139.Трудовий метод, його місце і роль в дослідженнях професійної діяльності.????

Трудовий метод передбачає включення дослідника в конкретну діяльність (професійну, громадську тощо), оволодіння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей. Ефективність трудового методу залежить від здатності дослідника до перенавчання, перевтілення, певного артистизму, рефлексії, об'єктивної фіксації дослідних даних тощо.

 

 

140.Увага: визначення, фізіологічні механізми та види.

Увага - це зосередженість і спрямованість психічної діяльності на певний об'єкт. Розрізняють увагу мимовільне(пасивне) і довільне(активне), коли вибір об'єкту уваги робиться свідомо, навмисно.

Характеристики уваги : стійкість, об'єм(кількість об'єктів, яка може бути сприйнята і зафіксована людиною у відносно короткий момент часу), распределенность(здатність одночасно утримувати в полі свідомості об'єкти різних деятельностей), можливість перемикання.

Увага - це спрямованість, зосередження свідомості людини на певних об'єктах при одночасному відверненні від інших.

Розрізняють: - мимовільна увага;- довільна увага;- послепроизвольное увага.

Якість уваги. - концентрація - міра зосередженості уваги на об'єкті. - об'єм уваги - кількість об'єктів, які можуть бути охоплені увагою одночасно. - перемикання уваги - навмисне перенесення уваги з одного об'єкту на інший.- розподіл уваги - можливість утримувати у сфері уваги одночасно декілька об'єктів. - стійкість уваги - тривалість зосередження уваги на об'єкті.

Чинники, сприяючі привертанню уваги. 1) Характер роздратування(сила, новизна, контраст і так далі) 2) Структурна організація діяльності(об'єднані об'єкти сприймаються легше, ніж безладно розкидані). 3) Відношення роздратування до потреб( те, що відповідає потребам, притягне увагу передусім).

Суть уваги - це виборчий спрямований характер психічної діяльності людини.

Якість внимания:Активность - довільна - мимовільна. Інтенсивність - висока - низька. Стійкість - стійке - нестійке. Перемикання - легеня - важка. Широта - об'єм - розподіл. Спрямованість - зовнішнє - внутрішнє.

 

141.Уява: визначення, види, умови формування.

Уя́ва — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, або наслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим

Уява — уявлення, при відсутності реального предмета, або необгрунтоване припущення, або діяльність, що породжує дане уявлення чи припущення.

Уява — це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик творчої особистості.

Індивідуальні особливості уяви Індивідуальні особливості особистості надають уяві індивідуальну своєрідність. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби - тим багатшою і різноманітнішою є уява. Тому стверджують про широку і вузьку, багату і збіднену фантазію людини. Так, в уяві художника переважають образи кольорів і форм, а в уяві конструктора - зорові образи, що виражають геометричне відношення. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви.

Види уяви

Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації." (К.Юнг)

Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки.

Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється.

Репродуктивна уява - при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує.

Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності.

Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.

Форми уяви

·                     аглютинація — поєднання нез'єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створені казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас та ін.;

·                     гіперболізація — перебільшення або применшення об'єкта та його частин;

·                     схематизація — зглажування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними;

·                     загострення — підкреслення певних ознак об'єкта;

·                     типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі.

Функції уяви:

Перша з них полягає в тому, щоб представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи різні виникаючі задачі. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена. Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоча б частково задовольняти багато потреб, знімати породжену ними напруженість. Дана життєво важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним напрямом зарубіжної психологічної науки. Третя функція уяви пов'язана з його участю в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема волею, увагою, пам'яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами і т.д. Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами. П'ята функція уяви – планування і програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.