1.2 Види та класифікація нещасних випадків на виробництві

Нещасні випадки на виробництві трапляються дуже часто. У результаті нещасного випадку виникають травми. Травма – ушкодження тканин і органів людини з порушеннями їхньої цілісності та функцій, викликане дією факторів зовнішнього середовища.

Залежно від характеру ушкоджень травми класифікуються на:

1) механічні (забиття, переломи, порізи тощо);

2) термічні (опіки, обмороження, сонячні удари);

3) хімічні (гострі отруєння, опіки кислотами, лугами);

4) електричні (електричні удари, електричні травми);

5) променеві (опіки, ушкодження тканин, кровотворних органів);

6) нервово-психічні (переляк, шок);

7) комбіновані[5].

За важкістю наслідків нещасні випадки поділяються на такі групи:

1) дрібний травматизм (без втрати працездатності, який становить 70-80% усіх нещасних випадків);

2) легкі випадки (втрата працездатності до трьох днів, тобто з тимчасовою втратою працездатності);

3) тривалі (втрата працездатності від 4 днів до 4 місяців);

4) нещасні випадки з важкими наслідками (повна чи часткова втрата працездатності, тобто повна чи часткова інвалідність);

5) групові (що сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень);

6) смертельні[5].

За типами відповідальності нещасні випадки бувають такими:

1) з вини роботодавця;

2) з вини потерпілого;

3) з вини іншого підприємства або працівника іншого підприємства;

4) з вини сторонньої особи;

5) у результаті стихійних лих (страхові, виплата допомоги потерпілому з першого дня непрацездатності);

6) змішані [5].

Залежно від типу відповідальності визначається сума виплат (сума відшкодування збитку).

За місцем і часом події (за зв’язком із виконанням трудових обов'язків) нещасні випадки можна розділити на дві групи:

1. нещасні випадки невиробничого;

2. виробничого характеру [5].

Схема визначення тяжкості нещасних випадків на виробництві.

1. За ступенем тяжкості нещасні випадки на виробництві підрозділяються на 2 категорії: тяжкі і легкі.

2. Кваліфікуючими ознаками тяжкості нещасного випадку на виробництві є:

• Характер отриманих ушкоджень та ускладнення, пов’язані з цими ушкодженнями, а також посилення наявних і розвиток хронічних захворювань;

• Тривалість розладу здоров’я (тимчасова втрата працездатності)

• Наслідки отриманих ушкоджень (стійка втрата працездатності, ступінь втрати професійної працездатності) [46].

Наявність одного з кваліфікуючих ознак є достатнім для встановлення категорії важкості нещасного випадку на виробництві.

2.1. Ознаками важкого нещасного випадку на виробництві є також ушкодження, що загрожують життю потерпілого. Запобігання смертельного результату в результаті надання медичної допомоги не впливає на оцінку тяжкості травми.

3. До важких нещасних випадків на виробництві ставляться такі, які в гострий період супроводжуються:

- шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;

- комою різної етіології;

- масивною крововтратою (обсяг крововтрати до 20%);

- гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;

- гострою нирковою або печінковою недостатністю;

- гострою дихальною недостатністю;

- розладом регіонального і органного кровообігу, що приводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;

- гострими психічними розладами [46].

3.1. До важких нещасних випадків на виробництві відносяться також:

- Проникаючі поранення черепа;

- Перелом черепа та лицьових кісток;

- Забій головного мозку важкого і среднетяжелой ступеня тяжкості;

- Внутрішньочерепна травма важкого і среднетяжелой ступеня тяжкості;

- Поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залози;

- Проникаючі поранення хребта;

- Переломо - вивихи та переломи тіл чи двосторонні переломи дуг I і II шийних хребців, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;

- Вивихи (у тому числі підвивихи) шийних хребців;

- Закриті ушкодження шийного відділу спинного мозку;

- Перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку;

