139. Літературна критика як галузь літературознавства і фактор літературного процесу.

Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об'єднює три провідні галузі: теорію літератури, історію літератури та літературну критику.

Літературна критика - це певний відгук на важливі літературні події доби. Головне завдання - всебічний аналіз нових явищ літератури та його оцінка з точки зору того етапу розвитку, на якому перебуває суспільство.

Літературна критика(від грецького слова - означає "здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літературознавства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна критика призначена для письменників і читачів. Першим вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а другим - виробити певні естетичні смаки, розібратися в безмежному морі художніх творів, що друкуються в різних періодичних виданнях, виходять окремими книгами.

Провідними жанрами літературної критики є анотація, рецензія, статті, есе, огляди, літературні портрети.

Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.

Рецензія (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review - огляд, оцінка) - аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору чи продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики і літературної критики. Рецензія може стосуватися матеріальних речей (прилади, аксесуари, побутова техніка), комп'ютерних технологій, художньої літератури, музики, фотографії, фільмів, комп'ютерних ігор. Рецензувати можуть також поточні події, громадські заяви та події. На додаток до критичного твердженням, автор рецензії може виставити предмету рецензування деяку оцінку для вказівки відносної цінності рецензованого предмета.

Стаття — науковий чи публiцистичний твiр невеликого розмiру в збiрнику, журналi чи газетi, в якому здiйснюється досить широке за охопленням матерiалу i порiвняно глибоке аналiтичне дослiдження важливоï суспiльно-полiтичноï чи лiтературноï теми.

Есе́, есе́й (фр. essai — спроба, начерк) — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Хоча художні тексти в стилі есе відомі з часів античності, появу цього жанру пов'язують з ім'ям Мішеля Монтеня, який з 1572 року й до кінця життя працював над своїм найбільшим літературним твором, що мав назву "Essai".

Літературно-критичний огляд — літературно-критична стаття, у якій оглядово характеризується й оцінюється низка літературних явищ, об'єднаних за певним принципом. Найчастіше в Л.-к. о. підсумовується розвиток літератури за певний період (І. Франко, "З останніх десятиліть XIX віку"); аналізуються твори певного жанру за окремий відрізок часу (І. Франко, "Наша поезія в 1901 році") або матеріали, вміщені у тому чи іншому часописі.

Портрет — зображення в лiтературному творi зовнiшнього вигляду, пози, рухiв, виразу обличчя людини, ïï одягу, взуття тощо.