109. Роман-епопея і. Вільде «Сестри Річинські»: мистецтво індивідуалізації жіночих персонажів.

З погляду жанру «Сестри Річинські» - кілька романів у романі: родинно-побутовий, соціально-психологічний переростають у соціальний панорамний роман, далі – історико-революційний; у результаті постає досить складна синтетична структура. Тут закладені драма, лірика, філософічність, гумор, сарказм, пізнавальна історична інформація. Панує драматичне начало: сцени-дії, де відповідальність за творення характерів повністю покладено на персонажів.

Величезна кількість персонажів, сюжетних ліній, планів, екскурсів у минуле краю і героїв, відступів, подій, історичного фактажу – весь осяжний життєвий матеріал. Найдинамічніше розвивається центральна група сюжетних ліній, пов’язана з історією родини священика Аркадія Річинського, життям його п’яти дочок і дружини Олени.

Зовні благопристойний, насправді «політикан і біржовий гендляр, людина без совісті і честі, донощик, лицемір і авантюрист», який «не вірить ні в бога, ні в чорта». Такий Аркадій Річинський – сильними, різкими мазками окреслений антигерой, що негативністю своєю репрезентує не тільки певний психологічний тип, а й тип греко-католицького священика.

Смерть Аркадія Річинського і його банкрутство відіграли роль катаклізму, що ґвалтовно зірвав покров «нормальності» з членів його родини, висвітливши спід душі кожного, справжній характер і різну реакцію на зміну суспільної, моральної і фінансової температури. Пять сестер Річинських та їхня мати Олена – шість сюжетних розгалужень образу Аркадія, шість історій зі своїми персонажами, побічними лініями, новим життєвим матеріалом. Із двох потрясінь – смерть каноніка й банкрутство - друге, безперечно, вдарило по них сильніше й боліло довше, бо зруйнувало приналежність до світу заможних людей, тепер жодна із сестер не мала шансів вийти заміж.

Світлі й темні риси в характерах сестер розподілені так, що молодша сестра, то менше в неї темного, батькового, і більше світлого, материного. Найбільше чорноти в найстарших дочках Аркадія – Катерини й Зоні. Катерина успадкувала по батькові не тільки його непривабливу зовнішність, а й розум і характер, ще й перевершила всіх в підлості та цинізмі. Ціною ошукання та фактичного продажу євреєві-лихвареві Суліману молодшої сестри, красуні Нелі, Катерині вдається одружитися з доктором Безбородьком і втриматися у межах свого колишнього суспільного стану. Становий гонор, дотримання стильного етикету набирають аж хворобливих форм у Зоні, тим паче, що в неї менше підстав для гонору. При досягненні мети вона, як і Катерина, не вибирає засобів, зруйнована нею чужа доля не пробуджує докорів її сумління.

Великою симпатією обдаровує авторка третю сестру Ольгу, «довіряє» їй не тільки важке психологічне завдання – перебороти соціальні стереотипи, внутрішньо підготувати себе стати коханою і дружиною робітника, а й ідеологічне: покохавши гегемона-революціонера Бронка Завадку, Ольга довела, що й попівна деколи може бути варта поваги людиною.

Четверта із сестер – красуня Неля – наївна й беззахисна в своїй непристосованості до життя. Неля покохає приреченого до страти оунівця Маркіяна Івашкова і візьме з ним шлюб у тюрмі, відшукавши в цьому почутті, у своїй самозреченості смисл життя й тамування душевної спраги.

Найбільша оптимістка з-поміж сестер Річинських – Слава. Ця юнка наділена не тільки добротою, сердечністю, а й тверезим поглядом на світ, мужністю, силою волі й само опануванням. Вона перша пориває із Северином Мажарином, залишає його, кохаючи й жаліючи за легкодухість, безвольність.

З великою ніжністю й співчуттям ставиться авторка до вдови Річинської, Олени. Вийшла за Аркадія молоденькою, хоч кохала іншого: не сміла перечити опікунам. Так, боячись щось вирішувати, прожила до смерті Аркадія. Деколи своєю непрактичністю й наївністю видається молодшою сестрою своїх дочок. Тепер, звільнившись від диктату, пгочинає жити, відкриває для себе принади світу.