95.Психологічний зміст діяльності пенітенціарних працівників.????

96.Психологічні питання трудового навчання і виховання в школі.

У цілісному педагогічному процесі важливе місце посідає процес виховання (виховний процес). Поняття «виховання» в даному контексті вживається у педагогічному значенні — як цілеспрямована виховна діяльність педагогів (класних керівників) у загальноосвітньому навчальному закладі з метою вирішення конкретних виховних завдань. Місце і роль процесу виховання можна зрозуміти, зіставляючи поняття «формування особистості», «соціалізація особистості» і «виховання».

Формування, як уже зазначалося, є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів — соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних та ін. Соціалізація — це процес засвоєння соціального досвіду, освоєння і присвоєння суспільних відносин, який продовжується все життя індивіда і має певні стадії: становлення і розвитку особистості. Процес виховання —. це управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов [2, 121].

Трудове навчання – предмет державного компонента змісту освіти, який включає відомості з основ техніки, технології, економіки і організації сучасного виробництва. Трудове навчання – це дисципліна, яка впливає на формування світогляду дитини.

Трудове навчання є важливим, дидактичним процесом, на результативність якого впливає велика кількість чинників. Одним з яких є професійна готовність і обізнаність вчителя трудового навчання.

Головною метою трудового навчання є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду [3].

Трудове навчання за змістом є багатоваріантним. Це викликано тим, що тут, крім загальнопринятих вимог до навчального предмета, доводиться враховувати стать учнів, виробниче оточення школи та регіональні трудові традиції.

Трудове навчання створює сприятливі умови для професійного самовизначення учнів, сприяє розвитку технічної творчості і конструкторських здібностей, морально-вольових якостей, культури праці. На заняттях у процесі вивчення теорії і на практиці учні ознайомлюються з різними професіями, у них формується інтерес до професії. Вчитель має систематично стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, фіксувати результати спостережень, брати активну участь і допомагати педагогічному колективу у вивченні особистості школяра.

Працелюбство не вроджена якість людини, і воно виховується і прививається йому з дитинства. Тому вся система виховання повинна будуватись на прищепленні дитині працелюбства.

 

 

97.Психологічні фактори професійної діяльності.????

 

 

 

98.Психологія допиту підозрюваного і звинуваченого.!?

Підозрюваний і обвинувачений аж ніяк не обов'язково можуть бути злочинцями. Тому, вирішуючи основне питання у справі, чи вчинено злочин даною особою, потрібно ясно розуміти його психологію. Прагнучи ухилитися від відповідальності і приховати свою участь у злочині, винний намагається приховати від оточуючих та пов'язані з цим переживання. Він оберігає свої спогади від зовнішнього прояву і тим самим постійно оживляє їх, а придушуючи переживання, ще більш загострює їх. Зрештою тенденція приховати свої почуття і думки вносить найсильнішу дезорганізацію в його психічні процеси.

 Якщо процесуальне становище підозрюваного і обвинуваченого має суттєві відмінності, то в психологічному аспекті ці разлічія представляются значно менш важливими. Зокрема, у підозрюваного відбувається часта зміна станів, що супроводжується появою то впевненості в собі, прагненням до активної протидії, недооцінкою можливостей слідства, самовпевненістю, то, навпаки, виникненням пригніченого, депресивного стану, розгубленості, безвілля.

 На відміну від підозрюваного обвинувачений найчастіше має більше відомостей про стан справ, про зміст наявних доказів у слідства.

Людина яка вчинила злочин, боїться викриття і, звичайно ж, покарання. Це зазвичай діє на психіку гнітюче, може в значній мірі придушити волю допитуваного, знизити можливості правильної оцінки обставин, що склалися, погіршити самоконтроль, привести обвинуваченого в пригнічений, депресивний стан. Страх зазвичай виникає в особи, яка вчинила злочин, задовго до притягнення його до кримінальної відповідальності. Такі психологічні стани ускладнюють встановлення з допитуваним психологічного контакту, знижують ефективність тактичних прийомів допиту.

 На допиті обвинувачений може бути в стані душевного потрясіння, сорому, побоюючись, що про те, що трапилося дізнаються рідні та близькі, друзі, товариші по службі, сусіди. Хочеться відзначити, що допитуваних можуть відчувати одночасно цілий комплекс почуттів, тісно пов'язаних між собою.

 Особливе місце займають психологічні стани, пережиті безневинним людиною, яка в силу збігу обставин опинився в положенні підозрюваного чи навіть звинуваченого. Безумовно, він відчуває почуття обурення, гніву, образи, прагне швидше позбутися від необгрунтованих, з його точки зору, підозр, довести свою невинність, він також може відчувати безпорадність, неможливість спростувати наявні проти нього докази, подолати упередження оточуючих.

 Ефективність допиту багато в чому залежить від того, в якому психологічному стані перебуває допитуваний, від усвідомлення обвинуваченим своєї провини, від готовність дати правдиві показання. Слідчий повинен тактично вміло послабити або нейтралізувати негативні психологічні стани і посилити, підтримати позитивні.

На попередньому слідстві допит обвинуваченого нерідко проходить в умовах конфліктної ситуації. Причини конфлікту виникають від примусового характеру спілкування, тому що обвинувачений розуміє, що кожен проведений слідчим допит призводить до викриття у вчиненні злочину, але не вважає за можливе відмовитися віддачі показань, не може уникнути спілкування зі слідчим. Обвинувачений розуміє складність становища, в якому вже знаходиться, і часто пов'язує з діяльністю слідчого обрання запобіжного заходу, зміна звичного способу життя, моральні переживання, позбавлення можливості спілкуватися з близькими людьми і т. д. Слідчий під час допиту прагне встановити істину, наділений значними владними повноваженнями, а обвинувачений намагається приховати істину, але зобов'язаний підкорятися вимогам закону. Даний конфлікт не повинен носити особистісного характеру, взаємини треба будувати в суворій відповідно до норм кримінального судочинства і моралі. При допиті необхідний індивідуально-психологічний підхід до обвинувачуваного.