65) Друга науково-технічна революція (остання чверть хіх – початок хХст.): суть та значення для розвитку господарств провідних країн світу. Ґенеза маржиналізму.

підготувала економічні перед­умови для здійснення другої технологічної революції (1870—-1918) в нових історичних умовах, які позначилися подальшим розвитком ринкового господарства в період монополістичної конкуренції.

У 1873 р. відбулася світова економічна криза, яка була наслід­ком циклічного розвитку капіталістичної економіки в умовах віль­ної конкуренції. Криза співпала з початком розгортання другої науково-технолог революції, що позначилася значними від­криттями в галузі науки й техніки. Наука перетворилася на ру­шійну силу технічного прогресу, почала активно впливати на розвиток продукт. сил суспільства.

Кінець 19 — поч 20 ст. позначився новими технолог процесами одержання чорних та кольорових металів, крекін­гом нафти, одержанням штучних барвників, добрив та ліків. У цей період були створені принципово нові двигуни; електромо­тор, електрогенератор, парова та гідравлічна турбіни, двигуни внутрішнього згорання. Були створені нові засоби пересування: автомобіль, тепловоз, електровоз, мотоцикл, літак. Однак, найбіль­шим досягненням останньої третини 19 ет. слід вважати заміну парової енергії на електричну та широке її впровадження в про­мисловості, транспорті, зв'язку, у побуті людей. На духовну сфе­ру людства мало великий вплив винайдення радіо та поширення кінематографу. Значні зміни відбулися у виготовленні сучасного озброєння.

Збільшення обсягів виробництва товарів, зростання міст, освоєння корисних копалин у колоніях призвело до розвитку та вдосконалення транспорту. Швидкими темпами зростає довжина залізниць, будуються нові величезні канали — Суецький та Па­намський, почалась електрифікація залізниць. У великих містах створюються лінії трамваїв і метро, на залізницях почали впрова­джуватись тепловози та електровози.

Відбувається подальше зростання чисельності населення та інтенсифікація руху робочої сили, переважно за рахунок імміграції.

Вагомим досягненням другої науково-технол революції було застосування в промисловості масового поточною вироб­ництва різних товарів: одягу, сірників, консервів, та конвеєрне Виготовлення автомобілів. З'явились науково обгрунтовані тех­нології поточного виробництва товарів, які дали можливість збіль­шити продуктивність праці в сотні разів.

Упровадження у всі сфери людського життя досягнень другої технологічної революції суттєво вплинуло на світове промислове Виробництво. Так, лише з 1870 по 1900 рр. обсяги продукції збіль­шилися в три рази.

Унаслідок технічних зрушень прискореними темпами розвивається важка промисл, яка випереджає легку, а також с/г-тво. У зв'язку з цим світове виробництво сталі зросло в 56 разів, а видобуток нафти за той же час —у 25 разів.

У важкій промисл виникають і прискореними темпами розвиваються нові галузі: електротехнічна, нафтопереробна, хі­мічна, сталеливарна, автомобільна, верстатобудівна. Вони швид­ко освоюють нові види продукції, зокрема: турбіни, електровози, грамваї, верстати, сірчану кислоту, ліки, бензин, керосин, авто­мобілі, літаки та військову техніку.

У с/г-ві відбувається подальший розвиток фермерства, зростає його товарність та кардинально поліпшуєть­ся механізація.

Продовжується освітня революція, яка розпочалася в середині XIX ст. У кінці XIX ст. країни особливий наголос зробили на розвитку середньої та вищої освіти, особливо технічної, щоб за­довольнити потреби промисловості у кваліфікованих кадрах. Розвиток освіти наприкінці 19 ст. дав небувалий поштовх для науки, техніки, технологій, літератури й мистецтва.

Технічний прогрес наприкін XIX — на поч XX ст. актив­но вплинув на процес розширення виробництва, застосування нової техніки, що призводить до концентрації останнього, збіль­шення розмірів промислових підприємств і централізації капіталу та виникнення монополій.

66) Порівняйте господарські системи країн Західної Європи та США в 70-ті роки ХІХ – початку ХХ ст. В цей період часу відбувається значнине піднесення промислового виробництва у Західній Європі.ле на жаль у сільському господарстві залешився парцелярний характер с-г.Через капіталізм на селі прискорився процес розорення дрібних господарств та концентрація землі у великих та середніх господарствах.Були негатвні зміни у внутрішніх ринках.Була стара технічна база у промисловості.Була розгалужена банківська система.Вона складалась із різних банків,які мали окремі функції.Надавалася перевага банківському капіталу .а не промисловому.

Отже, за таких умов економіка мала яскраво окреслений лихвар­ський характер, а лихварство у великих розмірах негативно позначилося на темпах економічного розвитку країни, унаслідок чого країна набагато від­ставала від таких молодих промислово розвинених країн, як США та Німеч­чина.

Наприкінці XIX ст. задля підтримки вітчизняної економіки уряд активно переходить до політики протекціонізму. У 1892 р. приймається за­кон про підвищення мита на 722 види товарів при ввезенні в країну, згодом приймається ще низка законів 1897 р. та 1905 р., які посилювали протекціо­нізм уряду

Утворення монополій загострило боротьбу за територіальний поділ світу, за одержання сировини, за вивіз капіталу. З кінця XIX ст. францу­зький уряд посилив загарбницьку політику, виконуючи волю підприємців і банків. Так, за 20 років (1880—1899 рр.). Франція захопила колоній за­гальною площею 3 млн кв. миль з населенням 56,4 млн осіб. Серед цих територій були землі в Північній та Західній Африці, Сомалі, острів Ма­дагаскар. Франція також намагалася одержати реванш за поразку у війні 1870—1871 рр. та повернути собі Ельзас і Лотарингію. У 1904 р. Франція уклала угоду з Англією, яка дістала назву Антанта. Ця угода була спря­мована проти Німеччини.

Отже, в кінці XIX — на початку XX ст., в умовах ринкового господарства та загострення монополістичної конкуренції відбувається уповільнення тем­пів економічного розвитку Франції, на що вплинули насамперед негативні наслідки франко-прусської війни, парцелярний характер сільського госпо­дарства, структура промисловості, переважання банківського капіталу над промисловим, великий вивіз капіталу за кордон, поява могутніх конкурентів, брак сировинних ресурсів, недостатній рівень техніки та технологій, соціа­льні, політичні та історичні чинники.

За таких обставин напередодні Першої світової війни Франція залишала­ся аграрно-індустріальною країною з слаборозвиненою важкою промисло­вістю і перемістилась наприкінці XIX ст. з другого місця у світі за обсягами промислового виробництва на четверте.

Як зазначалося вище, у Франції був великий прошарок рантьє. Вони володіли різними цінними паперами, які давали прибуток. Ці папери мали