- •Дипломна робота бакалавра
- •2.2.3. Флуориметричне вимірювання сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG і (Fab)2 30
- •1. Огляд літератури
- •1.1. Аутологічні антитіла, їх продукція та характеристики
- •1.2. Функціональна активність аутоантитіл у нормі та при аутоімунних захворюваннях
- •1.3. Аутоімунні захворювання
- •1.3.1. Системний червоний вовчак – системна імунопатія
- •1.3.2. Розсіяний склероз
- •1.4. Антитіла із каталітичною ензимоподібною активністю – абзими
- •Полісахарид-гідролізуючі абзими;
- •Абзими, що володіють сіалідазною активністю.
- •1.5. Роль процесів сіалування/десіалування у функціонуванні імунної системи
- •1.5.1. Структура та функції сіалових кислот
- •1.5.1.1. Структура сіалових кислот
- •1.5.1.2. Значення сіалових кислот для функціонування імунної системи
- •1.5.2. Вплив процесів сіалування-десіалування на структуру та функції імуноглобулінів
- •1.5.3. Анти-сіалільні антитіла у нормі та при патології
- •1.5.3.1. Абзими, що володіють сіалідазною активністю
- •2. Матеріали і методи досліджень
- •2.1. Реактиви і матеріали
- •2.2. Методи досліджень
- •2.2.1. Очищення антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв та рс
- •2.2.2. Одержання (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв
- •2.2.3. Флуориметричне вимірювання сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG і (Fab)2
- •2.2.4. Визначення сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG після ренатурації із пааг
- •2.2.5. Інгібування сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл інгібіторами клітинних сіалідаз
- •2.2.6. Електрофоретичне розділення білків у пааг.
- •3. Результати досліджень та їх обговорення
- •3.1. Виділення та очистка IgG із сироватки крові хворих на счв та визначення їхньої сіалідазної активності
- •3.2. Виділення та очистка антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв
- •3.3. Дослідження сіалідазної активності та субстратної специфічності антисіалільних IgG-антитіл
- •3.4. Інгібування сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл
- •3.5. Визначення сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл, ренатурованих з пааг
- •3.6. Одержання (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл
- •3.7. Визначення сіалідазної активності (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл
- •3.8. Дослідження сіалідазної активності антитіл сироватки крові хворих на розсіяний склероз
- •4. Охорона праці Вступ
- •4.1. Аналіз стану умов праці
- •4.1.1. Характеристика лабораторії
- •4.1.2.Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання
- •4.1.3. Характеристика об'єкту дослідження, речовин, їхніх небезпечних властивостей
- •4.2. Організаційно–технічні заходи
- •4.2.1.Організація робочого місця і роботи
- •4.2.2. Санітарно–гігієнічні вимоги до умов праці
- •4.2.3. Заходи щодо безпеки під час роботи з обладнанням, об'єктом дослідження і речовинами
- •4.3. Безпека у надзвичайних ситуаціях
- •4.3.1. Протипожежні та проти вибухові заходи
- •4.3.2. Організація евакуації працівників
4.2. Організаційно–технічні заходи
4.2.1.Організація робочого місця і роботи
В лабораторії мають право працювати лише особи, які пройшли медогляд та інструктаж з техніки безпеки. До роботи не можна приступати у випадку поганого самопочуття, перед початком роботи слід захистити пошкоджені ділянки шкіри (в разі їх наявності). Усі роботи потрібно виконувати акуратно, не поспішаючи. Забороняється виконувати будь-які роботи, не пов'язані безпосередньо з виконанням поставлених завдань. Слід підтримувати порядок на робочому місці, де повинні знаходитися лише необхідні для виконання конкретної роботи реактиви і прилади [2].
До роботи можна приступати лише тоді, коли попередньо відомі усі її етапи, а також складений і обговорений план роботи. Щоденно слід вести записи у робочому журналі.
Експерименти, результат яких не можна передбачити, не можна проводити відразу з великими кількостями речовин.
Усі реактиви в лабораторії мають бути чітко підписані. На етикетці необхідно вказувати назву сполуки, концентрацію та час приготування. Забороняється виправляти написи на етикетках та наклеювати нові етикетки, попередньо не знявши старих. Не можна використовувати у роботі реактиви без етикеток. Необхідно слідкувати за підтриманням чистоти реактивів і посуду. Забороняється використовувати у роботі шпателі, забруднені іншими реактивами. Також забороняється зливати в каналізацію відходи реактивів. Для утилізації відходів повинні бути обладнані глиняні або фарфорові баки, з подальшою їх централізованою утилізацією. Забороняється працювати в умовах, де неможливо надати першу медичну допомогу. У кожному приміщенні повинна знаходитися аптечка, а працівники повинні вміти надати в разі потреби першу медичну допомогу. У робочому приміщенні повинно одночасно знаходитися не менше двох працівників. Забороняється залишати без нагляду працюючі електричні прилади та газові пальники. Перед закінченням роботи необхідно перевірити, чи відключені вода і електричні прилади, перекриті газові мережі [2, 3].
4.2.2. Санітарно–гігієнічні вимоги до умов праці
Санітарно–гігієнічні вимоги передбачають створення на робочому місці оптимальних метеоумов, складу повітря, освітленості, рівнів шуму та вібрації.
Стан повітряного середовища визначається метеорологічними умовами на виробництві (виробничим мікрокліматом), а також поступленням у повітряне середовище шкідливих речовин, вологи, теплоти і пилу. У свою чергу, виробничий мікроклімат визначається температурою, відносною вологістю та швидкістю руху повітря [2].
Параметри мікроклімату формуються відповідно до санітарних норм, які, у свою чергу, залежать від пори року. Оптимальна температура повітря на робочому місці становить 20–25 °С, оптимальна відносна вологість 60–80%, оптимальна швидкість руху повітря – 0,2–0,5 м/с.
Одним із важливих моментів створення належних умов праці є також раціональне освітлення приміщення та робочих місць. При правильному освітленні підвищується продуктивність праці, покращуються умови безпеки, знижується втомлюваність людини. Найкращі умови для повного зорового сприйняття створює сонячне світло.