Навчальний посібник

Microsoft Word

Microsoft Excel

Microsoft Access

Microsoft PowerPoint

Вступ

При влаштуванні на роботу сьогодні неодмінною вимогою до фінансиста, бухгалтера, аналітика або економіста є знання офісного програмного забезпечення, що включає офісний пакет Microsoft Office, IC Підприємство, основи VBA і таке інше.

Розглянемо мінімальний набір завдань, що виникають щодня перед працівником офісу, а також програми, що входять до складу офісного пакету Microsoft Office, що дозволяють вирішувати ці завдання.

1. Складання, форматування і друк документів різного ступеня складності. Для вирішення цього завдання працівник офісу може скористатися спеціальною програмою, званою текстовим процесором або текстовим редактором. У офісний пакет Microsoft Office входить популярний текстовий редактор Microsoft Word.

2. Складання таблиць дата, проведення розрахунків і аналіз отриманих результатів. Для вирішення цього завдання офісний працівник може скористатися табличним редактором Microsoft Excel.

3. Представлення результатів аналізу в наочному і готовому для демонстрації вигляді, наприклад, у вигляді електронної презентації. Для вирішення цього завдання офісний працівник може скористатися програмою Power Point з пакету Microsoft Office.

4. Організація зберігання великих об'ємів даних у вигляді таблиць спеціального вигляду, званіа базами дата, і виконання обробки ціа дата. Для вирішення цього завдання офісний працівник може скористатися вбудованою в пакет Microsoft Office системою управління базами даних Microsoft Access.

5. Для відправки електронних листів колегам, постачальникам або замовникам офісний працівник може скористатися програмою Microsoft Outlook пакету Microsoft Office.

Далі будуть викладені деякі основи роботи в кожній програмі пакету MS Office, що не претендують на повноту викладу. Для глибокого вивчення можливостей кожної програми пакету читачеві пропонується вивчити спеціальну літературу, вказану наприкінці цього розділу.

У цьому підручнику ми зупинимося на вивченні нового офісного пакету MS Office 2007. Істотною відзнакою пакету MS Officе 2007 від офісних пакетів попередніх років (Microsoft Office 2000, 2002 і 2003) є наявність стрічкового інтерфейсу у всіх програмах пакету, головні достоїнства якого - наочність і доступність. Функціональність всіх програм офісного пакету MS Office 2007 максимально відповідає всім завданням, які можуть виникнути перед сучасним користувачем.

Домовимося під вибором деякого пункту або натисненням на кнопку панелі інструментів розуміти одинарне клацання лівою кнопкою миші по назві пункту або кнопки відповідно. Вважатимемо також, що всі програми пакету MS Office встановлені на комп'ютері читача.

Розділ 1. Текстовий редактор Microsoft Word 2007

Лекція 1. Тема 1.1.Основні складові вікна MS Word 2007

Microsoft Word 2007 є багатофункціональною програ­мою опрацювання текстів (або текстовим процесором). Програмне забезпечення дає змогу використовувати в документах різні шрифти, створювати колонтитули, формувати таблиці, виконувати графічні зображення тощо. Принцип точного зображення WYSIWYG (What You See Is What You Get, тобто «що ви бачите, те й одер­жуєте») допомагає користувачеві розглядати на екрані зображення, максимально близьке до того, яке буде від­творюватися при друкуванні. Технологія об'єктного зв'язування та вбудовування (OLE) забезпечує роботу з фрагментами тексту, вбудованими з інших програм.

MS Word 2007 має оновлений інтерфейс: замість панелей інструментів використовується стрічка, яка вміщує набір вкладок, зміст якого динамічно змінюєть­ся залежно від дій користувача.

Для завантаження MS Word активізують кнопку Пуск, команди Все программы, Microsoft Office, Micro­soft Word.

Робота з командами вкладок та панелі швидкого доступу

У MS Word для зручної роботи користувача замість панелей інструментів та меню реалізовано інтерфейс у вигляді стрічки. Вона розташована у верхній частині екрана і складається із вкладок, які мають групи об'єдна­них за певною ознакою команд. Деякі вкладки з'явля­ються на екрані дисплея лише під час роботи з тим чи іншим об'єктом. Наприклад, під час роботи з таблицею додаються вкладки Конструктор і Макет. Щоб збільши­ти розмір робочої області екрана стрічку можна згорнути. Для цього необхідно або двічі клацнути клавішею миші на назві поточної вкладки, або активізувати коман­ду Свернуть ленту контекстного меню назви вкладки.

Деякі групи вкладки у правому нижньому кутку мають значок стрілки (позиція 1 на рис. 1.1), після активізації якого відкривається діалогове вікно. Наприклад, стрілка групи Абзац відкриває вікно Абзац, в якому можна встановити параметри формату­вання абзацу (рис. 1.18).

Рис. 1.1. Група команд Абзац вкладки Главная

Команди, які використовують найчастіше, вміщені на панелі швидкого доступу. Користувач має змогу за власним уподобанням змінити цей набір команд. Для додавання будь-якої команди із вкладки потрібно клацнути на ній правою клавішею миші і з контекстного меню вибрати команду Добавить на панель быстрого доступа. Перелік всіх наявних команд відкривається після активізації команди Дру­гие команды кнопки-списку Настройка панели быстро­го доступа (позиція 1 на рис. 1.2).

Рис. 1.2. Активізація команди Настройка панели быстрого доступа

Унаслідок виконаних дій на екрані дисплея відкри­вається вікно, зображене на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Додавання команд на панель швидкого доступу

У вікні зі списку Выбрать команды из (1) обирають вкладку (наприклад, вкладка «Вставка»), на якій вмі­щені команди, в нижній лівій частині вікна виділяють потрібну команду (наприклад, Вставить новую форму­лу (2)) та активізують кнопку Добавить (3). Після цього вибрана команда додається до переліку правої частини вікна Настройка панели быстрого доступа і на панель швидкого доступу. Для вилучення команди її активізують у лівій частині вікна та натискають на кнопку Удалить.

За необхідності можна додати до вибраної команди комбінацію клавіш, за допомогою якої її активізують. Для цього активізують кнопку Настройка (4) і у наступному вікні встановлюють курсор у полі Новое сочетание клавипі, натискають на комбінацію клавіш Ctrl + літера або Alt + літера, кнопка ОК.

Основні елементи вікна MS Word показано на рис 1.4.

Рис 1.4. Складові вікна текстового процесора MS Word 2007(1-значок кнопка Office, 2-команда Сохранить панелі швидкого доступу, 3-панель швидкого доступу, 4-команди групи БУФЕР ОБМЕНА, 5 - Маркер абзацу, 6 – команда Отобразить все знаки, 7-рядок заголовка вікна, 8-назви вкладок, 9-лінійка для встановлення параметрів абзацу, 10-вертикальна лінійка прокручування, 11-маштаб перегляду документа,12-рядок стану,13-ярлики переключення режимів перегляду документа)

Вікно MS Word складається із:

• рядка заголовка (7), який вміщує значок Кнопка «Office», панелі швидкого доступу (із кнопками для виконання команд, які активізують найчастіше), назв документа («Документі») та додатка і кнопки для керу­вання розмірами вікна;

• рядка із назвами вкладок (8), що містять набір команд, за допомогою яких виконують роботу над доку­ментом Word;

• спеціальної лінійки (9), маркери якої використо­вують для встановлення параметрів сторінки та абзацу;

• робочого поля документа;

• вертикальної лінійки прокручування (10);

• рядка статусу (12), перелік компонентів якого встановлюють за допомогою контекстного меню. На рис. 4.1 рядок статусу вміщує таку інформацію: номер поточного розділу (Раздел 1); номер поточної сторінки та кількість усіх сторінок у документі (Страница 1 из 1); значок, що відображує наявність (відсутність) поми­лок правопису; мова документа (украинский); кнопки перемикання режимів (13) для роботи з документом; поточний масштаб пёрегляду документа (73%) та повзу­нок (Масштаб) для встановлення потрібного (11).

