2.3 Соціальне страхування як техніка захисту від нещасних випадків на виробництві

Створення національної системи соціального захисту в Україні було розпочато одразу після проголошення незалежності держави. Поглиблення економічної реформи, насамперед, рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір виду зайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угоди створили принципово нову соціально-економічну ситуацію і зумовили необхідність вироблення адекватного механізму соціального забезпечення населення[48].

Реалізація гарантованого ст.46 Конституції України права на соціальний захист населення здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги через: матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування), пенсійне забезпечення, соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям, матеріальну допомогу сім’ям з дітьми, компенсації, індексації та пільги населенню, соціальне обслуговування тощо[48].

Основи його нормативно-правової бази, механізми забезпечення дотримання соціальних гарантій було закладено у Концепції соціального забезпечення населення (Постанова ВР України від 21.12. 1993 р. №3758-XII)[48].

Соціальне страхування - це система створюваних державою правових, економічних та організаційних заходів для компенсації або мінімізації наслідків змін матеріального і (або) соціального становища працюючих громадян, а також у випадках професійного захворювання, інвалідності, хвороби, травми, вагітності та пологів, втрати годувальника, настання старості, необхідності отримання медичної допомоги, санаторно-курортного лікування та настання інших встановлених законодавством соціальних ризиків, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню [55].

Основна функція соціального забезпечення полягає у наданні підтримки тим категоріям населення, які в законодавче встановленому порядку мають право на тривалу або постійну допомогу (за віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел існування) і розподіл коштів соціального захисту, виплат соціального страхування. Соціальне забезпечення населення здійснюється у випадках тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, догляду за дитиною-інвалідом, хвороби; досягнення пенсійного віку, безробіття, смерті годувальника, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання тощо[55].

У світовій практиці найчастіше застосовуються такі два основних типи систем страхування від нещасних випадків:

• системи страхування, що використовують єдиний фонд страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;

• системи страхування, які використовують різні форми приватного страхування, що регулюються законодавчими нормами.

Світова практика свідчить, що абсолютної безпеки трудової діяльності не існує і завжди є відмінна від нуля ймовірність заподіяння працівникам шкоди у вигляді виробничих травм або професійних захворювань, або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків [48‎].

У деяких країнах законодавчо не передбачене обов’язкове страхування працівників від виробничого травматизму й професійних захворювань. Обов’язок відшкодувати шкоду працівникам у разі виробничого травматизму покладається на підприємців. Працівники при цьому мають право на добровільній основі страхувати себе на випадок втрати здоров'я від нещасних випадків на виробництві.

Страхування від нещасних випадків здійснюється з метою забезпечення страхувальникам (застрахованим) страхового захисту на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку.

Об’єктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованого, пов’язані зі зниженням доходу і (або) додатковими витратами у зв’язку з втратою працездатності, а також його смертю внаслідок нещасного випадку. Під час страхування від нещасних випадків до страхових випадків, які сталися під час дії договору страхування, відносять такі:

• тимчасова втрата загальної працездатності;

• постійна втрата загальної працездатності (інвалідність);

• смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Цей перелік може бути розширений страховиком[48].

Головною технічною основою для страхування від нещасних випадків є статистика нещасних випадків, яка вказує на те, як по-різному нещасні випадки поширюються на окремі органи застрахованої особи та як розподіляються за видами занять (діяльності).

Як зазначалося, залежно від умов страхування кожної страхової компанії, перелік послуг, які надаються страхувальникам під час укладання договору страхування від нещасних випадків може бути розширений. У нього можуть бути включені, наприклад, виплати пенсій з інвалідності, втрати годувальника, сплата витрат на протезування й косметичні операції, необхідність яких пов'язана із завданням шкоди здоров'ю від нещасного випадку, оплата витрат на санаторно-курортне лікування, необхідне для відновлення здоров'я після отриманих унаслідок нещасного випадку травм, а також виплата компенсацій у разі втрати професійної працездатності через нещасний випадок.

Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування від нещасних випадків, а також вартість страхової послуги страховик ураховує наявність існуючих щодо страхувальника ризиків (суб'єктивний ризик, професія, вік тощо). Так, страховики не схильні укладати договори з особами, які хочуть їх укласти на дуже великі страхові суми або вже є клієнтами цієї ж страхової компанії, унаслідок чого загальна страхова сума з укладених договорів страхування буде дуже висока; за короткий час кілька разів зверталися до страховика за виплатами, пов'язаними з наслідками нещасного випадку[55].

