
- •Основні поняття та категорії фольклористики як науки.
- •2. Фольклор і художня література. Проблема «фольклоризації» літературних текстів.
- •3. Проблема колективного та індивідуального в фольклорі.
- •4. Питання жанрово-тематичної співвіднесеності колядок і щедрівок
- •5. Цикл весняних обрядів та вірувань веснянок
- •6. Жанрово-тематична характеристика народних дум
- •7. Народні думи, які відображають різні аспекти стосунків українського народу з турками і татарами
- •8. Образи і поетика соціальних дум
- •9. Етапи історичного розвитку українського народу і тематична класифікація історичних пісень
- •10. Характеристика «Пісні про Байду». Стаття Франка «Пісня про…»
- •11.Тематичне розмаїття ліричних пісень
- •2.1. Історичний характер соціально-побутових пісень
- •2.2. Родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень
- •12. Питання жанру балади. Специфіка літературної фольклорної балади
- •13. Основні типи баладних сюжетів
- •14. Основні жанри дитячого фольклору.
- •15. Жанрове визначення казки. Казка і легенда
- •16. Різновиди літописних оповідань у Повісті минулих літ.
- •17.Українська житійна традиція
- •18. «Слово о законі і благодаті» митрополита Іларіона: жанрово-стильові ознаки.
- •19. Києво-печерський патерик: історія написання й функціонування тексту
- •20.Галицько-Волинський літопис: проблематика і поетика.
- •21. «Слово о полку Ігоревім» (історія перекладу й дослідження).
- •22. Творчість і.Вишенського.
- •23. Життя і творчість Мелетія Смотрицького.
- •24. Острозький літературний осередок кінця 17 - початку 18 ст.
- •25. Літературнан спадщина Лвівської братської школи кн. 16 – поч. 18 ст.
- •26. Касіян Сакович. Вірші на похорон гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.
- •27. Образ б. Хмельницького в укр. Літ с.17- п.18ст.
- •28. Література Києво-Могилянської академії: тематика, жанри, імена.
- •31. «Історія Русів»: специфіка жанру.
- •33. Українське літературне бароко: хронологія, проблематика, поетика.
- •34. «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди.
- •35. Жанрово-стильова характеристика поеми і. Котляревського «Енеїда».
- •36. Драматичні твори Котляревського
- •37. Школи українського романтизму (харківська, київська, галицька).
- •38. «Руська трійця» і її роль у розвитку української літератури в Галичині на народній основі.
- •39. Г. Квітка-Основяненко – фундатор нової української прози.
- •40. Романтичні балади та історичні поеми т. Шевченка
- •41. Поезія т. Шевченка періоду «трьох літ»
- •42. Творчість т. Шевченка періоду каземату та заслання
- •43. Розвиток байки в укр. Літ. І пол. Хіх ст.
- •44. Бурлескно-травестійна поезія в укр. Літ. І пол. Хіх ст.
- •45. Побутово-етнографічна драматургія і пол. Хіх ст.
- •46. Переспіви й переклади в укр. Літ. І пол. Хіх ст.
- •47. Творчість т. Шевченка останніх років житя
- •48. Повісті т. Шевченка: літературна доля, проблематика, художня вартість
- •49. «Щоденник» т. Шевченка як джерело суспільних та естетичних поглядів поета
- •50. Сучасні проблеми шевченкознавства
- •51. "Чорна рада" п.Куліша – перший соціально-історичний роман в українській літературі.
- •52. Роман-виховання а. Свидницького «Люборацькі»
- •54.Соціально-психологічні основи прози Марка Вовчка.
- •55. Український театр корифеїв: історія виникнення, діяльність, творчість.
- •56. Історичні романи Івана Нечуя-Левицького («Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський»): тематика і проблематика.
- •57. Соціально-побутові повісті і.Нечуя-Левицького: своєрідність характерів, особливості гумору, комізм ситуацій.
- •58. І.Нечуй-Левицький: перші українські романи з життя інтелігенції ("Хмари", "Над Чорним морем").
- •59. Проблема "пропащої сили" в прозі Панаса Мирного ("Хіба ревуть воли, як ясла повні").
- •60. Соціально-психологічний роман "Повія" Панаса Мирного: історія написання і публікації, композиція, соціально-психологічна зумовленість поведінки головної героїні.
- •61. Творчість б.Грінченка.
- •62. Новаторство політичної лірики і.Франка.
- •63. Філософські поеми і.Франка.
- •64. Лірична драма і.Франка «Зів’яле листя».
- •65. Мала проза Франка: тематика і поетика.
- •66. Велика проза і. Франка: проблема естетичного ідеалу.
- •67. Соціально-психологічна та історична драма і.Франка.
- •68. Перекладацька діяльність і.Франка.