Панель швидкого доступу має стандартний набір кнопок. Для додавання інших або їх вилучення відкри­вають список Настройка панели быстрого доступа та вибирають команду Другие команды... . У наступному вікні Параметры Word з частини Выбрать команды из: обирають потрібні кнопки та переміщують їх на панель за допомогою кнопки Добавить.

Кожна вкладка стрічки складається з групи або групп інструментів і має конкретне функціональне призначення. Зауважимо, що в правому нижньому куті майже кожної групи інструментів міститься кнопка що дозволяє викликати допоміжне (контекстне) меню з розширенними можливостями відповідної групи.

Вкладка Основне призначена для редагування і форматування тексту і містить 5 груп інструментів:

• група Буфер обміну містить інструменти роботи з буфером обміну, такі як копіювання, вирізування, вставка фрагментів документа;

• група Шрифт містить інструменти управління зображенням тексту, установкою шрифту і його розміру;

• група Абзац містить інструменти вирівнювання тексту (по правому краю, по центру, по лівому краю, по ширині), установка міжрядкового інтервалу і відступу, формування нумерованих списків;

• група Стилі містить набір стилів, кольорів і шрифтів;

• група Редагування містить інструменти пошуку, заміни і виділення фрагментів тексту.

Вкладка Вставлення призначена для вставки в документ таблиць, малюнків, фігур, діаграм, об'єктів 8таііАі1, написів, об'єктів \VordArt, символів, математичних формул, гіперпосилань, нижніх і верхніх колонтитулів, номерів сторінок і тому подібне і містить 7 груп інструментів:

• група Сторінки містить інструменти вставки титульної сторінки, чистої сторінки, розривів сторінки;

• група Табліці містить інструмент Табліця із списком способів створення таблиці, що розкривається;

• група Зображення містить інструменти вставки в документ малюнка, графіки, фігури, об'єкту Smart Atr, діаграми;

• група Посилання містить інструменти вставки гіперпосилання, закладки,перехресного заслання;

• група Колонтітулі містить інструменти вставки верхнього колонтитулу, нижнього колонтитулу, номера сторінки;

• група Текст містить інструменти вставки напису, об'єкту \VordArt, дати і часу, вставки великої заголовної букви на початку абзацу (буквиця), рядка підпису, вбудованого об'єкту або тексту з файлу;

• група Символи містить інструменти вставки спеціальних символів і математичних формул.

Вкладка Розмітка сторінки призначена для установки параметрів сторінки, розмірів відступів і інтервалів, завдання теми і способів впорядкування об'єктів і містить 5 груп інструментів:

• група Теми містить інструменти завдання теми, що визначає вид всього документа, включаючи завдання кольору, шрифту і ефекту теми;

• група Параметри сторінки містить інструменти установки розмірів полів документа, його орієнтації, розміру паперу, розбиття тексту ;га стовпці, управління розривами, завдання номерів рядків на полях і розставляння перенесень;

• група Тло сторінки містить інструменти установки фону документа, вставки прихованого тексту (водяного знаку) за вмістом сторінки, зміну кольору сторінки і завдання рамки сторінки;

• група Абзац містить інструменти завдання розмірів відступів і інтервалів;

• група Упорядкування містить інструменти розміщення вибраного об'єкту на сторінці, угрупування сукупності графічних об'єктів, вирівнювання країв декількох об'єктів, а також можливості повороту або дзеркального віддзеркалення графічних об'єктів.

Вкладка Посилання призначена для створення виносок, бібліографії, списку ілюстрацій, автоматичного змісту і містить 6 груп інструментів:

• група Зміст містить інструменти створення автоматичного змісту, вставки поточного абзацу як елементу змісту і оновлення змісту;

- група Виноски містить інструменти вставки виносок в документ, переходу між виносками, прокручування документа для відображення розташування виносок;

- група Посилання та бібліографія містить інструменти вставки елементу таблиці заслань, проглядання списку джерел, на які посилається документ, завдання стилю таблиці заслань, додавання бібліографії в документ;

- група Підписи містить інструменти вставки назви малюнка або іншого об'єкту, створення списку ілюстрацій, оновлення списку ілюстрацій, після внесення змін до документа, створень перехресних заслань;

- група Покажчик містить інструменти додавання виділеного тексту до покажчика документа - списку ключових слів з переліком сторінок, на яких ці слова зустрічаються, вставки покажчика в документ і оновлення покажчика;

-група Tабліця посилань містить інструменти вставки виділеного тексту в таблицю заслань, вставки в документ таблиці заслань і оновлення таблиці заслань після внесення змін до документа.

Вкладка Розсилки призначена для роботи з електронною поштою і містить 5 груп інструментів:

- група Створити містить інструменти для створення і друку конвертів і наклейок;

- група Розпочати злиття містить інструменти для створення форми листа, який необхідно відправити по електронній пошті різним одержувачам, вибору списку одержувачів і редагування списку одержувачів;

- група Поля для записування та вставлення містить інструменти вставки адреси в лист, рядка вітання, полів із списку одержувачів тощо;

- група Результати попереднього перегляду містить інструменти заповнення полів злиття документа даними із списку одержувачів з

можливістю попереднього перегляду, пошуку одержувача в списку одержувачів тощо;

-група Завершення містить інструменти створення для кожної копії листа окремих документів з можливістю друку і відправки електронною поштою.

Вкладка Рецензування призначена для редагування тексту в режимі запам'ятовування виправлень, вставки приміток в текст документа і містить 6 груп інструментів:

- група Правопис містить інструменти перевірки правопису і граматики, пошуку слів у вбудованих словниках і енциклопедіях, телезаруса (пошуку слів однакових за значенням з виділеним словом), вибору мови і визначення кількості рядків, абзаців, символів і слів в документі;

- група Примітки містить інструменти для вставки примітки до виділеного фрагмента тексту, видалення примітки, переміщення між примітками;

- група Відстеження містить інструменти для контроля внесених в документ змін, перегляду змін і завдання області перевірки виправлень, завдання способа відображення виправлень в документі;

- група Зміни містить інструменти для відміни змін, переміщення між змінами;

- група Порівняти містить інструменти для порівняння і об'єднання декількох версій документа, вибір документів для відображення;

• група Захист містить інструменти для установки способу доступу до документа.

Вкладка Вигляд призначена для редагування тексту в режимі запам'ятовування виправлень, вставки приміток в текст документа і містить 5 груп інструментів:

• група Режим перегляду документа містить інструменти для попереднього перегляду документа перед його виводом на друк, відображення документа в повноекранному режимі, відображення у вигляді веб-документа, проглядання структури, проглядання документа у вигляді чернетки;

- група Відобразити або приховати містить інструменти для відображення лінійки, сітки, ескізів сторінок документа, схеми документа, рядка повідомлень;

- група Масштаб містить інструменти для установки масштабу (у відсотках) відображення документа і способу відображення документа (одна або дві сторінки);

- група Вікно містить інструменти розміщення і впорядкування декількох вікон і переходу між ними;

- група Макрос містить інструменти для запису, запуску або видалення макросів.