Для визначення ступеня ризику важливе значення має також урахування особливостей професійної діяльності страхувальника (застрахованого), позаяк деякі професії пов'язані з надзвичайним ризиком, наприклад, артистів балету, цирку, водолазів.

Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування страхова компанія обов'язково враховує стан здоров'я страхувальника (застрахованого). У зв'язку з цим, умовами договору страхування може бути передбачений попередній медичний огляд страхувальника, якщо страховик має щодо нього сумніви (наявність захворювань або фізичних дефектів, які можуть підвищувати вірогідність настання нещасного випадку, подовжити період одужання, збільшити витрати на лікування)[48].

Важливе значення для визначення ступеня ризику має врахування віку страхувальника (застрахованого). Вважається, що ризик настання нещасного випадку зі страхувальником (застрахованим) збільшується із збільшенням його віку, що пов’язане з фізичними змінами в організмі. При цьому також зростає й період реабілітації після настання нещасного випадку. Але при цьому страховики зважають на те, що з віком людина стає більш обережною, що також має бути враховано під час визначення ступеня ризику. З огляду на це, страховики вважають за доцільне приймати на страхування ризики щодо осіб у віці не більш як 65 років. Щодо постійних страхувальників, то страховики вважають за можливе продовження страхування до 70—75 років[48].

Укладаючи договір страхування, страхувальник повинен знати, що він не завжди може розраховувати на виплату від страховика. Зокрема, це стосується випадків скоєння страхувальником (застрахованим) навмисного злочину, який призвів до настання страхового випадку; здійснення вигодо набувачем навмисного злочину, який зумовив настання смерті страхувальника (застрахованого); управління страхувальником (застрахованим) транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи передача управління транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані; навмисне завдання страхувальником (застрахованим) собі тілесних ушкоджень тощо.

Договір страхування від нещасних випадків може бути короткостроковим (укладений на строк до 1 року, на час певних робіт або змагань), або довгостроковим (укладений на 1 рік і більше). Договір іноді може бути укладений і довічно (найбільш популярний за кордоном).

Договором страхування може бути передбачено, що він діє під час виконання застрахованим своїх службових обов’язків, включаючи час, необхідний на шлях від дому до місця виконання службових обов’язків і на зворотний шлях або поширюється лише на побутові ризики або охоплює й одне, й друге. Що більший проміжок часу покривається страхуванням, то дорожче воно коштує страхувальнику. Під час дії договору страхування він може бути припинений за обґрунтованою заявою однієї із сторін[55].

Щодо виплат, які мають бути здійснені за умовами договору страхування, необхідно знати, що вони проводяться, якщо нещасний випадок мав місце впродовж обумовленого строку дії договору, а також зазвичай, якщо наслідки нещасного випадку (втрата працездатності або смерть застрахованого) настали не пізніше встановленого договором строку (зазвичай не більше 1 року від дня закінчення строку договору), але в зв'язку з нещасним випадком, який мав місце в період його дії.

У разі настання страхового випадку, наслідком якого є смерть страхувальника (застрахованого), страховик повинен виплатити вигодо набуваючи страхові суми. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на таке: страховики визначають мінімальний проміжок часу між датою нещасного випадку й смертю застрахованого. У разі перевищення цього строку смерть уже не вважається страховим випадком. Якщо під час дії договору страхування застрахованому була здійснена виплата, пов’язана із цим же страховим випадком (повна або часткова інвалідність), то вона враховується у разі виплат на випадок смерті. Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований отримує інвалідність, то страховик виплачує йому повну страхову суму або її частку (залежно від ступеня втрати працездатності й встановленої групи інвалідності). Ступінь втрати працездатності може бути встановлений на основі розроблених страховиком таблиць, які є невід’ємною частиною умов страхування.

Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований тимчасово втратив працездатність, йому може бути здійснена страхова виплата у вигляді щоденної допомоги на весь період лікування у відсотках до страхової суми в день або в конкретному грошовому розмірі (але загальна сума страхових виплат не може перевищувати розміру страхової суми, встановленої для цього ризику).

Після настання страхового випадку страхувальник (застрахований) зобов’язаний негайно звернутися до лікаря й повідомити страховика про нещасний випадок.

Після того, як страховик отримає всі необхідні, передбачені договором страхування документи від страхувальника (застрахованого), у підтвердження нещасного випадку, а також після завершення обслідування, необхідного для визначення ступеня втрати працездатності, страховик зобов'язаний упродовж 1 місяця або в інші строки, встановлені договором, скласти страховий акт і здійснити виплату[48].