- •69. Іван Франко – літературний критик.
- •70. «Покутська трійця»: Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина.
- •71. Ранній український модернізм, його філософські та естетичні засади. Дискусія: м. Вороний – і Франко.
- •72. Літературні групи «Молода Муза» та «Українська Хата».
- •73. Українська новелістика кн. 19 – поч. 20 ст. Жанрові модифікації. І Франко про психологізм малої прози.
- •74. Поетика драматичної поеми Лесі Українки («На полі крові», «Оргія», «Бояриня»).
- •75. Художня трансформація фольклорно-міфологічного начала в «Лісовій пісні» Лесі Українки.
- •76. Винниченко – новеліст («Краса і сила»).
- •77. Ідея «чесності з собою» в драматургії в. Винниченка.
- •78. Риси індивідуального стилю м. Коцюбинського.
- •79. «Філософія життя» о. Кобилянської: «Царівнва», «Земля».
- •80. Літературні організації і групи 20-30-их рр. Хх ст.
- •81.Літературна дискусія 1925-1928 рр.
- •82. Естетична програма поетів-неокласиків.
- •83. Рання поезія п. Тичини («Сонячні кларнети», «Замість сонетів та октав», «Плуг», «Вітер з України»).
- •84. Лірика в. Сосюри.
- •85. Поезія м. Рильського 20-30 рр. XX ст.
- •86. Драматургія м. Куліша і театр Леся Курбаса.
- •87. Жанрово-стильові особливості драматургії 20-30 XX ст.
- •88. Проза м. Хвильового
- •89. Роман "Місто" в. Підмогильного
- •90. Поеми м. Бажана «Різьблена тінь», «Смерть гамлета», «Сліпці»
- •91. Новелістика Григорія Косинки.
- •92. Поезія є. Плужника, д. Фальківського, о. Влизька.
- •93. Поезія б.-і. Антонича.
- •94. «Співець Степової Еллади» (є. Маланюк).
- •95. «Празька школа» в українській поезії.
- •96. Романи Івана Багряного «Сад Гетсиманський», «Тигролови».
- •97. Улас Самчук. «Волинь, «Марія».
- •98. Драматургія Івана Кочерги («Свіччине весілля», «Алмазне жорно»).
- •99. Юрій Яновський. Роман «Чотири шаблі».
- •100. Кіносценарії о. Довженка.
- •101. Фольклорність поезії а. Малишка.
- •102. Шістдесятництво як суспільно-політичний і літературний феномен.
- •103. Перша фаза реабілітації репресованих письменників (кн. 50 – поч. 60-х рр. Хх ст.).
- •104. «Третє цвітіння» української поезії (м. Рильський, п. Тичина, а. Малишко, м. Бажан, л. Первомайський).
- •105. Космічна тема в українській поезії 60-их рр. Хх ст.
- •106. Новелістика 60-х років хх ст., її представники.
- •107. Перекладацька діяльність Миколи Лукаша і Григорія Кочура.
- •109. Роман-епопея і. Вільде «Сестри Річинські»: мистецтво індивідуалізації жіночих персонажів.
- •110. Літературно-мистецьке обєднання мур. Концепції «Великої літератури» (у. Самчук), «національно-органічного стилю» (ю. Шерех) та дискусії навколо них.
- •111. Історичні романи п.Загребельного, їх проблематика та особливості стилю.
- •112. Збірка д. Павличка "Сонети подільської осені" і «Таємниця твого обличчя».
- •113. Драматургія 60-80-их років хх ст., основні представники.
- •114. Збірки Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність», їх проблематика та поетика.
- •115. Поезія Василя Симоненка.
- •116. Літературна критика 60-80-их хх ст., основні представники.
- •117. Новелістика Григора Тютюнника. Мотив скаліченого дитинства.
- •118. Історичні романи Романа Іваничука та Романа Федоріва. Мотиви історичної пам’яті та яничарства.
- •121. Трилогія Валерія Шевчука «Три листки за вікном», образ літописця.
- •122. Дисидентська поезія 60-80-х років хх ст. Творчість Василя Стуса та Ігоря Калинця
- •123. “Химерна проза” 70-х років хх ст.
- •125. Друга хвиля реабілітації української літератури (кінець 80 — початок 90-х років хх ст.).
- •120.Основні жанри драматичних творів. Драма як рід і як жанр літератури.
- •121. Роль поетик у розвитку літературознавства. Українські поетики хvіі – хvііі ст.
- •122. Культурно-історична школа в літературознавстві, її основні положення, Представник культурно-історичної школи в українському літературознавстві.
- •123. Психологічна школа у літературознавстві. Основні положення психолінгвістичної теорії о. Потебні.
- •124. Теорія психоаналізу Фройда, її стосунок до літератури і мистецтва. Концепція колективного підсвідомого Юнга.
