- •Дипломна робота бакалавра
- •2.2.3. Флуориметричне вимірювання сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG і (Fab)2 30
- •1. Огляд літератури
- •1.1. Аутологічні антитіла, їх продукція та характеристики
- •1.2. Функціональна активність аутоантитіл у нормі та при аутоімунних захворюваннях
- •1.3. Аутоімунні захворювання
- •1.3.1. Системний червоний вовчак – системна імунопатія
- •1.3.2. Розсіяний склероз
- •1.4. Антитіла із каталітичною ензимоподібною активністю – абзими
- •Полісахарид-гідролізуючі абзими;
- •Абзими, що володіють сіалідазною активністю.
- •1.5. Роль процесів сіалування/десіалування у функціонуванні імунної системи
- •1.5.1. Структура та функції сіалових кислот
- •1.5.1.1. Структура сіалових кислот
- •1.5.1.2. Значення сіалових кислот для функціонування імунної системи
- •1.5.2. Вплив процесів сіалування-десіалування на структуру та функції імуноглобулінів
- •1.5.3. Анти-сіалільні антитіла у нормі та при патології
- •1.5.3.1. Абзими, що володіють сіалідазною активністю
- •2. Матеріали і методи досліджень
- •2.1. Реактиви і матеріали
- •2.2. Методи досліджень
- •2.2.1. Очищення антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв та рс
- •2.2.2. Одержання (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв
- •2.2.3. Флуориметричне вимірювання сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG і (Fab)2
- •2.2.4. Визначення сіалідазної (нейрамінідазної) активності IgG після ренатурації із пааг
- •2.2.5. Інгібування сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл інгібіторами клітинних сіалідаз
- •2.2.6. Електрофоретичне розділення білків у пааг.
- •3. Результати досліджень та їх обговорення
- •3.1. Виділення та очистка IgG із сироватки крові хворих на счв та визначення їхньої сіалідазної активності
- •3.2. Виділення та очистка антисіалільних IgG-антитіл із сироватки крові хворих на счв
- •3.3. Дослідження сіалідазної активності та субстратної специфічності антисіалільних IgG-антитіл
- •3.4. Інгібування сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл
- •3.5. Визначення сіалідазної активності антисіалільних IgG-антитіл, ренатурованих з пааг
- •3.6. Одержання (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл
- •3.7. Визначення сіалідазної активності (Fab)2 антисіалільних IgG-антитіл
- •3.8. Дослідження сіалідазної активності антитіл сироватки крові хворих на розсіяний склероз
- •4. Охорона праці Вступ
- •4.1. Аналіз стану умов праці
- •4.1.1. Характеристика лабораторії
- •4.1.2.Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання
- •4.1.3. Характеристика об'єкту дослідження, речовин, їхніх небезпечних властивостей
- •4.2. Організаційно–технічні заходи
- •4.2.1.Організація робочого місця і роботи
- •4.2.2. Санітарно–гігієнічні вимоги до умов праці
- •4.2.3. Заходи щодо безпеки під час роботи з обладнанням, об'єктом дослідження і речовинами
- •4.3. Безпека у надзвичайних ситуаціях
- •4.3.1. Протипожежні та проти вибухові заходи
- •4.3.2. Організація евакуації працівників
4.1.2.Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання
У дослідницькій роботі використовувалися стандартні методи виділення, очистки і дослідження білків, стандартні маніпуляції з препаратами білків. Використання цих методів при чіткому дотриманні методики не становить загрози для життя та здоров'я працівників.
Для виконання роботи використовували наступні прилади:
прилад для електрофорезу в гелях (вертикальний) BioRad (США);
вага аналітична А–160 (США);
центрифуга РС–6 (СРСР);
центрифуга «Jouan» (Франція);
мікроскоп «Zeiss» (Німеччина);
холодильник «Донбасс» (СРСР);
прилад для електрофорезу в гелях (горизонтальний) (СРСР);
спектрофотометрі NanoDrop ND-1000 (NanoDrop, США);
ламінар (СРСР);
флуориметр «Quantech Digital Filter Fluorometer» (США);
рН–метр І–120М (Білорусія);
комп’ютер CompaQ (США).
Усі перелічені прилади призначені для виконання відповідних функцій. Суворо забороняється їх використання не за призначенням. Особлива увага необхідна при роботі з електроприладами, оскільки при недотриманні правил експлуатації, пошкодженні ізоляції або відсутності заземлення можливе ураження електричним струмом. Специфічну небезпеку становлять центрифуги, у яких при порушенні правил використання і незрівноваженні може відбуватися руйнування ротора і розкидання його уламків. Також особлива увага необхідна при роботі з флуорометром [10, 11].
4.1.3. Характеристика об'єкту дослідження, речовин, їхніх небезпечних властивостей
Як об'єкти дослідження використовувалися антитіла сироватки крові здорових донорів та хворих з аутоімунними розладами. Вони не становлять небезпеки для дослідників. При роботі з кров’ю дотримуються умов антисептики.
У роботі використовувалися наступні потенційно небезпечні хімічні речовини: натрій гідроксид, хлоридна кислота, оцтова кислота, ацетат, натрій калій ацетат, амоній ацетат, етилендиамінотетраацетат, натрій додецилсульфат, етанол, метанол, 2–пропанол (ізопропанол), гліцерол, трис–(оксиметил)–амінометан, етидій бромистий, акридиновий оранжевий, прорідій йодид.
Із цих речовин натрій ацетат, етилендиамінотетраацетат, натрій додецилсульфат, гліцерол, трис–(оксиметил)–амінометан, можуть подразнювати слизові оболонки та шкіру, тому при потраплянні на поверхню тіла їх необхідно змити великим об’ємом води.
Такі речовини, як натрій гідроксид, хлоридна кислота, оцтова кислота, хлорамін, є дуже активними, тому вони здатні викликати важкі опіки, а їх пари також можуть подразнювати слизові оболонки.
Органічні речовини – етанол, метанол, ізопропанол – згубно діють на центральну нервову систему, мають наркотичну дію, виявляють токсичну дію на клітини печінки, викликають опіки шкіри, а також є пожежо- і вибухонебезпечними, тому при роботі з ними необхідна особлива обережність.
До дуже небезпечних речовин належать флуоресцентні барвники: бромистий етидій, прорідій йодид та акридиновий оранжевий. Флуоресцентні барвники є мутагенами та канцерогенами, оскільки володіють здатністю інтеркалювати між площинами азотистих основ в молекулі ДНК, внаслідок чого виникають мутації зсуву рамки зчитування. Робота з цими речовинами вимагає особливих заходів для запобігання можливій шкоді для здоров'я працівників [3].