Страхування здоров’я громадян може проводитись в обов’язковій і добровільній формах.

З 1 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, на фізичних осіб, та осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, й громадян – суб’єктів підприємницької діяльності. Єдиним страховиком з цього виду страхування було визначено Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, страховики не мають можливості брати участь у такому страхуванні. Разом з тим, Закон України «Про страхування» покладає проведення цілого ряду видів страхування від нещасних випадків в обов'язковій формі саме на страховиків (страхування життя й здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування спортсменів вищих категорій тощо)[55].

Діяльність фонду соціального страхування полягає у виконанні таких завдань:

• профілактика нещасних випадків та профзахворювань;

• медична, соціальна та професійна реабілітація;

• відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членам їх сімей).

Профілактика нещасних випадків та профзахворювань включає в себе такі обов’язкові завдання:

• сприяння у створенні умов для раннього діагностування профзахворювань;

• сприяння у створенні системи управління охороною праці на підприємстві;

• пропаганда безпечних умов праці, поширення позитивного досвіду;

• удосконалення системи навчання з питань охорони праці, навчання фахівців з охорони праці;

• аналіз причин нещасних випадків на виробництві та профзахворювань;

• експертна оцінка на відповідність вимогам безпеки об’єктів, машин, механізмів, обладнання і приладів;

• консультації страхувальників та застрахованих;

• проведення наукових досліджень з питань охорони праці [55].

Станом на 1 січня 2009 р. Фонд проводив страхові виплати 318 985 потерпілим (членам їх сімей), які постраждали на виробництві [55].

На кінець 2008 року на обліку у Фонді перебувало 149 695 інвалідів праці, з яких 4654 – це інваліди І групи, 23829 – інваліди ІІ групи та 121 212 – інваліди ІІІ групи [55].

Найбільша кількість інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві налічується у шахтарських регіонах, а саме: Донецькій - 51 694, Дніпропетровській – 18 443 та Луганській – 14 821 областях. Із загальної кількості інвалідів 40 884 – це пенсіонери, яким виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Найбільша частина загальної суми страхових виплат по Україні за 2008 рік припала на шахтарські регіони (76,9%), а саме: у Донецькій області – 39,8%, у Дніпропетровській – 14,8%, у Луганській – 16,3%, у Львівській – 6%. Також, у цих регіонах склався найвищий середньомісячний розмір страхової виплати: у Львівській – 1013,7 грн., Дніпропетровській – 981,3 грн., Донецькій – 852,2 грн. областях, а також в АР Крим - 932,6 грн. та м. Києві – 763,1 грн. Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) за 2008 р. склав 747,8 грн. Найвищий середній розмір виплат на одну сім`ю склався в АР Крим (189,3 тис. грн.), а також в Закарпатській (166,5 тис. грн.), Донецькій (129,2 тис. грн.), Запорізькій (126,8 тис. грн.), Івано-Франківській (110,5 тис. грн.) областях та м. Києві (117,0 тис. грн.).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2012 році здійснив страхових виплат потерпілим та членам їх сімей на суму 4749000000 грн., що на 28,8% більше ніж у 2011році [55].

У звіті наголошується, в 2012 році робочими органами виконавчої дирекції фонду було зареєстровано 10,822 потерпілих від нещасних випадків на виробництві, що на 7% менше ніж роком раніше. Кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 0,5% - до 648, професійна захворюваність зросла на 4% - до 5,612 тис. випадків.

При цьому наголошується, що 70% випадків сталися з організаційних причин, 12% - технічним і 18% з психофізіологічних.

У структурі страхових виплат 78,8% припадає на щомісячні виплати (3731000000 грн.), 18,6% на одноразову допомогу (885400000 грн.).

Середньомісячний розмір страхової виплати у випадку часткової або повної втрати працездатності, що компенсує втрачену частину заробітку, склав 1,057 тис. грн, що на 39,4% більше, ніж у 2011 році, одноразової допомоги - 60,8 тис. грн, що на 25% більше.

При цьому наголошується, що середня одноразова сума виплат по втраті годувальника склала 37,2 тис. грн., що на 11,9% більше, ніж у 2011 році.

Виплата моральної шкоди за рішенням судів здійснена 518 потерпілим на суму 5,5 млн грн, що на 38,5% менше, ніж у 2011 році.

