4.Визначення психічного здоров'я та його рівнів.

Клінічна  

психічне здоров´я людини - це наявність у її психіці активних і пасивних залежних патернів, що постійно генерують позитивний психоенергетичний потенціал, який забезпечує усвідомлене позитивне сприйняття навколишнього світу, гармонію з ним і з собою, особистісний оптимізм та задоволення від життя.

психічне здоров´я потрібно розуміти як аспект здоров´я загалом, який наголошує на етапі душевного комфорту, відсутності патологічних психічних виявів і здатності до ефективної діяльності й саморегуляції відповідно до власних (відрефлексованих) цілей та інтересів людини.

Рівнева оцінка. Класифікація по Семічову

Ідеальна норма

Середньостатистична норма

Конституціальна норма

Акцентуація

Перед хвороба

 

 

5.Визначити поняття "нормального" характеру????

Формальна відповідь на це питання неначе очевидна; нормальний характер, звичайно, існує: це характер без відхилень. Людина має нормальний характер, якщо він не надмірно живий - і не надмірно загальмований, не надмірно замкнутий і не надмірно відкритий, не надмірно тривожний - і не надмірно безтурботний... - і тут, продовжуючи, довелося б перераховувати усі основні риси, що відрізняють, наприклад, відомі типи акцентуації один від одного. Іншими словами, нормальний характер - це "золота середина" цілого ряду якостей.

Звернемося до принциповіших міркувань, які примушують поставити під сумнів саме поняття "Нормальний характер". Одно з них було висловлено П. Б. Ганнушкиным, а ще раніше - цитованим їм Т. Рибо. Ці автори звертають увагу на внутрішню суперечність словосполучення "нормальний характер"-нонсенс, протиріччя,  По суті, воно означає індивідуальність", що не "відрізняється, або "нехарактерну характерність". Адже характер - це вже саме по собі відмінність, особливість, індивідуальність.

Ці відповіді неначе цілком відносяться до людини з нормальним характером: рівно поводиться, правильно спілкується, не створює проблем. І ось таку " нормальюность" народна свідомість визначає як " безхарактерність", змикаючись тим самим з точкою зору Ганнушкина, і Рибо! Мабуть, і для народної свідомості характер - це, якщо можна так виразитися, "гострі кути", які проступають в поведінці людини. Якщо таких кутів немає, то немає і характеру - людина " безхарактерна"(і заслуговує усіляких похвал).

Іншими словами, " нормального" характеру не буває.

Відверто кажучи, я охоче приєднуюся до цієї точки зору. Але тоді ви маєте право мене запитати: "Що ж, виходить, що людина, яка не психопат і не акцентуант, - сіра і безлика і про нього нічого особливого сказати не можна"? Ні, зовсім не так. У разі гармонійної(з точки зору характеру) людини для опису ero індивідуальності необхідно перейти з мови властивостей характеру на мову властивостей особи.

І тоді виявиться маса унікальних його особливостей, серед яких і властивості його мотиваційної сфери, і його моральність, і світогляд, і його внутрішні проблеми, і досягнутий рівень розвитку особистості, і потенціал її подальшого зростання, і багато що інше. Проте усі ці аспекти індивідуальності складають матеріал наступної лекції.