують сіном та соломою. Землеробство розвивається лише для власних потреб;
7 — натурального господарства (полювання, рибальство та інші примітивні форми екстенсивного господарства).
Й. Тюнен виявив один з найважливіших механізмів виробничої диференціації сільського господарства — залежність його від транспортно-географічного положення. Дослідження Й. Тюнена, сама ідея поясності мали великий вплив на подальший розвиток аграрно-економічної думки. Спеціалізація поясів Й. Тюнена, звичайно, давно застаріла. Сьогодні вони наповнюються новим змістом, застосовуються і до несільськогосподарських територій, і до невиробничої діяльності людей.
53. Рекреаційні ресурси України: структура, особливості розміщення та перспективи розвитку.
Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні. Природні рекреаційні ресурси - це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації - відновлення духовних і фізичних сил, витрачених під час праці, навчання, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.
До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.
У гірських та передгірських районах Закарпатської області, особливо біля Сваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює декілька курортів. Поблизу села Синяк є родовища сульфідних вод, а хлоридно-натрієві води розвідано в Усть-Чорній.
Різноманітними мінеральними водами багата Львівська область. Цінні всесвітньо відомі гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, натрієво-кальцієві води є у Передкарпатському районі, зокрема в Трускавці та Східниці. На незначній відстані від Трускавця, у Моршині, розвідані й широко використовуються сульфатно-хлорні, натрієво-магнієво-кальцієві води. На північ від Львівського Передкарпаття зосереджені відомі сульфідні води в Любені Великому і Немирові. Такі води, а також грязі, є на півночі Івано-Франківської області в с. Черче. Усі ці ресурси мінеральних вод мають лікувальне значення.
Унікальні і сприятливі для освоєння рекреаційні ресурси має крайня північно-західна частина країни. На півночі Волинської області, у верхів'ї Прип'яті, в добре освоєному в господарському відношенні регіоні, знаходиться так зване Українське поліське поозер'я. Воно характеризується великою кількістю різноманітних за площею та глибиною озер, великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт. Абсолютні висоти цієї рівнинної території становлять 160-190 м.
Насамперед це Південний рекреаційний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та Автономної Республіки Крим. Даний район є порівняно посушливим (середньорічна кількість опадів 300-400 мм, переважно у холодний період) з дуже теплим і тривалим літом, теплою зимою, ранньою і короткою весною. Південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. В межах названого району виділяються три підрайони: західний, кримський і східний.
Західний підрайон (Одеська, Миколаївська області та західна частина Херсонської) характеризується помірним кліматом - більшою кількістю опадів, вищою відносною вологістю повітря і нижчою температурою морської води у літньо-осінній період. Тут зосереджені значні ресурси для організації грязьового лікування у вигляді намулової грязі солених озер і лиманів (Куяльницький та ін.). Значний ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни.
Кримський підрайон, особливо невелика витягнута вздовж берега територія Південного берега Криму, захищена з півночі горами. Тут зосереджені надзвичайно сприятливі кліматичні ресурси для відпочинку та лікування: тепла волога зима з температурою січня +1...+5°С, липня - близько +25°С.
Значні рекреаційні ресурси є у східному підрайоні, який простягається вздовж Азовського моря. Клімат у цьому підрайоні більш континентальний, температура менш солоної морської води вища. Підрайон має сприятливі кліматичні водно-морські та грязьові ресурси.
Цінні лікувальні грязі є в районах Бердянська, Маріуполя.
Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті, які входять у вигляді підрайонів у великий Карпатський район. Найбільшу цінність мають водно кліматичні та лісові ресурси групи Шацьких озер (їх тут близько ЗО), в тому числі такі великі, як Світязь (площа близько 2,5 тис. га, максимальна глибина 58 м), Пулемецьке, Люцимир, Пісочне, Острів'янське, Перемут та ін. Значну частину регіону займає Шацький національний парк (майже 20 % його площі, близько 6500 га, припадає на озера).
Перспективними для залучення до господарської діяльності є рекреаційні ресурси Лісостепової зони. Клімат тут м'який, вологість повітря дещо менша, ніж на Поліссі, опади переважають у першій половині літа. Складовою частиною рекреаційних ресурсів є чисті поверхневі, а також підземні мінеральні води, у тому числі лікувальні.
У багатьох місцях країни зустрічаються радонові води різного хімічного складу (Вінницька, Хмельницька, Київська, Черкаська, Кіровоградська області та ін.). Хлорні натрієві води є в Полтавській області (Миргород); Харківська область характеризується великими запасами кремнистих гідрокарбонатних кальцієво-натрієво-магнієвих, а також гідрокарбонатних натрієво-магнієво-кальцієвих вод. Усі ці ресурси мінеральних вод мають велике лікувальне значення.