- •125. Стиль бароко в літературі. Риси українського бароко.
- •126. Поезія, музика і малярство. Спільне і відмінне між ними за інтерпретацією і. Франка.
- •127. Зміст і форма художнього твору, їх взаємозв’язок. Компоненти змісту і форми.
- •128. Основні системи віршування.
- •129. Сюжет у художньому творі, основні елементи сюжету. Сюжет і фабула.
- •130. Композиція літературного твору, основні елементи композиції.
- •131. Художній образ та його функція в літературі.
- •132. Стиль класицизму в літературі. Особливості українського класицизму.
- •133. Модернізм в літературі та його течії. Філософські засади модернізму.
- •134. Символізм як літературний стиль. Етапи розвитку українського символізму.
- •135. Авангардизм в літературі та його течії. Риси українського авангарду.
- •136. Постмодернізм як дискурс і художня практика.
- •137. Історія літератури як галузь літературознавства і фактор літературного процесу.
- •138. Категорії епічного, ліричного та драматичного як родові ознаки літератури.
- •139. Літературна критика як галузь літературознавства і фактор літературного процесу.
- •140. Бібліографія як наукова дисципліна, типи бібліографії.
- •141. Основні жанри ліричних творів, поділ лірики за тематичним принципом.
- •142. Жанри епічних творів.
- •143. Жанри ліроепічних творів.
- •144. Тропи у художній системі твору, їх різновиди.
- •145. Роль звукопису у художньому творі, його елементи.
- •146. Роль риторичних фігур у художньому творі, їх різновиди.
- •148. Літературознавчі школи XX ст. : феноменологія, герменевтика, структуралізм.
- •149. Місце текстології серед літературознавчих дисциплін, основні завдання текстології.
- •150. Історія тексту літературного твору.
- •151. Встановлення тексту літературного твору, його причини і принципи.
- •152. Цензура і самоцензура, їхній вплив на текст літературного твору.
- •153. Датування і локалізація літературного твору, їх різновиди і методи.
- •154. Методи атрибуції літературного твору. Антитеза.
- •155. Поняття твору і тексту у сучасному літературознавстві.
- •156. Проблема автора у сучасному літературознавстві.
- •157. Завдання і методи генетичної критики.
6. Жанрово-тематична характеристика народних дум
Ду́ма — лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIIІ століть.
Дума (козацька дума) — жанр суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.
Характерні ознаки дум
- Обсягом дума більше від історичних пісень, з якими, як і з давнім дружинним епосом («Слово про Ігорів похід», старовинні колядки, билини), має генетичний зв'язок. У структурі дум є більш чи менш виражені три частини: заспів («заплачка», як називали кобзарі), основна розповідь, закінчення.
- Вірш думи — нерівноскладовий, астрофічний (без поділу на строфи-куплети через змінність порядку римування), з інтонаційно-смисловим членуванням на уступи-тиради, що формально у співі можуть починатися вигуками «ой», а завершуватися «гей-гей». Своєю віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного стилю, розвиненого раніше в голосіннях, із яких думи перейняли деякі мотиви і поетичні образи. З голосіннями споріднює думи й характер імпровізації.
- Довгі рецитації дум наявні в пливкій, мінливій формі, тим-то й важко вивчати їх дослівно. Кожний кобзар переймає від свого вчителя зразок рецитації в загальних рисах та творить свій окремий варіант (відміну) мелодії, під який рецитує всі думи свого репертуару. Співання дум вимагає особливого таланту, довгої науки і співацької техніки (справності). Тому думи збереглися тільки серед професійних співців.
Мовно-стилістичні ознаки дум
Домінатний елемент дум — словесний, а не музичний, і формується він до певної міри імпровізаційно, тому рими часто риторичні. Рими в думах переважно дієслівні.
В поетиці характерні розгорнуті заперечні паралелізми (найчастіше у заспіві), традиційні епітети (земля християнська, тихі води, ясні зорі, мир хрещений, каторга бусурманська, тяжкая неволя), тавтологічні вислови (хліб-сіль, мед-вино, Січ-мати, п'є-гуляє, дуки-срібляники, вовки-сіроманці, турки-яничари), коренеслівні (піший-піхотинець, квилить-проквиляє, жити-проживати), різноманітні фігури поетичного синтаксису (риторичні запитання, звертання, повтори, інверсія, анафора тощо), традиційні епічні числа (3, 7, 40 та ін.).
Стиль дум урочистий, піднесений, чому сприяє використання архаїзмів (златоглавий, глас, аще, рече, нозі, руці). Епічність і урочистість дум посилюється ретардацією — уповільненням розповіді через повторення фраз-формул.