Лекція2.1.2.Основні дії з документом

Найчастіше користувач виконує такі функції, як створення нового документа, відкриття існуючого, перегляд та друк.

Створення документа

Н а панелі швидкого доступу (позиція З на рис. 1.4) функцію створення нового файла виконує кнопка (Создать).

Якщо необхідно вибрати інший шаблон або створити новий — активізують значок Кнопка «Office» та коман­ду Создать. На екрані дисплея з'являється вікно Созда­ние документа (рис. 1.5). Далі в області Шаблоны обира­ють потрібний тип документа із запропонованих (напри­клад, Установленные шаблоны), у другому стовпці визначають із групи потрібний (наприклад, Установлен­ные шаблоны) та натискають на кнопку Создать.

Рис. 1.5. Створення нового документа

Кожен документ Microsoft Word створюється на основі шаблону — файла, який визначає структуру документа і містить такі елементи налагодження, як вид і розмір шрифту, параметри сторінки й абзацу, стиль документа, перелік елементів автотексту та ін.

Файли шаблонів MS Word мають розширення dotx или dotm. Документ можна створити за допомогою стан­дартних або власноручно створених шаблонів.

Для створення власного шаблону у вікні Создание документа в області Шаблоны обирають Мои шабло­ны (позиція 1 на рис. 1.5), далі у вікні Создать активізу­ють перемикач шаблон (позиція 1 на рис. 1.6) та нати­скають на кнопку ОК. Відкривається вікно нового доку­мента з іменем Шаблон 1, у якому встановлюють необхідні параметри документа (наприклад, ширини полів, перелік елементів автотексту, розмір шрифту тощо) й активізують команди Файл, Сохранить как. При цьому автоматично відкривається папка Шабло­ны, в якій зберігаються всі наявні шаблони, встановлю­ється тип файла — Шаблон документа, користувач вво­дить лише ім'я створеного шаблону і натискує на кноп­ку Сохранить.

Рис. 1.6. Створення власного шаблону документа

Для створення нового документа на основі власно­го шаблону активізують значок Кнопка «Office» та команду Создать. У вікні Создание документа (рис. 1.5) у області Шаблоны обирають Мои шабло­ны. Далі відкривається вікно Создать, в якому ви­значають потрібний файл шаблону та натискають на кнопку ОК.

Збереження документа

П ісля того як створено новий документ, його необхідно зберегти у вигляді файла. З цією метою акти­візують кнопку (Сохранить) на панелі швидкого доступу (позиція 2 на рис. 1.4). На екрані дисплея з’являється вікно (рис. 1.7).

Рис 1.7. Збереження документа

У полі Папка (1), розкривши список, слід вибрати потрібну папку, у полі Имя файла (2) — ввести ім'я створеного файла, який зберігають; після цього потріб­но клацнути мишею на кнопці Сохранить (4). Якщо необхідно зберегти файл у новій папці, її створюють за допомогою кнопки Создать папку (3).

Щоб зберегти файли під іншим іменем (в іншій папці, на іншому диску), активізують значок Кнопка «Office» та команду Сохранить как й у переліку команд правої частини вікна (рис. 1.8) обирають потрібну.

Для збереження на диску файла, що вже існує, після його редагування необхідно виконати одну із таких дій:

• активізувати значок Кнопка «Office» та команду Сохранить;

Р ис. 1.8. Збереження файла в іншому форматі

• натиснути на кнопку (Сохранить) панелі швидкого доступу;

• скористатися комбінацією клавіш Ctrl + S. Файл буде збережено під своїм іменем і в тій папці,

де його створили.

Відкриття документа

Д ля відкриття файла і завантаження його на екран дисплея необхідно обрати з меню значка Кнопка «Offi­ce» команду Открыть або клацнути мишею на кнопці (Открыть) панелі швидкого доступу. На екрані дис­плея з'явиться діалогове вікно, в якому слід вибрати потрібну папку, активізувати ім'я файла і клацнути мишею на кнопці Открыть. Для одночасного відкриван­ня кількох файлів їх виділяють, утримуючи натиснутою клавішу Ctrl. Швидко можна відкрити файл із переліку файлів у правій частині меню значка Кнопка «Office».

Перегляд документа

Під час роботи з документами корисно переглядати текст таким, яким він має бути у надрукованому вигляді.

Для цього активізують кнопку (Предварительный просмотр) панелі швидкого доступу або вибирають команди Печать, Предварительный просмотр із меню значка Кнопка «Office». У верхній частині вікна, що з'явиться на екрані дисплея (рис. 1.9), вміщена вкладка Предварительный просмотр із групами кнопок для керування переглядом. За їх допомогою можна викона­ти такі функції:

- друкування вибраної сторінки (сторінок);

-активізація вікна Параметры Word;

• встановлення розмірів полів сторінки;

• визначення альбомної чи книжкової орієн­тації сторінок;

• встановлення розміру паперу для поточного розділу документа (наприклад, А4, А5, Letter тощо);

• вибір масштабу перегляду або виведення на екран одночасно кількох сторінок документа (рис. 4.9);

- активізація лінійок. Маркери верхньої лінійки змінюють параметри абзацу, маркери лівої — розміри верхніх і нижніх полів документа;

- перемикання між режимом збіль­шення (зменшення) зображення перегляду (покажчик миші має вигляд лупи) і режимом внесення змін у доку­мент;

- перегляд однієї або двох сторінок документа та збільшення сторінки до ширини вікна.

Рис. 1.9. Вікно попереднього перегляду документа

Вихід із вікна попереднього перегляду здійснюють за допомогою кнопки Закрыть окно предварительного просмотра (позиція 1 на рис. 1.9).

Зміна розміру вікна перегляду

П ід час роботи з документом за допомогою повзун­ка Масштаб і кнопок Уменьшить та Увеличить що розміщені на рядку статусу (позиція 11 на рис. 1.4), можна керувати розмірами змісту вікна перегляду сторінки документа під час робо­ти над ним. Для цього або натискають на кнопки або «тягнуть» повзунок у бік збільшення або зменшення.

Аналогічні дії виконують також за допомогою кно­пок групи Масштаб вкладки Вид (рис. 1.10).

Рис. 1.10. Установлення розміру перегляду змісту вікна

Зручним засобом перегляду документа є Режим чте­ния, який дає змогу переглядати документ попарними сторінками, що розгорнуті на весь екран. Цей режим активізують із групи кнопок перемикання режимів перегляду рядка статусу (позиція 1З на рис. 1.4). При цьому можна встановити такі параметри роботи над документом (кнопка Параметры просмотра), як внесен­ня змін (команда Разрешить ввод), виведення однієї сторінки (команда Показать одну страницу), зображен­ня приміток та змін (команда Показать примечания и изменения) та ін. У списку Сервис вміщено команди для проведення перекладу, створення приміток, пошу­ку слів або словосполучень тощо. Для закриття режиму читання активізують кнопку Закрыть (позиція 1 на рис. 1.11).

Рис. 1.11. Перегляд документа в режимі читання

Друкування документа

За замовчуванням встановлено такі параметри дру­кування документа:

• кількість копій — 1;

• друк всіх сторінок документа;

• кількість сторінок на сторінці — одна.

Щ об надрукувати документ із цими параметрами, активізують команду Печать значка Кнопка «Office» або кнопку

(Быстрая печать) панелі швидкого доступу або комбінацію клавіш

Ctrl + P.

Якщо необхідно змінити параметри друкування, тоді активізують команди Печать, Печать значка Кнопка «Office». Унаслідок таких дій на екрані дисплея з'явить­ся діалогове вікно Печать, показане на рис. 1.12.

