90. Охарактеризуйте нові тенденції у господарському розвитку країн Європейської цивілізації в 1970 – 80-х роках та формування теорії монетаризму.

Новими економічними явищами, що характеризували функці­онування світового господарства у 70-х на початку 80-х рр. XX ст., були: подальше розгортання НТР, посилення інтелектуа­лізації й віртуалізації економічних відносин; вступ виробництва на основі переходу до наукомістких і ресурсозбережувальних технологій у фазу глобальної технологічної модернізації; вичерп­ність традиційних екстенсивних факторів економічного зростан­ня; загострення проблеми дефіцитності енергетичних ресурсів у вигляді глобальної енергетичної (нафто-газової) кризи розвине­них країн. Також у цей період посилювалася роль екологічної складової економічного прогресу перед загрозою тотального руйнування навколишнього природного середовища. Зростання інтернаціоналізації господарських зв язків та панування транс­національних корпорацій надавали кризовим явищам характеру. глобальності. Характерним було також поєднання глобальних проблем із поглибленням економічних суперечностей та виявів макроекономічної нестабільності економік провідних країн Заходу. Світові економіч­ні кризи 1974—1975 та 1980—1982 рр. Надзвичайної гостроти їм надавало поєднання циклічних спадів із низкою структурних криз —- енергетичною, валютно-фінансовою, екологічною, що зу­мовило небачені раніше за глибиною й раптовістю шоки пропози­ції. Стрімке зростання світових цін на нафту спричинило подоро­жчання паливно-сировинних ресурсів. Ціни на сировину та паливо впродовж 1972—1973 рр. перевищили зростання їх за період від кіпця Другої світової війни до 1972 року, що завдало нищівного удару по пропозиції; зумовило спад у країнах із розвиненою рин­ковою економікою за одночасного зростання цін. Суттєвою відмінністю від попередніх циклічних спадів стало та­ке нове економічне явище, як стагфляція — одночасний спад зі зростанням безробіття, та інфляція.

МОНЕТАРИЗМ. Кризові процеси 1970-х років, що супроводжувалися некерованою, гало­пуючою інфляцією, привернули увагу до економістів, які надавали особли­вої вагомості грошовому фактору в економіці. Розробки з цієї тематики мали місце в одному з напрямів неолібералізму, або неоконсерватизму — монетаризмі, а М. Фрідмен став розробником його класичного варіанта. Позитив­ний внесок монетаризму в економічну теорію, і передовсім у теорію грошей, полягав у ретельному дослідженні механізму зворотного впливу грошового світу на товарний світ, монетарних інструментів і монетарної (грошової, валютної) політики на розвиток економіки.

Основний принцип монетаризму, на думку М. Фрідмена, полягає в то­му, що альтернативи ринковому механізму не існує, а державне втручання в економіку має обмежуватися жорсткою грошовою політикою, тобто в недопущенні коливань грошової маси та підтримці стабільного темпу її приросту. Широкого визнання теорія монетаристів набуває в 70-х роках ХХ ст. під час світової стагфляції, за якої кризовий стан економіки характе­ризувався спадом виробництва і зростанням інфляції. На відміну від посту­лату Дж. М. Кейнса про те, що головним завданням економічного розвитку є забезпечення максимального рівня зайнятості, М. Фрідмен та його послідов­ники Р. Кейган, Д. Фенд, Р. Селден висувають ідею забезпечення стабіль­ності економіки. Безпосередньо М. Фрідмен, спираючись на базу даних з економічної історії США, доводить, що циклічність економічного розвитку має грошову природу, а саме зростання грошової маси в обігу провокує інфляцію. Саме тому грошова сфера, пропозиція грошей мають бути основ­ними об’єктами державного контролю. У зв’язку з цим вчений виступає з різкою критикою політики незбалансованого державного бюджету, адже для покриття його дефіциту держава здійснює додаткову емісію інфляційних грошей і цей процес згодом стає неконтрольованим. Він звертається й до пи­тання фіскальної політики, наголошуючи, що держава намагається вирі­шити проблеми, які сама і створює, за рахунок прогресивного оподаткуван­ня, перекладаючи їх на плечі високорентабельних підприємств, підриваючи основи економіки.

Таким чином, основні рекомендації Фрідмена випливають з його постулату, що подолати інфляцію можна лише за допомогою політики стримування — «реструктивної політики». Зменшення державних витрат сприятиме скорочен­ню дефіциту бюджету, обмежить приріст грошової маси, уповільнить темпи інфляції. Це призведе до звуження попиту, отже, зросте безробіття. Однак по­стійне затухання темпів інфляції зменшить інфляційні очікування, пожвавить ділову активність, і рівень безробіття почне знижуватися.

Однак розширення капіталістичного відтворення в довгостроковому періоді можливе лише за умови приросту грошової маси в обігу. Вчені вважали, що попит на гроші постійно збільшується, а пропозиція їх дуже нестабільна і часто має суб’єктивний характер. Саме з цих причин М. Фрідмен на початку 1970-х років виступив за необхідність законодавчого регулювання грошової маси з бо­ку держави в особі Центрального банку, аби щороку збільшувати кількість грошей в обігу на 3—4 % («грошове правило» монетаризму). М. Фрідмен ви­знавав за грошима монопольну роль у коливаннях національного доходу і ви­сунув тезу: «Гроші мають значення».

Зрештою слід зазначити, що основним фактором економічної рівноваги в суспільстві, за Фрідменом, є стабільна, контрольована динаміка пропозиції грошей. Цей фактор розглядається як основа внутрішньоекономічної полі­тики. Дослідження національної економіки як ланки світової господарської системи М. Фрідмен здійснював з позиції визнання її «самоналаштовува- ною» системою, якій потрібен часовий та економічний простір. Фрідмен виходив з концепції відкритості економіки, що реалізується через торгівлю, інвестування, обмін технологіями та інші напрями зовнішньої діяльності, обстоював принцип застосовності законів національного ринку до міжна­родного середовища.

Монетарна концепція була апробована республіканським урядом США у 1969—1970-х роках за президента Р. Ніксона (1913—1994), в якого М. Фрід­мен у цей період був радником. Але тоді монетарна політика не принесла успіху. У роки так званої рейганоміки вона дала змогу послабити інфляцію й зміцнити долар.