- Поранення грудної клітки, проникаючі в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі без пошкодження внутрішніх органів;

- Поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

- Поранення, проникаючі в порожнину сечового міхура або кишечнику;

- Відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

- Розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розрив діафрагми, розрив передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

- Двосторонні переломи заднього півкільця таза з розривом клубово - крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частині з порушенням його безперервності;

- Відкриті переломи довгих трубчастих кісток - плечової, стегнової і великогомілкової, відкриті пошкодження тазостегнового і колінного суглобів;

- Ушкодження великої кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

- Термічні (хімічні) опіки III - IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла;

- Поранення грудної клітки, проникаючі в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі без пошкодження внутрішніх органів;

- Поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

- Поранення, проникаючі в порожнину сечового міхура або кишечнику;

- Відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

- Розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розрив діафрагми, розрив передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

- Двосторонні переломи заднього півкільця таза з розривом клубово - крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частині з порушенням його безперервності;

- Відкриті переломи довгих трубчастих кісток - плечової, стегнової і великогомілкової, відкриті пошкодження тазостегнового і колінного суглобів;

- Ушкодження великої кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

- Термічні (хімічні) опіки III - IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла;

- Опіки III ступеня з площею ураження понад 20% поверхні тіла;

- Опіки II ступеня з площею ураження понад 30% поверхні тіла;

- Опіки дихальних шляхів, опіки обличчя і волосистої частини голови;

- Радіаційні ураження середнього (12 - 20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;

- Переривання вагітності [46].

3.2. До важких нещасних випадків на виробництві ставляться такі пошкодження, які безпосередньо не загрожують життю потерпілого, але є тяжкими за наслідками.

До них відносяться:

- Втрата зору, слуху, мови;

- Втрата якого-небудь органа або повна втрата органом його функції (при цьому втрату найбільш важливою у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);

- Психічні розлади;

- Втрата здатності до репродуктивної функції і до дітородіння;

- Незабутнє спотворення особи.

3.3. До важких нещасних випадків на виробництві також відносяться:

- Тривалі розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності 60 днів і понад;

- Стійка втрата працездатності (інвалідність);

- Втрата професійної працездатності 20% і понад.

4. До легких нещасних випадків на виробництві відносяться:

- Пошкодження, що не входять в п. 3;

- Розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів;

- Втрата професійної працездатності менше 20% [46].

Хоча загальноприйнятої класифікації причин виробничого травматизму в даний час немає, більшість фахівців виділяють три основні типи причин.   По-перше, це технічні причини, які можна охарактеризувати як причини, що залежать від «недосконалості» технологічних процесів, конструктивних недоліків і технічного стану обладнання, будівель і споруд, інструменту і засобів колективного та індивідуального захисту, недостатньою механізації важких робіт, в тому числі недосконалість огороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокувань; наявність міцнісних дефектів матеріалів і «втоми» конструкцій; невідомі раніше небезпечні властивості використовуваних речовин і т. п. Ці причини ще називають конструкторськими або інженерними. До них тісно примикають, утворюючи своєрідну підгрупу, порушення санітарно-гігієнічних норм, до яких можна віднести підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрацій; несприятливі метеорологічні умови; наявність різних випромінювань вище допустимих значень і т. п [20].

По-друге, це організаційні причини, які цілком залежать від рівня організації праці на робочому місці та на підприємстві в цілому. До них відносяться: недоліки в утриманні території, проїздів, проходів; порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, інструменту; недоліки в організації робочих місць; порушення технологічного регламенту; порушення правил і норм транспортування, складування і зберігання матеріалів і виробів; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування, транспортних засобів та інструменту; недоліки в навчанні робітників безпечним методам праці; недоліки в організації групових робіт; слабкий технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів та інструменту не за призначенням; відсутність або недосконалість огороджень місць роботи; відсутність , несправність або незастосування засобів індивідуального захисту і т. п [20].