Рис. 1.12. Установлення параметрів друкування документа

У діалоговому вікні Печать встановлюють такі параметри:

1. У списку Имя (1) можна вибрати потрібний притер, якщо в системі встановлено більше одного принтера;

2. У групі Страницы (2) слід активізувати один із параметрів:

• все (друкування всіх сторінок документа) (за замов­чуванням);

• текущая (друкування поточної сторінки);

• номера (друкування окремих сторінок або їх діапазону);

• выделенный фрагмент (друкування частини документа, виділеної заздалегідь);

3. список Включить (3) містить такі позиції:

• Все страницы диапазона (за замовчуванням);

• Нечетные страницы;

• Четные страницы.

Параметри Нечетные страницы і Четные страницы використовують за необхідності друкувати документ з двох боків сторінки;

4. кнопка Параметры... (4) активізує додаткове вікно, в якому можна встановити такі параметри, як друк прихованого тексту, кодів полів тощо; а також друкування сторінок у зворотному порядку та ін.;

5. кнопка Свойства (5) дає змогу змінити параметри якості друку (інтенсивність) і встановити їх відповідно до створеного документа (конверт, лист, папір А4 тощо);

6. при активізації перемикача Печать в файл (6) документ з усіма елементами форматування зберігають у файлі для подальшого друку;

7. перемикач Двусторонняя печать (7) дає змогу автоматично друкувати двостронні документи;

8. У групі Копии (8) визначають кількість копій документа, який друкується (за замовчуванням — одна копія). Крім того, можна активізувати перемикач разо­брать по копиям, щоб послідовно надрукувати всі сто­рінки однієї копії документа, відтак — усі сторінки дру­гої копії документа і т. д.;

9. значення поля число страниц на листе (9) дає змогу встановити кількість сторінок документа, що друкуватимуть на одному аркуші паперу.

Установивши всі параметри друку, необхідно акти­візувати кнопку ОК.

Робота з фрагментами документа

Значна кількість дій користувача, що пов'язана з окремими фрагментами документа, стосується роботи за допомогою буфера обміну.

Буфер обміну — частина оперативної пам'яті, де тимчасово збе­рігається попередньо скопійована або переміщена інформація.

Завдяки буферу обміну можна виконати копіюван­ня, вставляння, переміщення, вилучення фрагментів документа.

Виділення блоків документа

Насамперед встановлюють курсор на початок по­трібної частини блоку тексту. Далі для виділення блоку виконують такі дії:

• утримуючи натиснутою клавішу Shift, покажчик миші встановлюють на кінець блоку і клацають клавішею;

• натискають на клавішу миші й, не відпускаючи її, «тягнуть» покажчик до кінця блоку;

• утримуючи натиснутою клавішу Shift, пересува­ються по тексту за допомогою клавіш керування курсо­ром на клавіатурі.

Для виділення рядка потрібно клацнути мишею ліворуч від рядка; окремого слова — двічі клацнути нею будь-де всередині цього слова; абзацу — двічі клацнути клавішею миші ліворуч від абзацу; всього тексту — натиснути на клавіші Ctrl + 5 цифрової клавіатури.

Щоб скасувати виділення, слід клацнути клавішею миші в будь-якому місці тексту.

Копіювання, вилучення, вставляння блоків тексту

Спочатку блок тексту в документі виділяють. Для його копіювання, вилучення, вставляння використову­ють команди групи Буфер обмена (рис. 4.13) вкладки Главная (позиція 4 на рис. 4.1):

• (Копировать) — копіювання блоку виділеного тексту. При цьому він залишається у документі на своє­му місці й водночас переноситься в буфер обміну;

• (Вырезать) — вилучення (вирізання) блоку виді­леного тексту. Із документа він переноситься в буфер обмі­ну, звідки може бути вставлений в інше місце документа;

• (Вставить) — вставляння блоку виділеного тек­сту. Курсор необхідно встановити на місце, куди слід вставити текст, що вміщено у буфері обміну (після вирі­зання або копіювання).

Рис. 1.13. Команди групи Буфер обмена

Операції вставляння, вилучення, копіювання блоку тексту або окремих символів також можна виконати, користуючись командами контекстного меню або комбі­націями клавіш:

• Вырезать (Ctrl + X);

• Копировать (Ctrl + С);

• Вставить (Ctrl + V).

Вилучення виділеного тексту без збереження його в буфері обміну виконують за допомогою клавіші Delete.

Питання і завдання для самостійної роботи

Варіант 1. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле - 2,2 см., праве - 1,5 см., верхнє - 1,5 см., нижнє - 1,5 см. Підготувати бланк учбової установи, в якій Ви навчаєтеся.

Варіант 2. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

2,5 см., праве - 0,5 см., верхнє - 0,5 см., нижнє - 0,5 см. Підготуйте доповідну записку.

Варіант 3. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

1,5 см., праве - 0,5 см., верхнє - 1,7 см., нижнє - 1,7 см. Підготуйте автобіографію.

Варіант 4. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

2,8 см., праве - 1,5 см., верхнє - 2,3 см., нижнєє - 2,2 см. Підготуйте заяву до суду.

Варіант 5. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

1,9 см., праве - 0,25 см., верхнє - 1,2 см., нижнє - 1,2 см. Підготуйте договір комісії на здійснення операції з продажу майна.

Варіант 6. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

1,27 см., праве - 1,7 см., верхнє - 1,23 см., нижнє - 1,25 см. Підготуйте договір комісії на реалізацію товарів і послуг.

Варіант 7. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

3,2 см., праве - 0,3 см., верхнє - 2 см., нижнє - 1,5 см. Підготуйте договір комісії на покупку цінних паперів.

Варіант 8. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

1,13 см., праве - 1,2 см., верхнє - 0,7 см., нижнє - 0,7 см. Підготуйте договір комісії з експорту.

Варіант 9.1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле

2,3 см., праве - 2,3 см., верхнє - 0,9 см., нижнє - 0,5 см. Підготуйте заявку на участь в тендері.

Варіант 10. 1) Створити новий документ і встановити ширину полів: ліве поле - 2,52 см., праве - 0,52 см., верхнє - 1,25 см., нижнє - 1,25 см. Підготуйте договір постачання товару.

Лекція 3. Тема 1.3.Форматування документа

Будь-який документ MS Word має визначену логіч­ну структуру, до кожної частини якої можна застосува­ти різні параметри форматування.

Форматування розділу

Верхнім рівнем логічної структури документа є його розділ, номер якого міститься в рядку статусу (позиція 12 на рис. 1.4). За замовчуванням усі сторінки документа утворюють один розділ. Для створення ново­го розділу, наприклад з метою встановлення інших параметрів для певної частини документа, встановлю­ють курсор у потрібному місці документа і у групі Параметры страницы вкладки Разметка страницы активізують список команди Разрывы. У вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис. 1.14), визначають, де починатиметься новий розділ (наступна сторінка, поточна сторінка тощо).

Щ об вилучити розрив розділу, активізують команду (Отобразить все знаки), виділяють лінію розриву (рис. 1.15) та натискають на клавішу Delete.