Музично-стилістичні ознаки дум
Наспіви дум складаються з: речитативу на одному звуці в межах кварти:
мелодичного речитативу або семантично однозначних речитативних поспівок:
різної довжини мелодичних каденцій наприкінці тиради або її відрізків, т.зв. формули закінчень:
вступної мелодичної формули на слові "гей!", т.зв. "заплачки":
Речитативні поспівки, початкові й фінальні мелодичні формули прикрашені звичайно мелізмами. Ладову основу більшості дум утворить дорійський лад з підвищеним IV ступенем, з нижнім вступним тоном (VII) і субквартою (V). Підвищена IV ступінь використовується в якості вступного тону в домінанту, внаслідок чого V ступінь виконує функцію тимчасової тоніки. Оспівування збільшеної секунди, що утворилася між ІІІ й IV ступенями, створює специфічно "східний" колорит або передає почуття страждання (за висловом кобзарів "надає жалості").
Тематика дум
Думи — це козацький епос. Найінтенсивніше розвивалися у період боротьби з турками, татарами, поляками, росіянами та ін. Головні теми дум: турецька неволя («Невільники», «Плач невільника», «Маруся Богуславка», «Іван Богуславець», «Сокіл», «Утеча трьох братів із Азова»), лицарська смерть козака («Іван Коновченко», «Хведір Безрідний», «Самарські брати», «Смерть козака на Кодимській долині», «Вдова Сірка Івана»), визволення з неволі і щасливе повернення до рідного краю («Самійло Кішка», «Олексій Попович», «Отаман Матяш старий», «Розмова Дніпра з Дунаєм»), козацьке лицарство, родинне життя та осуд «дуків-срібляників» («Козак Голота», «Козацьке життя», «Ганжа Андибер»), визвольна війна Хмельницького («Хмельницький і Барабаш», «Корсунська битва», «Похід на Молдавію», «Повстання після Білоцерківського миру», «Смерть Богдана й вибір Юрія Хмельницького»), родинне життя («Вдова і три сини», «Дума про сестру та брата», «Прощання козака з родиною»).
У думах, на відміну від балад та епосу інших народів, немає нічого фантастичного.
Історія дум
Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні маємо теж лише з другої половини цього ж століття (1571 рік в граматиці Яна Благослава). Одночасно з цими спробами народного віршування постає новий гатунок народної пісні: думи. Це новий козацький епос цілком витіснив стороукраїнський епос, рештки якого залишилися в прозаїчних переказах або в формі вірша. Самі думи зібрані та записані вперше в ХІХ столітті.
Найдавніша згадка про думи є в хроніці («Аннали», 1587) польського історика С. Сарницького, надавніший текст думи знайдений у краківському архіві М. Возняком у 20-х роках у збірнику Кондрацького (1684) «Козак Голота».У теперішній час збереглися лише згадки про думи XVI століття в різних письмових джерелах, але жодного повного тексту на сьогодні немає. З анналів Сарницького довідуємося, що українці співали думи вже на початку XVI ст. думи про героїчну смерть братів Струсів, однак, на превеликий жаль, цей літописець не вніс до анналів жодного рядка цієї думи.Більш успішним щодо даних, які збереглися про думи, є XVIІ століття. Зокрема, у рукописному збірнику Кондрацького збереглося аж чотири зразки української думової творчості: «Козак Нетяга», «Смерть Корецького» і два зразки жартівливих пародій на думи.
У наукову термінологію назву дума запровадив М. Максимович, який, як і М. Цертелєв, П. Лукашевич, А. Метлинський, П. Куліш, здійснив перші публікації дум. Перше наукове зібрання дум з варіантами і коментарем видали В. Антонович і М. Драгоманов (Исторические песни малорусского народа, ч. 1-2. — К., 1874, 1875).
Фундаментальні дослідження дум залишив фольклорист-музикознавець Ф. Колесса, який у 1908 році очолив організовану Лесею Українкою спеціальну експедицію на Полтавщину з фонографом для запису репертуару кобзарів («Мелодії українських народних дум», «Українські народні думи»).
Найґрунтовніше наукове видання дум у 20 ст. здійснила Катерина Грушевська (Українські народні думи, т. 1-2. — К., 1927, 1931), але воно було з бібліотек вилучене, а дослідниця репресована.
Автентичні думи
Козак Голота (дума)Козак Нетяга (дума)Отаман Матяш (дума)Хведір Безрідний (дума)Смерть козака в долині Кодимі (дума)Три брати Самарські (дума)Плач невільника (дума)Плач невільників (дума)Сокол і соколя (дума)Іван Богуславець (дума)Маруся Богуславка (дума)Самійло Кішка (дума)Втеча трьох братів з АзоваДума про Івася КоновенкаРозмова Дніпра з Дунаєм (дума)Хмельницький і Барабаш (дума)