 По-третє, це особистісні (психологічні та психофізіологічні) причини, до яких умовно можна віднести фізичні та нервово-психічні перевантаження працюючого, що призводять до помилкових дій людини. Людина може вчиняти помилкові дії через стомлення, викликаного великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перенапруженням, перенапруженням аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травмі може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. Зауважимо, що в багатьох технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні та антропометричні особливості та можливості людини [20].

Практично всі нещасні випадки викликаються множинними причинами і «випадковим» збігом подій, але в першу чергу допущеними порушеннями вимог охорони праці. На нашу думку, в сучасному світі підготовлений працівник все рідше може потрапити в непередбачену ситуацію з «невідомими» вимогами безпеки, але, як це не парадоксально і не сумно, все частіше або відкрито порушує правила безпеки, або своєю нерозумною поведінкою створює небезпечну ситуацію.   У сучасному складному і небезпечному для людини виробництві поєднання безпечних окремо факторів разом може в певних умовах призвести до виникнення небезпеки, а сполучною ланкою такого поєднання є, як правило, працівники, поведінка яких змінюється в залежності від ситуації і умов праці [20].

 Важливо розрізняти фактори, пов’язані з (1) так званим «людським фактором» (діями безпосереднього виконавця), (2) організацією робіт (діями сукупного виконавця - працівників роботодавця) та (3) технічними проблемами (нестійким технологічним процесом, екстремальними змінами робочого середовища, відмовами і дефектами устаткування).   Втім, у кожному разі основним винуватцем події опиняється людина, оскільки саме він «чогось не зробив» або «зробив не те». Підкреслимо, що, строго кажучи, чисто технічних причин нещасного випадку просто не існує, бо вони лише проміжні етапи між неправильними діями і їх наслідками. Разом з тим, формальний поділ причин на технічні, організаційні та особистісні дозволяє виявити причини того, що сталося нещасного випадку та вжити необхідних заходів по виправленню ситуації.   Аналіз показує, що в останні роки все частіше на перший план виходять проблеми психологічного та фізіологічного напруження працівника, відтісняючи вдосконалення традиційних умов праці, пов'язаних з фізичними факторами навколишнього середовища (температура, вологість, світло, шум, вібрація і забруднена атмосфера). Це викликано відносним зниженням фізичних навантажень одночасно із зростанням психологічних і фізіологічних навантажень на людину. Результат відомий: хронічна втома, розумовий і душевний перенапруження, загострення відносин з іншими працівниками і з керівниками. При цьому фізіологічне і психологічне стомлення супроводиться погіршенням якості роботи, хворобами, втратою концентрації уваги і координації рухів, втратою обережності й обачності. Все це істотно підвищує ризик травмування в одних і тих же фізичних умовах робочого місця.   Крім того, не можна забувати, що безпечна праця передбачає фізичну та психологічну готовність працівників працювати «за правилами» і виконувати свої функції відповідно до вимог охорони праці, маючи достатнім рівнем професійної грамотності і усвідомленої мотивації [20].

Крім того, необхідно розрізняти «технічні» помилки типу випадкових промахів або ненавмисних дій, які найчастіше зустрічаються в неодноразово повторюваних (звичних, стандартних) виробничих ситуаціях і «випадково» виникають (наприклад, через втрату уваги) при багаторазово відпрацьованих або автоматичних по природі діях, від «інтелектуальних» помилок типу неправильних дій, які найчастіше зустрічаються в нестандартних (незвичних, неординарних) ситуаціях, наприклад, при ремонтних або налагоджувальних роботах.   «Інтелектуальні» помилки пов'язані, в основному, з недостатніми знаннями працівника, коли він неправильно оцінює (з позиції безпеки) виробничу ситуацію або неправильно для даної ситуації застосовує відоме йому правило безпеки або погано знає або зовсім не знає необхідні для забезпечення реальної безпеки правила. Більш того, нерідко виявляється, що діючі правила (інструкції) не передбачали раптом склалася небезпечну ситуацію, і працівник опиняється в омані «помилкової безпеки».   «Технічні» помилки вимагають доведеної до автоматизму «уміння» працівника, а «інтелектуальні» помилки вимагають теоретичної підготовки працівника та вміння користуватися «знаннями» для вибору правильної поведінки в нестандартних умовах.