Параметри окремого розділу (або всього документа — якщо розділ один) встановлюють за командами групи Параметры страницы вкладки Разметка страницы або після активізації кнопки-списку цієї групи. В другому випадку на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 1.16). Це вікно має три вкладки:

Р ис.1.14. Створення в документі нового розділу

Рис. 1.15. Лінія розриву розділу

Рис. 1.16. Форматування сторінки

1. Поля — зазначають розміри полів (1) (верхнього, нижнього, лівого, правого) сторінки та її орієнтацію (2) для перегляду або друкування документа в горизон­тальному (книжковому) або вертикальному (альбомно­му) вигляді; параметр несколько страниц (3) у групі Страницы дає змогу визначити наявність дзеркальних полів на сторінці або двох сторінок одночасно;

2. Размер бумаги — можна вибрати один із стан­дартних розмірів паперу (А4; А5; Letter та ін.) або спе­ціальних;

3. Источник бумаги — можна активізувати пара­метр для роботи з колонтитулами парних та непарних сторінок і колонтитулом першої сторінки. Кнопка Нумерация строк відкриває вікно, в якому встановлю­ють параметри виведення номерів рядків у документі. У списку Вертикальное выравнивание зазначають тип вирівнювання інформації щодо сторінки (за центром, висотою, по нижньому або верхньому краю).

Усі вкладки цього вікна, крім того, мають перелік, з якого вибирають вид застосування зазначених пара­метрів до документа (поточний розділ, весь документ тощо), як показано на рис. 4.16, позиція 5. Також у вікні в частині Образец можна переглянути розташу­вання тексту на сторінці (4).

Форматування параметрів абзацу

Розділ складається із окремих абзаців.

Абзац (нім. absatz — уступ) — частина документа MS Word, відо­кремлена маркерами, яка може мати інші параметри.

У процесі набору тексту при досягненні правого краю документа немає необхідності натискати на клаві­шу Enter — текст переноситься на наступний рядок автоматично.

Д ля створення нового абзацу в місці, де встановлено курсор, слід натиснути на клавішу Enter. При цьому в документ вставляється маркер абзацу , а місце введен­ня тексту переноситься на перший рядок нового абзацу. Маркери абзацу переглядають при активізації команди (Отобразить все знаки) (позиція 6 на рис. 1.4).

Абзац має такі основні параметри:

• відступи праворуч або ліворуч стосовно розмірів полів сторінки;

• абзацний відступ;

• вирівнювання;

• інтервал перед і після абзацу;

• міжрядковий інтервал.

Відступи праворуч або ліворуч стосовно розмірів полів сторінки і абзацний відступ встановлюють за допомогою маркерів (рис. 1.17), що містяться на спе­ціальній лінійці (позиція 9 на рис. 1.4). Її активізують або командою Линейка вкладки Вид групи Показать или скрыть, або за допомогою значка у верхній частині вертикальної лінійки прокручування.

Рис. 1.17. Лінійка з маркерами для зміни параметрів абзацу

Щоб визначити потрібні параметри абзацу, покаж­чик миші встановлюють на одному з маркерів і, нати­снувши на її клавішу, «тягнуть» його по лінійці до по­трібного розміру.

Верхній лівий маркер змінює відступ першого рядка (абзацноговідступу) — позиція 1 нарис. 1.17; нижній — положення першого рядка і лівого відступу абзацу разом; правий — положення правого відступу абзацу.

Д еякі параметри абзацу встановлюють за допомо­гою відповідних команд групи Абзац вкладки Главная:

• Выровнять текст по левому краю;

• По центру (вирівнювання щодо центру);

• Выровнять текст по правому краю;

• По ширине (вирівнювання по ширині);

• Междустрочный интервал (інтервал між рядками).

Усі параметри абзацу встановлюють після активіза­ції кнопки-стрілки правого нижнього кутка групи

Абзац вкладки Главная. Унаслідок цього на екрані дис­плея з'являється діалогове вікно (рис. 1.18), в якому задають:

• параметри вирівнювання тексту (стосовно лівої та правої меж, за шириною, щодо центру);

• розміри лівого і правого відступів;

• розміри відступу першого рядка (абзацного від­ступу);’

• інтервал перед і після абзацу;

• інтервал між рядками;

• параметри табуляції (відстань між позиціями, наявність розділювача), після встановлення яких можна, використовуючи клавішу Tab, створювати таблиці або інший впорядкований у стовпчики текст.

Рис. 1.18. Установлення параметрів абзацу

Таке саме діалогове вікно з'явиться, якщо встанови­ти курсор у межах блоку тексту, натиснути на праву клавішу миші й активізувати команду Абзац.

Якщо потрібно змінити параметри окремого абзацу, то курсор має бути встановлений будь-де в абзаці, якщо це стосується блоку тексту, то його доцільно спочатку виділити.

Форматування символів

Найменшим елементом документа MS Word є сим­вол. При проведенні форматування встановлені параме­три стосуються всіх символів виділеної частини доку­мента або тих, які вводитимуться після задания параме­трів. Усі параметри символу можна змінити у вікні, що з'являється на екрані дисплея після активізації команд - списку групи Шрифт вкладки Главная (рис. 4.19).

Рис. 1.19. Установлення параметрів шрифту Вкладка Шрифт містить:

• розділ Шрифт (назви сукупності різних шрифтів, наприклад Times New Roman);

• розділ Начертание (параметри Обычный, Курсив тощо);

• розділ Размер (визначення розміру шрифту);

• список Цвет текста (зміна кольору символів доку­мента);

• список Подчеркивание (види підкреслення, наприклад Только слова, подвійне, пунктирне тощо, Нет — за замовчуванням);

• розділ Видоизменение (за допомогою параметрів якого можна, наприклад, створити надрядкове і підряд­кове розташування тексту стосовно рядка, перетворити текст на закреслений тощо).

Вкладка Интервал включає команди для встано­влення виду інтервалу між символами (Разреженный, Уплотненный, Обычный) та параметрів кернінга (ви­значення інтервалу між двома символами).

Після активізації кнопки По умолчанию (позиція 1 на рис. 4.19) всі встановлені параметри будуть збереже­ні й застосовані до документів, що створюватимуться.

Команди групи Шрифт вкладки Главная забезпечу­ють виконання

в ищеописаних дій:

• (Шрифт);

• (Размер шрифта);

• (Зачеркнутый) — виділений текст виконується закресленим шрифтом;

• (Подстрочный знак) — виділений текст розта­шовується нижче тексту рядка;

• (Регистр) — перетворення літер виділеного тек­сту на прописні або строчні.

П ід час роботи з документом MS Word 2007 можна використовувати напівпрозору міні-панель. Для цього виділяють частину тексту і на міні-панелі активізують потрібну команду (рис. 1.20).

Рис 1.20. Міні-панель

В деяких випадках при роботі з документом відбу­вається зміна частини тексту або окремих символів автоматично. Щоб переглянути параметри автозаміни, виконують такі дії:

• натискають на значок (Кнопка «Office»),активізують команду Параметры Word;

• у наступному вікні Параметры Word вибирають Правописание;

• натискають на кнопку Параметры автозамены. На екрані дисплея з'являється вікно, зображене на рис. 1.21.

Рис. 1.21. Перегляд параметрів автоформатування документа

При активізації у вікні відповідної вкладки пере­глядають встановлені за замовчуванням параметри автозаміни.

Користування автотекстом

Працюючи навіть із найпростішими текстами, кори­стувачеві доводиться вводити слова та словосполучення, які часто повторюються. У документах MS Word 2007 такі елементи зберігають у вигляді автотексту — стан­дартного блоку, призначеного для багаторазового вико­ристання. Для цього спочатку створюють елементи авто­тексту, відтак вставляють їх автоматизовано в документ.

