10. Характеристика «Пісні про Байду». Стаття Франка «Пісня про…»

Ба́йда — герой однієї з найпоширеніших українських народних пісень «В Цареграді на риночку» («Пісня про Байду»), узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти турецько-татарського гніту. В українських народних переказах образ Б. інколи пов'язують з історичною особою 16 ст. Д.Вишневецького, прозваного теж Байдою. Відомі різні варіанти народ. пісні про Б. (записано понад 40).

У пісні висловлюється ідея благородства і високого почуття патріотизму, моральної вищості людини над смертю. Загибель Байди виступає символом безсилля поганського світу.

Дослідники зазначають, що прототипом образу Байди, можливо, є князь Дмитро Вишневецький, засновник першої Запорозької Січі на дніпровських островах Токмаківка і Хортиця (середина ХVІ ст.), староста Черкас і Києва. У 1563 році Д.Вишневецький брав участь у міжусобній боротьбі молдавських бояр, зрада яких і стала причиною його полону і мученицької смерті в Цариграді, колишній столиі Туреччини.

У тексті наявне логічне поєднання картин з прямим і переносним значенням: Байда, гинучи фізично від тортур, розправився однією стрілою з усією родиною царя.

Серед художніх особливостей історичної пісні слід відзначити гіперболізацію ("убито однією стрілою царську родину"), пестливі слова як оцінні характеристики персонажів.

Засобами історичних пісень маємо відроджувати історичну пам'ять, формувати національну свідомість, плекати ідеал українця.

В Цариграді на риночку Поява Байди в

Та п'є Байда мед-горілочку; Цариграді на ринку

Ой, п'є Байда та не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку;

Ой п'є байда та й кивається, Звернення до джури

Та на свого цюру поглядається:

"Ой, цюро ж мій молодесенький,

Та чи будеш мені вірнесенький?"

Цар турецький у ньому присилає, Пропозиція султана

Байду к собі підмовляє:

„О, ти, Байдо, та славнесенький,

Будь мені лицар та вірнесенький,

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Вкраїночку!"

„Твоя , царю, віра проклятая, Відповідь Байди

Твоя царівночка поганая!"

Ой крикнув цар на свої гайдуки:

„Візьміть Байду добре в руки, Наказ султана про

Візьміть Байду, страту

і зв'яжіте,

На гак ребром зачепіте!"

Ой, висить Байда та й не день, не два,

Не одну нічку та не годиночку;

Ой, висить Байда та й гадає, Прохання Байди

Та на свого цюру споглядає,

Та на свого цюру молодого

І на свого коня вороного:

„Ой, цюро ж мій молодесенький,

Подай мені лучок та тугесенький.

Подай мені тугий лучок

І стрілочок цілий пучок!

Ой , бачу я три голубочки -

Хочу я убити для його дочки.

Де я мірю - там я вцілю,

Де я важу - там я вражу!"

Ой, як стрілив - царя вцілив, Помста султану

А царицю в потилицю,

Його доньку в головоньку.

„Ото ж тобі, царю,

За Байдину кару!

Було б тобі знати,

Як Байду карати

Було Байді голову істяти,

Його тіло поховати,

Вороним конем їздити,

Хлопця собі зголубити"