105.Психопрофілактика та її види.

Клінічна

 

 

106.Психосоматичні розлади осіб з захворюванням травного тракту.

Визначення психосоматичних розладів ПСР – група хворобливих станів, що проявляються загостренням соматичної патології, формуванням спільних, які виникають при взаємодії соматичних і психічних факторів симптомокомплексів – соматизованих психічних порушень, психічних розладів, що відображають реакцію на соматичні захворювання. Іноді виникнення виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки буває не пов'язаним з інфекцією чи фізичним подразненням. У преморбiдi таких пацієнтів характерним є прагнення до пригнiчення потреби у залежностi з прагненням отримувати любов i турботу.

Прагнення до надмірного споживання їжі, і, як наслідок, ожиріння може бути захистом вiд небажаного шлюбу, вiд невдач у соцiальних стосунках, воно часто спостергається у людей iз незадоволеною потребою у самореалізації або як компенсацiя невдалого сiмейного життя.

Шлункові проблеми — виразковий коліт, запори — є наслідком переживання помилок минулого, небажання розкріпачити старі ідеї і взяти відповідальність за сьогодення. Шлунок чутливо реагує на наші проблеми, страхи, ненависть, агресивність і заздрість. Придушення цих почуттів, небажання признатися собі в них, спроба проігнорувати і «забути» їх замість осмислення, усвідомлення та дозволи можуть стати причиною різних шлункових розладів.

Тривале роздратування, яке має місце в стані стресу, веде до гастриту.

Запори свідчать про надлишок накопичених почуттів, уявлень і переживань, з якими людина не може або не бажає розлучитися, не може звільнити місце для нових.

Печія - свідчення витісненої агресивності.

Надзвичайне різноманіття і чисельності функціональних розладів травної системи вкрай ускладнюють своєчасне і правильне розпізнавання захворювання. Деякі хворі роками "лікуються" у гастроентерологів, не отримуючи суттєвого полегшення Тільки при обліку психоемоційних розладів з'являється надія на благополучний результат. Повна нормалізація самопочуття та настрою хворого в процесі строго індивідуального підходу до психофармакотерапії та психотерапії дозволяє остаточно вирішити проблему лікування.

 

 

 

107.Рівні виробничої адаптації.

Виробнича адаптація працівника — важливий етап його професійної діяльності. Процес взаємодії працівника з навколишнім виробничим середовищем з метою опанування нової для нього виробничої ситуації. Успішність адаптації визначає ефективність, якість подальшої роботи.

До сучасних характеристик виробничої адаптації належить багаторівневий характер, який виявляється у взаємодії та єдності біологічного, психологічного й соціального рівнів адаптації.

Розглядаючи вплив факторів на біологічному рівні виробничої адаптації, можна виділити серед них два основні види — які пов'язані з умовами біологічної адаптації на виробництві та з біологічними особливостями молодого працівника, який адаптується.

Створення і підтримання сприятливих екологічних обставин у країні, на підприємствах, які забезпечують безпечні умови трудової діяльності й існування людини, є необхідною передумовою успішності виробничої адаптації.

Гіподинамія — зниження м'язової діяльності в результаті малорухомого способу життя. Збільшення алергічних захворювань розцінюють як наслідок невиправданого застосування медичних препаратів. Однак це не зменшує значимості для виробничої адаптації, природних особливостей організму працівника.

Під психологічною адаптацією розуміють психічне явище, яке виражається у перебудові динамічного стереотипу особистості працівника відповідно до нових вимог навколишнього середовища. Психологічна адаптація впливає на проходження як біологічної, так і соціальної адаптації, відчуваючи їхній вплив.