Щоб створити власний елемент автотексту, слід спо­чатку виділити такий блок тексту. Далі на вкладці Вставка в групі Текст потрібно відкрити список Экспресс-блоки (рис. 1.22) та активізувати команду Сохранить выделенный фрагмент в коллекцию экспресс-блоков. У вікні, що з'являється на екрані дис­плея (рис. 1.23), необхідно виконати такі дії:

• у поле Имя ввести ім'я елемента (для зручності — одну літеру, наприклад «н»), яке присвоюється виділе­ному блоку тексту;

• у поле Сохранить в із переліку обрати потрібний шаблон (Building Blocks або Normal);

• натиснути на кнопку ОК.

Рис. 1.22. Активізація команди вставити Экспресс-блоки

Рис. 1.23. Створення елемента автотексту

У випадках, коли таке ім'я елемента вже існує, з'являється вікно із запитом. Переопределить стан­дартный блок? За умови, що попередній елемент автотексту з таким ім'ям можна вилучити, слід відпо­вісти Да.

Щоб вставити збережений елемент автотексту, необхідно встановити курсор у тому місці документа, куди потрібно додати цей текст, ввести ім'я, під яким його записано, і натиснути на клавішу F3. Наприклад, для вставляння тексту «слова та словосполучення» слід у документі набрати ім'я «н» і натиснути на клавішу F3.

Перелік усіх елементів автотексту (стандартних і створених власноручно) можна переглянути після акти­візації команди Организатор стандартных блоков у списку Экспресс-блоки групи Текст вкладки Вставка.

Контекстний пошук і заміна символів у тексті

Під час роботи над документом існує можливість автоматично замінювати (шукати) один символ (їх групу) на інший символ (символи) у частині або всьому тексті.

Для цього активізують команду Заменить групи Редактирование на вкладці Главная, внаслідок чого на екрані дисплея з'являється вікно Найти и заменить (рис. 1.24), в якому задають такі параметри:

Рис. 1.24. Пошук і заміна символів у документі

• у полі Найти вводять символ (групу символів), який необхідно замінити (наприклад, слово «компьютер»);

• у полі Заменить на визначають символ (групу символів) для заміни (наприклад, «комп'ютер»);

• у списку Направление вказують, у якій частині тексту щодо встановленого курсора відбувається заміна (Везде, Вперед, Назад).

Далі активізують кнопку Заменить все (1) для пошу­ку й автоматичної заміни всіх знайдених елементів, після чого на екрані дисплея з'являється повідомлення про кількість зроблених замін.

При використанні кнопки Заменить заміна відбу­вається під керівництвом користувача. Під час пошуку символу (слова), що підлягає заміні, знайдений символ (слово) виділяється автоматично, і система чекає команди користувача. Якщо далі активізувати кнопку Заменить, то знайдений символ замінюється, викону­ється пошук наступного, знову відбувається автома­тичне виділення і т. д. Якщо активізувати кнопку Найти далее, то заміна знайденого символу (слова) не відбувається, а виконується пошук наступного фраг­мента.

Створення рамки і заливання в документі

Щоб наголосити на основній думці та більш наочно виділити абзаци, використовують функцію Границы и заливка. Ця дія може бути застосована до окремого слова, поточного абзацу, кількох попередньо виділених абзаців або цілої сторінки. Для виконання такої опера­ції виділяють потрібний фрагмент документа, відкрива­ють список праворуч від команди Границы и заливка у групі Абзац (рис. 1.25) вкладки Главная та активізують команду Границы и заливка (1).

Рис. 1.25. Активізація команди Границы и заливка

У вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис. 1.26), задають:

• у вкладці Граница — тип рамки (тень, объемная тощо), тип лінії рамки, її колір і ширину. У частині Образец за допомогою кнопок можна вилучити (додати) будь-яку сторону рамки. Команди застосовують до поточного або кількох попередньо виділених абзаців. Для вилучення вже створеної рамки вибирають тип нет;

• у вкладці Страница — тип рамки, тип лінії рамки, її колір, ширину, але їх застосовують для всієї сторінки;

• у вкладці Заливка — колір фону в рамці та його інтенсивність (розділ Узор). Для відміни заливання використовують параметр нет.

Рис. 1.26. Створення рамки і заливання в абзаці

П риклад застосування функції Границы и заливка, а саме створення рамки з тінню, виконання заливки, зображено на рис. 1.27.

Рис. 1.27. Приклад застосування функції Границы и заливка

Окремі фрагменти тексту можна візуально виокре­мити рамками, використовуючи список, розміщений у списку команди Границы и заливка у групі Абзац вкладки Главная.

Питання і завдання для самостійної роботи

Створити документ із власним елементом авто тексту

Лекція 4.Тема 1.4.Робота з окремими елементами документа

Створення в документі колонок

Щоб полегшити сприйняття великих обсягів інфор­мації, можна розбити текст на колонки. Параметры страницы вкладки Размет­ка страницы. Унаслідок цього на екрані дисплея з'яв­ляється діалогове вікно Колонки (рис. 1.28), де необхід­но вказати кількість колонок (1), вмикнути чи не вми­кати перемикач (2), якщо колонки мають бути однієї або різної ширини, і зазначити, чи є між ними розділь­ник (3). Обрані параметри підтверджують за допомогою кнопки ОК.

Рис. 1.28. Поділ тексту на колонки

Для перетворення тексту з колонками на звичайний текст його виділяють, активізують команди Колонки, Другие колонки... групи Параметры страницы вкладки Разметка страницы і встановлюють Число колонок (позиція 1 нарис. 1.28).

Робота з окремими елементами документа

Для увиразнення елементів документа використову­ють списки, буквицю, зноски, символи, колонтитули.

Створення маркованих і нумерованих списків

При створенні переліків, акцентуванні кількох тезисів у тексті користуються списками.

Список — сукупність фрагментів документа, кожен із яких розміщений на новому рядку, починається маркером.

Список може бути маркованим (маркер списку (сим­вол) не змінюється) і нумерованим (маркер списку — цифри у порядку зростання або літери відповідно до алфавіту).

Д ля створення списку курсор встановлюють у визна­чене місце документа й активізують одну з команд у групі Абзац вкладки Главная:

• Маркеры;

• Н умерация.

Праворуч від цих команд розташована кнопка-стрілка, активізувавши яку відкривають нове вікно, в якому можна змінити встановлений за замовчуванням маркер (рис. 1.29). Команда Определить новый маркер (1) дає змогу в новому вікні створити власний маркер.

Рис.1.29. Вибір маркера

Після активізації однієї з команд у документі дода­ється маркер, відтак вводять потрібний текст списку, натискають на клавішу Enter, унаслідок чого в наступ­ному рядку документа автоматично з'являється маркер списку, додають текст — створюється наступний еле­мент списку і т. д. Щоб припинити автоматичне ство­рення списку, слід знову активізувати кнопку Маркеры чи Нумерация або двічі натиснути на клавішу Enter.

Для вставлення нового елемента всередині існуючо­го списку курсор установлюють у кінці попереднього елемента і натискають на клавішу Enter, унаслідок чого створюється новий елемент, а всі інші перенумерову­ються (якщо список нумерований). Для вилучення еле­мента списку його спочатку виділяють і натискають на клавішу Delete. Виділений елемент вилучається, а всі інші перенумеровуються.

Якщо є потреба відформатувати маркери в наявному списку, його виділяють, активізують команду Маркеры чи Нумерация у групі Абзац вкладки Главная і вибира­ють потрібний маркер із переліку. Аналогічні дії вико­нують і після активізації команди Маркеры чи Нумера­ция контекстного меню.

У документі MS Word можна також створювати бага­торівневі марковані або нумеровані списки. Щоб створи­ти список такого типу, у групі Абзац вкладки Главная відкривають кнопку-список команди Многоуровневый список і обирають потрібний тип нового списку. Відтак додають елементи. Для зміни рівнів ієрархії елементів у списку використовують клавішу Tab (перейти на нижній рівень) або комбінацію клавіш Shift + Tab (перейти на верхній рівень).

