102. Охарактеризуйте особливості діяльності транснаціональних корпорацій та їх вплив на світогосподарський розвиток в кінці хх – початку ххі ст..

Однією із найхарактерніших особливостей сучас­ного етапу світогосподарського розвитку є дедалі зростаючий масштаб діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). ТНК розвинених країн відіграють головну роль у глоба­лізації сучасного економічного життя. Насамперед це виявляється у значно­му зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних фі­лій.

Сучасний етап функціонування ТНК, який почався з кінця ХХ ст. характеризується такими процесами:

• утворенням мереж внутрішньо-фірмових (інтернальних) зв’язків регіонального чи глобального масштабу;

• інтеграцією наукових досліджень та розробок матеріально-технічного забез­печення, виробництва, розподілу та збуту;

• формуванням ТНК у країнах, що не є економічно розвинутими.

Це свідчить про залучення у сферу діяльності ТНК засобами глобалізації ресурсів країн, що розвиваються, і найменш роз­винутих країн.

На початку 1980-х років з’явились і утвердились глобальні ТНК четвертого покоління, визначальними рисами яких є планетарне бачення ринків та функ­ціонування в умовах глобальної конкуренції.

Сучасними тенденціями стано­влення ТНК є:

• вплив науково-технічного прогресу на розвиток транснаціонального ка­піталу;

• особливості інноваційної діяльності ТНК;

• прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що вико­ристовуються ТНК.

Останніми роками відпала необхідність у гігантських підприємствах на території окремих держав, розрахованих на всесвітній ринок. Cьогодні ство­рюються і функціонують заводи, які випускають ту саму продукцію за однаковою технологією в багатьох країнах. Виробництво стає глобальним, а компанії, що з’являються, працюють на весь світ. Функціонування сучас­них ТНК відбувається в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків, які, з одного боку, створюють зовнішнє середовище для їхньої діяльності, а з другого — самі є результатом такої діяльності.

Транснаціональні корпорації за своєю суттю є також суб’єктом глобалізації світової економіки. Одним із центральних моментів діяльності ТНК є транснаціоналізація як процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК. Транснаціоналізація — це об’єктивний процес, який обумовле­ний міжнародною спеціалізацією окремих країн і приводить до дуже високого, небаченого досі рівня взаємозалежності країн. Будучи центрами координації і рушійними силами світового виробництва та обміну, ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національ­них держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господар­ських систем, сучасні ТНК перетворились на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з міжнародним масштабом операцій, у такий спосіб діа­лектично заперечуючи свою первинну основу.

На сьогодні ТНК — найдинамічніша структурна складова світової еко­номіки. За своєю мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків і органі­заційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони суттєво перевищують національні або регіональні організаційно-господарські форми. На відміну від них, ТНК не прив’язані до тієї чи іншої території, а тому здатні поєднати фактори виробництва різної державної належності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу.

Сучасні ТНК не мають альтернативи у світовій економіці з точки зору ре­зультативності поєднання факторів виробництва. Така ефективність розгля­дається транснаціональними корпораціями як можливість реалізації їхніх інте­ресів в одержанні стабільних прибутків. Стратегія максимізації загальнокорпоративного прибутку і лежить в основі оптимізації ТНК, форм та напрямів їхньої господарської діяльності, внутрішньофірмових і міжфірмових взаємозв’язків. Отже, функціонування ТНК значною мірою визначає не тільки конкуренто­спроможність галузей або країн, а й загальний вигляд як сучасної, так і майбут­ньої світової економіки.

Виявом відмінностей організаційно-господарських форм є розмаїття видів підприємницьких структур, що функціонують у світовому ринковому середо­вищі. Ці форми поділяють на дві групи: приватні — індивідуальні підприємці і товариства (партнерства) та громадські — корпорації. У сучасній ринковій економіці саме корпорації відіграють ключову роль, про що свідчить, зокрема, те, що, маючи відносно невелику частку в структурі організаційно-госпо­дарських форм (не більше 20—25 %), корпорації забезпечують 80—90 % госпо­дарського обороту.

Посилення економічної могутності ТНК, яке відбувається й відбувати­меться надалі, здійснюється за рахунок численних злиттів і поглинань, що свідчить про подальше посилення централізації й концентрації капіталів у глобальному масштабі для домінування на світових ринках. Тривають гло­бальні процеси переділу світового ринку в найрізноманітніших галузях. За цих обставин ТНК вимагають від національних урядів уніфікації правил міжнародних економічних відносин, ліквідації перешкод на шляху вивезен­ня товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Особливо цей процес посилився у 80—90-х роках ХХ ст., коли уніфікація і лібералізація охопили всі сек­тори, які обслуговують діяльність ТНК.