За звітний період за рахунок кошти Фонду потерпілих на виробництві отримали медико-соціальні послуги, пройшли медичну професійну реабілітацію на 342 млн грн. [55].

Всього станом на 1 січня 2013 кількість застрахованих склало 1,6 млн, що на 3,2% більше, ніж роком раніше. З них юридичних осіб - 1,1 млн і фізичних осіб, які використовують найману працю - 547,4 тис [55].

Бюджет фонду на 2012 рік за доходами виконано на 100,8%, що склало 7246000000 грн, при цьому наголошується, що надходження до фонду склали 6194000000 грн. [55].

У 2012 році на заходи з профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань використано 49600000 грн., або 94,5% планових показників.

На базі дослідження, яке проведено на підприємстві ПАО «Баглійкокс» можна виявити, яка кількість респондентів має соціальне страхування, з яких причин деякі респонденти на мають соціального страхування і чи з довірою працівники ставляться до свого соціального страхування. У ході анкетування респондентам було поставлено питання: «Чи маєте Ви соціальне страхування?». З результатів ми бачимо, що більша кількість респондентів (74%) має соціальне страхування. Що може позитивно характеризувати підприємство, адже воно намагається захистити своїх працівників. Проте, відповідь «ні», дали 21,5% респондентів. І не побажали розголошувати інформацію про наявність в них соціального страхування (4,5%) (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Розподіл відповідей на питання «Чи маєте Ви соціальне страхування»

Варіант відповіді	%
так	74
ні	21,5
Важко відповісти	4,5

Далі з метою виявлення причини відсутності в респондентів соціального страхування, було поставлене наступне питання: «З якої причини Ви не маєте соціального страхування?».

Виходячи з результатів опитування, ми бачимо, що мають соціальне страхування майже 74% респондентів. Що ми вже казали, дуже гарно відображає ставлення керівництва до підлеглих. Що ж до причин з яких працівники не мають соціального страхування. То, більша кількість респондентів (8%) не мають впевненості у соціальному страхуванні. Разом з тим, 6,5% респондентів не мають соціального страхування, бо не встигли його оформити. Адже вони нещодавно влаштувалися на роботу (табл.2.7).

Таблиця 2.7 - Розподіл відповідей на питання: «З якої причини Ви не маєте соціального страхування?»

Варіант відповіді	%
не встригли оформити соціальне страхування (новий працівник)	6,5
я вже маю соціальне страхування	73,5
не бажають оформляти соціальне страхування	1,5
немає впевненості в якості соціального страхування	8
не впевнені, що соціальне страхування забезпечить повний курс лікування	1,5
не маю бажання оформляти соціальне страхування	3
важко відповісти	6

Деякі респонденти не побажали відповідати на питання (6%). Деякі респонденти зовсім не маю бажання відкривати соціальне страхування (6%). І однакова кількість респондентів (1,5%) відповіли, що не мають бажання оформляти соціальне страхування і не впевнені, що соціальне страхування забезпечить повний курс лікування.

Далі респондентам було поставлено питання: «Чи відчуваєте Ви впевненість в своєму соціальному страхуванні?» (табл.2.8). Цікаво було дослідити, наскільки респонденти впевнені у соціальному страхуванні. Адже ми бачимо, що велика кількість респондентів відповіла «ні» (31%) або скоріше ні, чим так (21%). Велика кількість респондентів не забажала відповісти на це питання (28%). Скоріше так, чим ні відповіли (16,5%) і абсолютно впевнені у соціальному страхуванні лише (3,5%) респондентів.

Таблиця 2.8 - Розподіл відповідей на питання «Чи відчуваєте Ви впевненість у своєму соціальному страхуванні?»

Варіант відповіді	%
так	3,5
скоріше так, чим ні	16,5
скоріше ні, чим так	21
ні	31
важко відповісти	28

З цього випливає не дуже гарна картина. Адже соціальне страхування має додавати людям упевненості у завтрашньому дні. А не навпаки. Навіщо ж таке соціальне страхування, якщо люди в нього не вірять? Це може витікати з того, що зараз велика кількість людей оформлює соціальне страхування. А держава та Фонд соціального страхування не здатні виплачувати такій кількості людей страхування. Це веде до того, що люди розчаровуються у соціальному страхуванні. Але вони повинні його оформлювати, адже на таких державних установах воно є обов’язковим. Державі треба звернути увагу на соціальне страхування і вдосконалити його, щоб люди могли з упевненістю оформляти соціальне страхування, і не сумніватися в його рентабельності.