- •Дипломна робота бакалавра
- •2.2.3. Флуориметричне вимірювання сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG і (Fab)2 30
- •1. Огляд літератури
- •1.1. Аутологічні антитіла, їх продукція та характеристики
- •1.2. Функціональна активність аутоантитіл у нормі та при аутоімунних захворюваннях
- •1.3. Аутоімунні захворювання
- •1.3.1. Системний червоний вовчак – системна імунопатія
- •1.3.2. Розсіяний склероз
- •1.4. Антитіла із каталітичною ензимоподібною активністю – абзими
- •Полісахарид-гідролізуючі абзими;
- •Абзими, що володіють сіалідазною активністю.
- •1.5. Роль процесів сіалування/десіалування у функціонуванні імунної системи
- •1.5.1. Структура та функції сіалових кислот
- •1.5.1.1. Структура сіалових кислот
- •1.5.1.2. Значення сіалових кислот для функціонування імунної системи
- •1.5.2. Вплив процесів сіалування-десіалування на структуру та функції імуноглобулінів
- •1.5.3. Анти-сіалільні антитіла у нормі та при патології
- •1.5.3.1. Абзими, що володіють сіалідазною активністю
- •2. Матеріали і методи досліджень
- •2.1. Реактиви і матеріали
- •2.2. Методи досліджень
- •2.2.1. Очищення антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв та рс
- •2.2.2. Одержання (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв
- •2.2.3. Флуориметричне вимірювання сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG і (Fab)2
- •2.2.4. Визначення сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG після ренатурації із пааг
- •2.2.5. Інгібування сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл інгібіторами клітинних сіалідаз
- •2.2.6. Електрофоретичне розділення білків у пааг.
- •3. Результати досліджень та їх обговорення
- •3.1. Виділення та очистка IgG із сироватки крові хворих на счв та визначення їхньої сіалідазної активності
- •3.2. Виділення та очистка антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв
- •3.3. Дослідження сіалідазної активності та субстратної специфічності антисіалільних IgG-антитіл
- •3.4. Інгібування сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл
- •3.5. Визначення сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл, ренатурованих з пааг
- •3.6. Одержання (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл
- •3.7. Визначення сіалідазної активності (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл
- •3.8. Дослідження сіалідазної активності антитіл сироватки крові хворих на розсіяний склероз
- •4. Охорона праці Вступ
- •4.1. Аналіз стану умов праці
- •4.1.1. Характеристика лабораторії
- •4.1.2.Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання
- •4.1.3. Характеристика об'єкту дослідження, речовин, їхніх небезпечних властивостей
- •4.2. Організаційно–технічні заходи
- •4.2.1.Організація робочого місця і роботи
- •4.2.2. Санітарно–гігієнічні вимоги до умов праці
- •4.2.3. Заходи щодо безпеки під час роботи з обладнанням, об'єктом дослідження і речовинами
- •4.3. Безпека у надзвичайних ситуаціях
- •4.3.1. Протипожежні та проти вибухові заходи
- •4.3.2. Організація евакуації працівників
4.2.3. Заходи щодо безпеки під час роботи з обладнанням, об'єктом дослідження і речовинами
Розташування електричної мережі повинно відповідати Правилам техніки електробезпеки, а також Правилам техніки безпеки при експлуатації електричних приладів. Всі прилади, які знаходяться в лабораторії, повинні бути заземлені і розташовані таким чином, щоб до них був вільний доступ. Необхідно постійно слідкувати за справністю електромережі та електроприладів. Вимикачі та електричний щиток не повинні бути заставлені [10, 11].
Специфічну небезпеку створюють центрифуги. При великих швидкостях обертання в деталях виникає велика напруга, яка в результаті корозії може привести до розриву барабана і розкидання уламків. При неправильному зрівноваженні неминучою є вібрація, яка також може привести до аварії. Тому під час роботи слід дотримуватись таких правил:
1. Під час обертання кришка центрифуги повинна бути закритою.
2. Не дозволяється зупиняти центрифугу руками чи сторонніми предметами.
3. Не дозволяється відкривати кришку до повної зупинки ротора.
Система управління повинна бути розміщена на робочому місці безпосередньо біля центрифуги.
Заходи безпеки при роботі з хімічними речовинами повинні спрямовуватись на запобігання можливості проникнення хімічних речовин в організм через легені, шкіру і органи травного тракту. Одним з найефективніших заходів, який дозволяє зменшити можливість хронічних і гострих отруєнь, є заміна отруйних реактивів і розчинників менш токсичними.
Основний шлях боротьби з інгаляційними отруєннями полягає у запобіганні можливості попадання газів, парів і аерозолів у повітря лабораторного приміщення. Будь-які роботи з рідкими, летючими або легко утворюючими пил речовинами дозволяється проводити лише у витяжній шафі при включеній вентиляції. При виконанні роботи, зокрема, при роботі з соляною і оцтовою кислотами при виготовленні буферних розчинів всі маніпуляції з даними речовинами проводилися у витяжній шафі, у гумових рукавичках і халаті, а також на безпечній відстані від вогню, оскільки льодова оцтова кислота належить до летких речовин і може легко викликати отруєння, опіки слизової оболонки дихальних шляхів і відкритих ділянок тіла [3].
В робочих приміщеннях необхідно носити халати, при роботі з окремими хімічними речовинами та зразками крові одягають гумові рукавички.
Для роботи з хімічними речовинами використовують дозаторні піпетки, що виключає можливість потрапляння будь-яких сполук у ротову порожнину. При попаданні речовин на шкіру рук ушкоджену ділянку необхідно промити.
При наливанні їдких речовин потрібно зберігати безпечну дистанцію для запобігання попаданню рідини на обличчя і слизову оболонку очей. Робота з концентрованими речовинами дозволяється лише під включеною витяжкою. Щоб запобігти отруєнню, в приміщенні лабораторії забороняється їсти та зберігати харчові продукти.
При проведенні операцій, пов'язаних хоча б з найменшою небезпекою пошкодження очей, працювати без окулярів або маски забороняється. Забороняється зберігати харчові продукти в холодильниках, які використовуються для зберігання або охолодження хімічних речовин.