Створення буквиці

Одна велика літера або слово, що складається з вели­ких літер, створені з метою візуального виділення абза­цу, — це буквиця.

Щоб створити буквицю з першого слова абзацу, його спочатку виділяють. Із першої літери абзацу буквиця створюється за замовчуванням. Далі активізують кноп­ку-список праворуч команди Буквица в групі Текст вкладки Вставка. Після цих операцій на екрані дисплея з'являється вікно Буквица (рис. 4.30), в якому можна задати такі значення:

• нет (вилучення попередньо створеної буквиці);

• в тексте (буквиця створюється безпосередньо в тексті, при цьому можна вказати її розміри стосовно рядків — высота в строках);

• на поле (буквиця створюється поза текстом).

Рис. 1.30. Робота з буквицею

Для вилучення буквиці активізують вікно Буквица і в групі Положение вибирають значення нет.

Робота із зносками

Одним з елементів документа є зноска.

Зноска — додаткове роз'яснення або посилання на документ-джерело.

Зноски розміщують під текстом, унизу сторінки або в кінці документа. Вони складаються з двох частин: маркера і тексту.

Для створення зноски в тексті необхідно встановити курсор після слова, якого вона стосується, й активізу­вати кнопку зі стрілкою в правому нижньому кутку групи Сноски (позиція 1, рис. 1.31) на вкладці Ссылки. Унаслідок цього на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 1.32), в якому потрібно задати параметри:

Рис. 1.31. Команди групи Сноски

Рис. 1.32. Створення зносок і робота з ними

• У групі Положение визначають тип зноски (зви­чайна або кінцева) та її розташування (в кінці сторінки чи документа);

• У групі Формат встановлюють вид маркера зно­ски: цифри чи символи в порядку зростання; кнопка Символ (1) активізує таблицю символів, з якої можна вибрати інший символ для маркера зноски; можна змі­нити початковий номер зноски (2), а також указати, якою буде нумерація (3) — наскрізною чи починаючи з кожної сторінки або розділу.

Для вилучення зноски потрібно виділити її маркер у тексті й видалити, натиснувши на клавішу Delete.

Робота з написом

За допомогою напису створюють фрагменти, що мають інші параметри і можуть бути окреслені рамкою або містити графічні елементи.

Для створення напису активізують команду Над­пись у групі Текст вкладки Вставка. У вікні, що з'яв­ляється на екрані дисплея, обирають шаблон напису

Це — Напис або активізують команду Нарисовать надпись. Покажчик миші набуває вигляду хрестика, яким і створюють напис у потрібному місці документа. Для форматування параметрів напису його активізу­ють, вибирають команду контекстного меню Формат надписи. Унаслідок цього на екрані дисплея з'являєть­ся вікно (рис. 1.33).

Рис. 1.33. Форматування напису

У відповідних вкладках визначають:

• Цвета и линии — тип, колір заливки та ліній рамки;

• Размер — висота, ширина та масштаб інформації в напису;

• Положение — розташування щодо тексту доку­мента (навколо рамки, за текстом тощо);

• Надпись — розміри полів усередині рамки, тип вирівнювання тексту (по центру, знизу, зверху).

Закладки в документі

Для зручного переміщення по документу використо­вують закладки, які дають змогу здійснити швидкий перехід до потрібного місця. Для створення закладки спочатку встановлюють курсор у тому місці документа, куди необхідно здійснити перехід. Відтак активізують команду Закладка (рис. 1.34) групи Связи вкладки Вставка. Унаслідок цих дій на екрані дисплея з'яв­ляється вікно Закладка (рис. 1.35), в якому у полі Имя закладки вводять ім'я нової закладки (ім'я завжди починається з літери, не може мати пробілів). Після цього натискають на кнопку Добавить.

Рис. 1.34. Активізація команди Закладка

Рис. 1.35. Створення нової закладки

Щоб здійснити перехід до потрібної закладки, нати­скають на кнопку Выбор объекта перехода (позиція 1 на рис. 1.36), яка розміщена у нижній частині верти­кальної лінійки прокручування. Після цього на екрані дисплея з'являється вікно, в якому активізують кноп­ку Перейти (позиція 1 на рис. 1.37). У наступному вікні у вкладці Перейти з переліку обирають Закладка, із списку Введите имя закладки активізують потрібне ім'я закладки.

Рис. 1.36. Активізація кнопки Выбор объекта перехода

Рис.1.37. Здійснення переходу до потрібної закладки

Аналогічні дії для переходу до потрібного місця в документі здійснюють після активізації команди Заме­нить групи Редактирование на вкладці Главная, вна­слідок чого на екрані дисплея з'являється вікно Найти и заменить (рис. 1.24).

Щоб вилучити закладку, відкривають вікно Закладка (група Связи вкладка Вставка), виділяють потрібну закладку і натискають на кнопку Удалить.

Вставляння символів у документ

Операція вставляння стосується символів, аналогів яких немає на клавіатурі. Для її виконання активізу­ють кнопку-стрілку праворуч від команди Символ групи Символы вкладки Вставка, обирають команду Другие символы (рис. 1.38). Унаслідок цих дій на екра­ні дисплея з'являється вікно (рис. 1.39).

Рис. 1.38. Активізація команди Символ

Рис. 1.39. Вставляння символу

У вкладці Символы виконують такі дії:

• у списку шрифтів (1) вибирають потрібний (наприклад, Wingdings 3);

• у таблиці символів обраного шрифту визначають символ (2);

• активізують кнопки Вставить і Закрыть.

Після цього обраний символ з'являється в документі.

Якщо символ часто вставляють у документ, йому

можна призначити комбінацію клавіш. Для цього активі­зують потрібний символ у таблиці символів та кнопку Сочетание клавиш (3), після чого на екрані дисплея з'яв­ляється вікно, показане на рис. 1.40. У вікні Настройка клавиатуры здійснюють такі операції:

• у полі Новое сочетание клавиш (1) натискають на клавіші Ctrl + літера або Alt + літера (наприклад, Alt + 5);

• активізують кнопку Назначить (3);

• активізують кнопку Закрыть.

Після цих дій обраний символ (2) можна вставляти в документ за допомогою призначеної комбінації кла­віш (наприклад, Alt + 5).

Рис. 1.40. Призначення комбінації клавіш для вставляння символу

Робота з колонтитулами

Верхня або нижня частини сторінки документа можуть мати колонтитули.

Колонтитул — верхній (угорі сторінки) або нижній (унизу сторінки) спеціальний текст (слова, дата, номер глави тощо) або графічне зображення, які автоматично вставляються на кожній сторінці документа.

Колонтитули створюють за допомогою команд Верх­ний колонтитул або Нижний колонтитул групи Колон­титулы вкладки Вставка. На екрані дисплея з'явля­ються перелік наявних шаблонів колонтитулів та команда Изменить верхний (нижний) колонтитул для створення власного. Після активізації команди на екрані дисплея (рис.1.41) з'являється додаткова вкладка Конструктор — Работа с колонтитулами (1) з групами команд, а у документі — місце для створення колонтитула, відокремлене від основного тексту пунк­тирною лінією. При цьому сам документ стає активним лише після закриття вікна роботи з колонтитулами.

У колонтитул можна додати з клавіатури будь-який текст. Команди групи Вставить дають змогу автоматич­но вставляти в колонтитул елементи автотексту (команда Экспресс-блоки), поточну дату та час в різних форма­тах (команда Дата и время) тощо.

