1. Предмет, метод та завдання дисципліни «Регіональна економіка».

РЕ – це галузь економічної науки, об’єктом вивчення якої є господарство окремих територій країни, тобто її регіонів.

Предметом вивчення РЕ є просторовий розвиток госп-ва, закономірності, принципи та фактори його формування і функціонування, конкретні регіон. відмінності екон с-м, що розвив під впливом заг-нац та глоб чинників. Таке визначення предмета є найбільш узагальнюючим та об’ємним через значну кількість компонентів, що входять до предмета дослідження.

Методи. РЕ використовує широкий спектр суч. методів дослідження: систематичного аналізу, балансовий, картагрофічний, статистичний, порівняльний, економіко-матечиного моделювання, соц.-ек. прогнозування, польових досліджень, застосув. яких дозволяє отримати нові науково обґрунтовані результати.

Завдання:

- розширення та поглиблення змісту регіональних досліджень, вивчення й осмислення нових процесів і явищ,

- розвиток та вдосконалення методології регіональних досліджень, розробка наукових основ оптимальної трансформації структури соц.-ек систем регіонів, їх інфрастурктурних складових;

- вивчення процесів, що впливають на економіку регіонів,

- дослідження проблеми більш широкого і повного залучення національних і світових ресурсів для розвитку госп-ва регіону;

- вдосконалення фінансово-економчних основ місцевого самоврядування;

- вивчення соц.-ек умов і факторів відтворення в регіонах;

- дослідження рівня спеціалізації, інтеграції і проблем комплексного розвитку регіонів і їх ек зв’язків;

- аналіз ек ефективності функціонування регіональних соц.-ек систем,прогнозування їх розвитку.

2.Принципи і фактори розміщення виробництва. Принципи – це також правила господарської діяльності й керування економікою, які повністю ґрунтуються на закономірностях розміщення продуктивних сил і розвитку регіональної економіки.

Найважливішими принципами є:

1. Принцип раціонального розміщення виробництва, зміст якого складається в такому розташуванні виробництва, що забезпечувало б високу ефективність народного господарства. Раціональність означає вибір найкращих варіантів. Принцип раціональності розміщення виробництва передбачає: наближення матеріаломістких, енергоємних, водоємних виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води; наближення трудомістких областей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів, що сприяє ефективному використанню трудових ресурсів ?за статтю, віком, кваліфікацією;

2. Принцип оптимального розміщення виробництва. Оптимальність означає вибір кращого варіанту, не тільки з готівки, але і взагалі з усіх можливих

3. Принцип збалансованості й пропорційності розміщення виробництва. Цей принцип передбачає дотримання збалансованості між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, і наявністю сировинних, енергетичних, трудових, земельних, фінансових ресурсів регіону – з іншого.

4. Принцип комплексності. На практиці він реалізується:

• комплексним використанням природних ресурсів; включаючи відходи виробництва (лісопиляння, металургійного виробництва і т.п.);

• раціональним використанням трудових ресурсів (шляхом створення в регіоні таких виробництв, які забезпечили б занятість всім верствам населення); • створенням єдиної інфраструктури;

• встановленням виробничо-технологічних зв'язків між підприємствами території (району, міста тощо).

5. Принцип обліку раціональних форм суспільної організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування). Сутність принципу полягає в тому, що характер розміщення повинен стимулювати розвиток ефективних форм територіальної організації суспільного виробництва.

6. Принцип врахування міжнародного географічного поділу праці. Згідно з цим принципом держава прагне розвивати на своїй території такі виробництва і в такому обсязі, які відповідають його переваг в частині «факторів виробництва» (економічних ресурсів) і продукція яких користується попитом на міжнародному ринку.

7. Принцип збереження екологічної рівноваги.

8. Принцип обмеженого централізму. Сутність полягає в органічному об'єднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприємців, населення. При цьому передбачається створення умов для розвитку продуктивних сил у регіоні з метою підвищення його соціально-економічного розвитку.

9. Принцип вирівнювання рівнів економічного й соціального розвитку регіонів і областей. Цей принцип передбачає зближення територій за інтегральними показниками, які характеризують кінцеву результативність їхньої господарської діяльності.

Фактори:

1. Сировинний фактор.

2. Паливно-енергетичних фактор.

ближче до споживача.

3. Водний фактор.

4. Фактор робочої сили (трудовий).

5. Споживчий фактор.

Його дія виявляється у наближенні виробництва до місця споживання готової продукції.

6. Транспортний фактор.

7. Фактори НТП.

8. Фактор ринкової інфраструктури.

9. Фактор економіко-географічного положення (ЕГП).

Таким чином, об’єкт ( підприємство, місто, район тощо) характеризується не лише розташування на певній території, але й системою зв’язків (реальних або потенціальних) з іншими об’єктами.

10. Екологічний фактор.