130. Соціально-психологічні феномени групових форм прийняття рішень: групове мислення, звсув до ризику, поляризація поглядів.

   Прийняття рішення — волевиявлення індивіда або групи людей, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи.

Процес групового прийняття рішень складається з чотирьох фаз:

 1. встановлення фактів (групове інтерв'ю) - основне завдання полягає в зборі даних із зазначеної проблеми;

 2.  оцінка фактів (думки щодо встановлених фактів). Учасники мають можливість говорити все, що вони думають про зібраних даних;

 3. пошук рішень - від групи потрібно максимум уяви для породження різноманітних рішення розглянутої проблеми;

 4. прийняття рішень - щодо варіанту дій із запропонованих варіантів розв'язання проблеми.

Група не може існувати як цілісність, не маючи єдиних підходів, думок з принципових питань. Групова думка — це оптимальний для всіх індивідів спосіб розв'язання важливого завдання.

   Обґрунтування переваг і недоліків групового рішення пов'язане з виявом феномену "зсування до ризику'. Він полягає в тому, що групове рішення є ризикованішим порівняно із середнім з індивідуальних рішень, прийнятих до групового обговорення. Групі властивий і ефект групової нормалізації, згідно з яким вона відкидає найбільш крайні рішення і приймає середнє з індивідуальних.

   Іноді відбувається "зсування' групового рішення в бік обережності. До того ж групова дискусія не завжди приводить до ризикованіших чи обережніших рішень.

Під час групової дискусії з приводу вироблення групового рішення виникає явище, назване феноменом "групової поляризації' — соціально-психологічний феномен, що є результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, думки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції.

   Групове обговорення проблеми сприяє зміцненню засадничих думок індивідів. При цьому середні перебувають на другорядних ролях, а крайні, розподілившись між двома полюсами, починають формувати групову думку.

Найзначущішими чинниками формування "групового мислення' є:

— висока згуртованість групи;

— яскраво виражене "Ми-почуття', ізольованість групи від альтернативного джерела інформації;

— невизначеність щодо схвалення індивідуальних суджень та думок.

   Серед симптомів групового мислення виокремлюють ілюзію невразливості  і надмірну віру в етичність та принципи поведінки. Внаслідок їх дії члени групи нерідко переоцінюють свої права і можливості.

  

 

 

131.Сприймання: суть, закономірності, види.

Сприйняття — це психічний процес відображення предметів та явищ у всій сукупності їх властивостей та ознак при безпосередньому їх впливі на органи відчуттів.

 Залежно від ведучої ролі того чи іншого аналізатора існують такі види сприйняття: зорові, слухові, нюхові, смакові, кінестетичні. Виходячи з організації процесів сприйняття виділяють навмисне (заплановане) та випадкове (довільне) сприйняття. Залежно від діяльності одного чи кількох аналізаторів сприйняття буває простим і складним.

До загальних властивостей сприйняття у психології відносять:

·         Вибірковість - полягає у тому, що людина помічає в об'єкті те, що її найбільше цікавить.

·         Цілісність - проявляється у тому, що сприйняття частини об'єкта залежить від того, в яке ціле дана частина включена.

·         Константність - виражається у тому, що предмет сприймається людиною більш менш однаковим, незважаючи на те, що фізіологічні умови сприйняття змінюються. Це пояснюється тим, що на сприйняття предмета впливає уява про нього, що зберігається в пам'яті людини.

·         Предметність - означає, що відомості, які одержуються із зовнішнього середовища, відносяться до цього середовища.

·         Структурність - одержує свій вираз у тому, що сприйняття не є простою сукупністю відчуттів. Людина сприймає абстраговану від цих відчуттів систему предмета, явища, події.

·         Усвідомленість - означає, що людина розуміє суть предмета, явища, події, що нею сприймаються.

 Залежність сприйняття від професійних знань та минулого досвіду називається аперцепцією. Люди різних професій по-різному сприймають один і той же предмет.

 Закономірності сприйняття:

·         Сприйняття предметів.  Для сприйняття предметів важливу роль відіграє знання про предмет, що сприймається.

·         Сприйняття простору є складнішим видом перцептивної діяльності порівняно із сприйняттям предметів, оскільки включає в себе як відображення форми, величини, взаємного розташування предметів, їх рельєфу, так і віддаленості та напряму, в якому вони розташовані відносно один одного.

·           Сприйняття часу — це відображення у свідомості людини послідовності, тривалості та швидкоплинності явищ дійсності.

·         Сприйняття руху є дуже складним процесом, природа якого ще не до кінця з'ясована. Сприйняття руху залежить від швидкості об'єкта, що рухається, і відстані між ним та суб'єктом, який його сприймає: чим більша дана відстань, тим більша неточність сприйняття, при цьому швидкість руху сприймається як повільніша.