Команди групи Переходы (4) здійснюють переклю­чення між верхнім і нижнім колонтитулами; команди Предыдущий раздел та Следующий раздел дають змогу створювати різні колонтитули для різних розділів. Активізуючи команду Как в предыдущем разделе, авто­матично створюють колонтитул, який повторює зміст попереднього. За допомогою команд групи Параметры (3) можна створити різні колонтитули для парних і непарних сторінок та окремо для першої (рис. 1.42).

Рис. 1.41. Створення верхнього колонтитула

Рис. 1.42. Параметри колонтитулів

Для переходу у режим роботи над документом або активізують команду Закрыть окно колонтитулов (2) або двічі клацають клавішею миші на робочому полі документа.

Щоб вилучити колонтитули, необхідно активізува­ти команди Верхний колонтитул або Нижний колонти­тул групи Колонтитулы вкладки Вставка і обрати, від­повідно, Удалить верхний (нижний) колонтитул.

Додавання номерів сторінок

Текстовий процесор MS Word автоматично поділяє створений документ на сторінки. їх номери можна переглянути в рядку статусу (позиція 12 на рис. 1.4), але автоматично вони в документ не вставляються. Щоб їх додати (у нижній або верхній колонтитул), активізують команду Номер страницы групи Колонти­тулы вкладки Вставка і обирають значення серед запропонованих (Вверху страницы, Внизу страницы або На полях страницы) залежно від того, де в докумен­ті стоятимуть номери сторінок.

Щоб відформатувати наявний номер сторінки, його виділяють та використовують одну із команд міні-панелі (рис. 1.20). Якщо необхідно змінити початковий номер або вид нумерації, активізують команду Формат номеров страниц (список команди Номер страницы групи Колонтитулы вкладки Вставка). Унаслідок цих дій на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 1.43).

Рис. 1.43. Вставляння номерів сторінок

У вікні у полі Формат номера (1) визначають вид номера сторінки; у групі Нумерация страниц (2) акти­візують перемикач начать с і надають йому відповідно­го значення (наприклад, початковий номер — 5).

Для вилучення номерів сторінок активізують коман­ду Удалить номера страниц (список команди Номер страницы групи Колонтитулы вкладки Главная).

Питання і завдання для самостійної роботи

Створити документ зБагаторівневим списком

Лекція 5.Тема 1.5. Робота з таблицями

Для ефективного і компактного розміщення у доку­менті певної інформації її доцільно подавати у вигляді таблиці.

В MS Word 2007 існує кілька способів створення таблиці. Насамперед слід установити курсор у потріб­не місце документа й на вкладці Вставка в групі Таблицы активізувати кнопку Таблица. Унаслідок цього на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 1.45).

Рис.1.45. Створення таблиці

До найбільш поширених способів створення таблиці належать такі:

• із запропонованих шаблонів групи Вставка таблицы (1) обирають потрібний і використовують метод перетягування;

• активізують команду Вставить таблицу, визнача­ють кількість рядків і стовпців;

• використовуть команду Нарисовать таблицу. Покажчик миші набуває вигляду олівця, яким «рису­ють» лінії, що відокремлюють рядки і стовпці. Такий метод застосовують для складних, нестандартних таблиць, наприклад для тих, що мають неоднакову кількість стовпців у рядках;

• попередньо виділений текст можна перетворити на таблицю за допомогою команди Преобразовать в таблицу;

• команда Таблица Excel дає змогу створити у доку­менті таблицю у форматі MS Excel;

• у переліку Экспресс-таблицы можна вибрати пев­ний вид таблиці, наприклад календар, табличний спи­сок тощо.

Після створення таблиці (активізації існуючої) на екрані дисплея з'являється нові вкладки для роботи з таблицями — Конструктор та Макет.

Вкладка Конструктор (рис. 1.46) містить такі інструменти для роботи над таблицею, як Нарисовать таблицу (створення ліній), Ластик (вилучення ліній), Толщина пера та Цвет пера (перелік типів і кольорів ліній для вибору), Стили таблиц (активізація наявного шаблону або створення власного) та ін.

Рис. 1.46. Команди вкладки Конструктор

Інструменти вкладки Макет зображено на рис. 1.47, вони активізуються тільки тоді, коли курсор установле­но у будь-якій комірці таблиці.

Щоб перейти від однієї комірки до іншої, необхідно користуватися клавішами керування курсором, клаві­шею Tab або клацнути клавішею миші в комірці.

Рис. 1.47. Вкладка Макет для роботи з таблицями

Виділити стовпець таблиці можна так:

• покажчик миші встановити на верхній межі стовпця (його форма має змінитися) і клацнути клаві­шею миші;

• курсор установити у будь-якій комірці стовпця і задати на вкладці Таблица команди Выделить, Выде­лить столбец (рис. 1.48).

• Рядок таблиці виділяють, здійснюючи такі дії:

• покажчик миші відводять ліворуч від рядка поза таблицею і клацають клавішею миші;

• курсор установлюють усередині рядка та задають у групі Таблица команди Выделить, Выделить строку.

• Для вилучення комірки, рядка, стовця або всієї таблиці потрібно установити курсор у потрібному рядку або стовпцю таблиці та активізувати:

• У групі Строки и столбцы команду Удалить та відповідну команду із переліку (рис. 1.49);

• команду з контекстного меню (рис. 1.50).

Рис. 1.48. Виділення

фрагмента таблиці

Рис. 1.49. Видалення

таблиці

Рис. 1.50. Контекстне фрагмента таблиці меню

Клавіша Delete вилучає тільки зміст комірки рядка стовпця всієї таблиці

Ширину стовпця таблиці змінюють такими діями:

• Покажчик миші підводять до правої або лівої межі стовпця(покажчик перетвориться на подвійну вертикальну стрілку) натискають на клавішу миші і не відпускаючи її «тягнуть» межу стовпця до потрібного розміру.

• змінюють положення маркера на горизонтальній лінійці (позиція 2 на рис. 1.47), розташованій над робо­чим полем документа;

• використовують команди групи Размер ячейки, переліку Автоподбор (рис. 1.51).

Рис. 1.51. Установлення ширини стовпця

Для зміни висоти комірки таблиці необхідно:

• підвести покажчик миші до нижньої межі рядка (покажчик перетвориться на подвійну горизонтальну стрілку), натиснути на клавішу миші й, не відпускаю­чи її, «тягнути» межу рядка до потрібного розміру;

• змінити положення маркера на вертикальній лінійці, розташованій ліворуч від робочого поля доку­мента;

• використати команду Высота строки таблицы групи Размер ячейки.

Я кщо необхідно об'єднати кілька комірок в одне ціле (наприклад, для створення назви, що стосується кількох стовпців), їх виділяють і у групі Объединить (рис. 1.52) активізують команду Объединить ячейки. Для поділу однієї або кількох комірок, виділених за­здалегідь, використовують команду Разбить ячейки. Щоб перетворити одну таблицю на кілька окремих, активізують команду Разбить таблицу. Аналогічні дії виконують також за допомогою команд контекстного меню.

Рис. 1.52. Активізація команди Объединить ячейки

Команда Свойства групи Таблица (або контекстного меню) активізує вікно (рис. 1.53).

Рис. 1.53. Перегляд та визначення параметрів таблиці

У вікні можна визначити параметри вирівнювання для всієї таблиці, окремих стовпців, рядків; розташу­вання тексту навколо таблиці, застосування функції Границы и заливка для всієї таблиці, а також розміри окремих стовпців, рядків, комірок.