Якщо «технічні» помилки призвели до нещасного випадку, то, як правило, вони є останніми подіями (діями) перед нещасним випадком. Виникнувши випадково і несподівано, вони можуть не залишити часу для виправлення, а тому наслідки таких помилок можуть бути дуже серйозними. Аналіз смертельних нещасних випадків показує, що майже в 80% випадків в послідовності подій, що призвели до нещасного випадку, останньою подією були «технічні» помилки. Однак це не говорить про їх небезпеку, бо ми не маємо статистичних даних про те, яка кількість «технічних» помилок все ж не призвела до нещасного випадку.   «Інтелектуальні» помилки пов’язані з унікальністю ситуації і не обов'язково «миттєво» будуть покарані. Зауважимо, що на відміну від «технічних» помилок, вичленувати їх з канви подій нещасного випадку набагато складніше. Однак їх легше запобігти шляхом підвищення грамотності працівників.

Існує ряд характерних особистісних властивостей, здатних впливати на ймовірність нещасного випадку. За інших рівних умов, з деякими людьми (яких прийнято називати «травматики») нещасні випадки відбуваються частіше внаслідок їх індивідуальних особливостей.

Ось портрет «травматика», складений психологами: погана пристосованість до оточення, що звичайно досягає найбільшої інтенсивності в віці до 30 років. Непристосованість виражається в негативній позиції по відношенню до інших людей і до своєї роботи, в недружньому ставленні до начальства в комбінації з імпульсивністю, що призводить до порушення інструкцій і невиконання наказів. На цьому тлі відбуваються випадки порушення вимог техніки безпеки, хоча певну роль тут може зіграти бажання імпонувати іншим своєю сміливістю і зневагою до небезпек. Необхідність справити враження на інших шляхом прийняття ризикованих рішень і дій може прийняти форму своєрідного пригоди. Характерним також є відсутність тісних емоційних зв'язків з іншими людьми і сильне бажання досягти високого суспільного становища при одночасному уникненні зусиль у цьому напрямку. Невдахи не будують планів на майбутнє, живуть імпульсивно, одним днем. Можна говорити і про почуття громадської відповідальності. У таких людей часто зустрічається підвищений інтерес до власного здоров’я [54].

Роль особистісних чинників у забезпеченні безпеки наочно відображає наступна модель. Стадії розвитку небезпечної ситуації:

1 - сприйняття небезпеки (процес відображення і усвідомлення предметів і явищ при їх впливі на органи чуття). На цій стадії найважливіше значення має сенсорні та інформаційні можливості людини, рівень розвитку уваги;

2 - усвідомлення небезпеки. Її усвідомлення допомагає уява, пам'ять і попередній досвід, рівень загальний знань і інтуїція;

3 - прийняття рішень. Своєчасність та правильність прийняття рішень, що дозволяє уникнути небезпеки, залежить від інтелектуальних здібностей, рівня теоретичних і професійних знань, інтуїції;

4 - Виконання прийнятого рішення залежить від фізичних можливостей, біометричних даних людини, його спритності, рівня розвитку професійних навичок та вмінь [54].

Невдача на будь-якій стадії у поєднанні з фактором випадковості може створити для працюючого аварійну ситуацію.

Отже, можна зробити висновок, що для забезпечення безпеки працюючого його психологічні, фізичні та інтелектуальні можливості, навички та здатність до дій повинні відповідати умовам праці та виконуваній роботі. Така відповідність досягається професійним відбором і комплексом заходів з підготовки персоналу до безпечної праці.