60. Соціально-психологічний роман "Повія" Панаса Мирного: історія написання і публікації, композиція, соціально-психологічна зумовленість поведінки головної героїні.

Одним із найвищих досягнень письменника-реаліста є роман «Повія», основна редакція якого здійснена на початку 80-х років. Із твору постають яскраві картини життя пореформеного села, роздертого гострими соціальними контрастами. Жменька багатіїв тримає в руках землю й владу, а поряд у лещатах злиднів і голоду борсаються бідняки. Головна героїня твору – дівчина з бідняцької родини, Христя, згодом міська наймичка, чиста, здорова натура, загинула у задушливому царстві гнобителів. Трагедія Христі – це гнівне обвинувачення світу насильства й брехні, підлості й цинізму.

Друкуючи час від часу коротші повісті, в яких зустрічаємо і типи міського та інтелігентського оточення, Панас Мирний довший час працює над другим, остаточно так і не довершеним романом «Повія» (інша назва – «Гуляща»). Останні спроби довершити його відносяться до 1905 року.

Цей роман є не лише малюнком особи та долі героїні Христі, що під впливом обставин стає повією, але і того оточення, середовища, що штовхнуло її на цей шлях. Поруч із нею зустрічаємо тут й інші жіночі постаті, почасти з тією самою долею. Роман може справити враження певної ідеалізації села, мешканці якого лише в місті втрачають позитивні риси характеру української людини. Таке враження хибне.

Панас Мирний подає картину вже нового села, після реформи, і показує, що вже тут люди псуються під впливом того нового оточення, яке навряд чи є ліпшим від старого. Але коли автор переходить в оповіданні до міста, то тут маємо в кожнім разі значне поширення тієї сільської проблематики, яку хотіли б затримати певні реалісти.

Особливе місце у творчому доробку Панаса Мирного займає "Повія", що гідно представляє український роман у світовій романістиці. "Повія" Панаса Мирного — найвидатніший твір української прози ХІХ століття, зразок нового українського соціально_психологічного роману, у якому митець правдиво змалював долю жінки в умовах поміщицько_буржуазного суспільства, на прикладі Христі Притиківни показав процес морального падіння людини, розкрив причини "нанесення на справжні, природні людські почуття бруду, показав, як зневажають людяність в умовах, коли проста жінка не вважається за людину, коли все продається і купується" . Високу схвальну оцінку здобув роман "Повія" Панаса Мирного у літературній критиці Роман "Повія" Панаса Мирного відзначається цікавою природою художнього слова, народністю, поетичністю. Аналізуючи мовну канву твору, варто зазначити, що вона своєрідна за своїми лексичними та синтаксичними засобами.

1870-х років. Проблема “пропащої сили”, що була визначальною для письменника впродовж усієї творчості, особливого трагізму набула в соціально-психологічному романі “Повія”. У листі до Михайла Старицького у грудні 1881 року Панас Мирний повідомляв про свій задум: “Головна ідея моєї праці – виставити пролетаріатку і проститутку сього часу, її побут у селі – перша частина, в місті – друга, на слизькому шляху – третя і попідтинню – четверта. Гуртом усю працю я назвав “Повія”. Цією назвою народ охрестив людей без пристановища, а найбільше усього проституток”. Так, частинами і друкували цей багатостраждальний твір: спочатку в альманасі “Рада” (1883-1884), потім у “Літературно-науковому віснику” (1919), а повністю “Повія” (1928), яку можна вважати ще й урбаністичним романом, побачила світ лише після смерті автора.