46.Основні форми зовнішньоекономічних зв'язків.

Зовнішні зв’язки (ЗЗ) – це взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітянських та інших громадських та особистих контактів.

Зовнішні зв’язки мають розгалужену структуру. За змістом та характером вони поділяються на економічні, політичні, наукові, інформаційні тощо. Згідно з тривалістю виділяються постійні та епізодичні зв’язки.

Форми зовнішньоекономічних зв’язків України різноманітні:

• зовнішня торгівля;

• міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

• експорт та імпорт капіталів і робочої сили;

• надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно посередницьких, юридичних);

• міжнародне спільне підприємництво, спільне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво;

• кредитування та інвестування;

• проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо.

За географічною ознакою сучасні зовнішньоекономічні зв’язки України доцільно поділяти на:

– відносини з країнами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР;

– відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн, Близький Схід, країни Далекого Сходу (в першу чергу Японія, Китай, Південна Корея) тощо.

48.Ринкові методи регулювання природокористування.

Основними видами економічних інструментів екологічного регулювання є:

1) страхування: видів діяльності відповідно до характеру їх природокористування; ризику підприємницької діяльності; еколого- економічних наслідків підприємницької діяльності;

2) санкції – штрафи запорушення екологічного законодавства;

3) сертифікати – права на викиди; прав щодо забруднення – на купівлю-продаж; маркетабельні дозволи; прав на екологозорієнтовану діяльність; 4) компенсаційні виплати реципієнтам за: поліпшення якості середовища шляхом технологічного оновлення; досягнення в галузі раціонального використання природних ресурсів; збереження оптимального стану природного середовища;

5) ціни – ціновепрограмування розширення екологозорієнтованих секторів ринку; цінове регулювання екологічної виробничої поведінки підприємців; цінове стимулювання вітчизняного виробництва екотехніки, екотехнологій і «зелених» товарів;

6) податки – які орієнтовані на позитивну мотивацію щодо природо-зберігаючої діяльності (податкові пільги на екологічно зорієнтовані

торговельні операції; податкові пільги на функціонування екологічної

інфраструктури; податкові пільги на екоінвестиції;

7) платежі за: викиди (скиди) шкідливих речовин в атмосферу, водні джерела, грунт; складування (захоронення) шкідливих речовин у природних ландшафтах; фізичні види забруднення навколишнього середовища;

8) кредити та позики – включають: пільгові (на придбання екотехніки та екотехнологій);

9) субсидії (дотаціїгранти), які спрямовуються на реалізацію: державних міжнародних екологічнихпроектів, організацію та фінансування